Зграя хлопчаків обліпила піщану кучугуру, інтенсивно працюючи руками, ногами і лопатою, держак якої незграбно стирчав із кучі-малої. Коли наш "Жигуль" з'явився з-за повороту, пробираючись між піщаними насипами до бурштинового кар'єру, малюки помітили нас і, завмерши на мить від несподіванки, кинулися врозтіч, як зграя горобців. Вони бігли піщаними схилами ніби в заповільнених кінозйомках.. Такий ефект був від того, що їх ноги грузли в просіяному, промитому і перебраному руками старателів клесівському піску.
Вони шукали бурштин.
ПОЧАТОК
З 1993 року, коли на Рівненщині почався промисловий видобуток бурштину, населенню заборонили займатися приватним видобутком каменю. Саме тоді й спалахнула справжня лихоманка. Сьогодні майже щоночі загін рівненського ЗМОПу, який охороняє кар'єр, здійснює облави в навколишніх лісах. Міліціонери розповідали мені, що навколо підпільних копалень виставляється охорона, і тому дуже важко піймати когось на місці розкопок. Підпільні копальні - це глибочезні ями, подібні до могили 1х2 метри. Для декого з місцевих старателів ці копальні дійсно стали могилами. Якось приїхав один студент до батьків на канікули і вирішив накопати бурштину. Пішов сам. Викопав яму, а потім почав підкопувати вбік. Тепер тут, поряд із кар'єром стоїть пам'ятний хрестик із віночком. Тут не один такий пам'ятник тим, кого з'їла клесівська земля.
Старателі докопуються до верхніх бурштиноносних шарів. Деякі професіонали мають справжній нюх на бурштин. Кілька тижнів тому на Яготинській митниці вилучили камінь вагою 940 грамів. Це в той час, коли найбільший екземпляр, добутий промисловим шляхом, трохи важчий за півкілограма. Цей камінь показав нам директор підприємства "Укрбурштин" Володимир Бербенець. Проте й за такий камінець у Клесові можна побудувати хату.
КАР'ЄР
Білявий сержант-міліціонер із маленьким автоматом Калашнікова на плечі стоїть згори над кар'єром. Кар'єр невеликий, метрів сто завширшки і метрів сім - десять углиб. Жовтий екскаватор вантажить на "КрАЗи" пісок, який насправді є бурштиноносною породою, і вони відвозять породу недалеко, метрів за сорок, де стоїть машина для промивання породи, яку всі тут називають просто - "грохот". Сюди, до кар'єру, перенесли "грохот", щоб економити пальне. У горловину того "грохоту" і зсипають вантажівки породу, яка зсувається на прямокутну десь шість на два метри нахилену сітку. Через неї просіюється пісок, та інший дріб'язок. Зверху на сітці залишається крупна здобич. Сітка дрижить і гуркоче, зверху на неї падають кільканадцять струменів води, омиваючи великі камінці. Вони підстрибують, рухаючись до транспортера. Досвідчене око відразу впізнає серед цих непоказних камінців дорогоцінний бурштин. Він значно легший за інші породи і на "грохоті" стрибає особливо легко і радісно. Деякі екземпляри окислені сильно, і на вулиці ви не зможете відрізнити їх від звичайної гальки, але є камінці, які, омиті водою, грають на сонці своєю класичною коньячною барвою. Короткий транспортер подає намиті шматки в невеличку будку, в якій сидять два вибирачі і міліціонер. Вибирачі швидко вихоплюють бурштин руками, залишаючи на транспортері недорогоцінні відходи, і відразу кидають його в залізний рукав, яким наш національний скарб котиться до залізного ящика-сейфа. В сейфі стоїть відро. До кінця зміни воно наповнюється майже вщерть. Це 8-10 кг бурштину, ціна якого на міжнародному ринку в середньому 168$ за кілограм.
- Який сьогодні був найбільший екземпляр? - запитав у хлопців-вибирачів.
Хлопці спочатку не хотіли нічого говорити, чи то втомлені, чи то заворожені бурштиновою магією. Потім розговорилися.
- Сьогодні був грамів двісті, - сказав один із вибирачів, - десь, як кулак....
40 МІЛЬЙОНІВ РОКІВ ДО НАШОЇ ЕРИ
Усі, з ким мені доводилося спілкуватися, тут запевняли мене, що цьому бурштину 40-50 мільйонів років. Я, чесно кажучи, цьому не вірю. 40 мільйонів! Ви уявляєте собі, що це таке? Кажуть, що оце стільки років усім тим жучкам і комашкам, яких знаходять застиглими в бурштині. Всі знають, що бурштин - це скам'яніла смола хвойних дерев. Смола, якій мільйони років! Неймовірно! Людство не пам'ятає себе довше як 5 тисяч років. Які тут можуть бути мільйони? Кого ж кусали ті бурштинові комарики, які так чудово збереглися в прозорому камені? Вони, напевно, падали в рідку розплавлену масу. Перед моїми очима постала ця апокаліпсична картина: наче сірники спалахують сосни, шалений вітер доводить температуру повітря до кількох тисяч градусів, одночасно підступає вода всесвітнього потопу, розплавлена хвойна смола стікає в воду, враз застигаючи і набуваючи своїх дивних форм і властивостей, а потім зникає в імлі та піску...
ЛЕГЕНДА
У "Метаморфозах" Овідій розповідає легенду про появу на землі бурштину. Фаетон, син бога Сонця, випросив у батька дозвіл покататися на сонячній колісниці. Захопившись їздою, він так близько наблизився до Землі, що почалася всесвітня пожежа. Вогонь охопив Азію, в Європі висохли річки, гори розкололися. Тоді розлючений Юпітер вбиває порушника правил руху блискавкою, і бідний Фаетон падає в річку По. Пожежа припиняється. А його вбита горем мати Климінія та сестра, оплакуючи загиблого, перетворюються на дерево. Сльози, які падають із гілок, тверднуть на сонці. Це і є бурштин - сльози богів.
А через кілька тисяч (чи мільйонів) років на місці того плачу постало село Клесів.
МАГІЯ
Бурштин заворожує. Силу його магії я відчув на собі, коли знайшов кілька яскравих шматочків просто під ногами. Раптом виникло нестримне бажання заритися в цей пісок і збирати, збирати, збирати... Одна моя знайома описувала мені подібне відчуття: після того, як у неї з'явилася перша бурштинова прикраса, вона почала панічно скуповувати бурштин. Їй захотілося мати весь бурштин на світі.
Силу бурштинової магії відчувають на собі й клесівчани.
- Вони й зараз сидять ось там, у лісі, - запевнив кореспондента "Дня" білявий сержант із автоматом, - тут варто тільки відвернутися, і вони вже будуть у кар'єрі. Робітників вони не бояться, бо це все їхні куми і сусіди. Сьогодні в багатьох є адміністративні попередження, то вони вже не так лізуть, а раніше йде на тебе 15 чоловік із лопатами - що робити? Доводилося робити попереджувальні постріли. Тому стосунки із місцевим населенням дуже напружені.
Вони не їхали сюди за тисячі кілометрів, як колись шукачі щастя ті, котрі приїжджали на Аляску. Вони жили тут завжди. І завжди під їхніми ногами валявся цей бурштин. Вони знали, що він чудово горить і топили ним печі та палили його в багаттях. Полюбляли його гризти і свині. І були ті свині здорові такі, гарні. Ніхто ще й десять років тому не міг собі уявити, що пройде трохи часу і контрабандисти з Польщі та Балтії платитимуть за кілограм цього каменю із жовто-зеленим (унікальним клесівським) чи коньячним відтінком аж від 100-150 до 200 американських доларів чи вимінюватимуть його на шмотки. Зі слів міліціонерів, я підрахував, що у вдалі дні багаточисленні бригади приватних старателів добувають бурштину майже стільки ж, скільки розроблені родовища підприємства "Укрбурштин".
- А чому б не зробити, як свого часу американці на Алясці? - запитав я в генерального директора підприємства "Укрбурштин" Володимира Бербенця. - Кожний бажаючий отримує за певну суму патент на видобуток золота, йому дають лопату, старательські ночви і - вперед, шукай. Хлопці ходять Аляскою, шукають золото. А та сума, яку уряд зібрав за патенти, - оце й був справжній "клондайк".
- Тут щось подібне неможливе, - пояснив мені Володимир Миколайович. - Бо сьогодні ми зняли родючий шар із родовища, а коли закінчимо розробку, ми мусимо зробити рекультивацію землі. Та ще й нас перевіряють, як чисто ми провели розробку родовища. А старателі не заглибляться в бурштиноності шари. Максимум візьмуть верхній шар. І хто робитиме за них рекультивацію? Й так пів-Клесова ходять бригадами і копають постійно. Держава повинна краще подбати, як зберегти бурштин, бо можна тільки здогадуватися, скільки його вивозять із України контрабандою. Хоча, якщо старателі здобудуть ліцензії Мінфіну та Державних комітетів геології та охорони праці, то хай працюють. Проте в статті 4 Закону про підприємництво видобуванням бурштину можуть займатися виключно державні структури, як і виробництвом зброї, вибухівки, наркотиків. Держава мусить дбати про своє національне багатство.
НА РИНКУ
Коли українці вперше три роки тому привезли свої вироби на бурштиновий симпозіум у Польщі, то всі присутні там сказали:"В Україні немає бурштину і ніколи не було. Це, напевно, крадений калінінградський бурштин".
Проте український бурштин, як виявилося, є і був. І був давно. І значно кращий, гарніший і твердіший за калінінградський. Ще за часів Київської Русі з'явилися перші майстерні для обробки бурштину в Києві, Житомирі, Овручі та інших містах і селах. Під час розкопок на території Михайлівського монастиря археологи знайшли 650 грамів бурштину-сирцю і кілька напівготових виробів: ланцюжків, хрестиків. А римський історик Пліній Старший згадує в одній із своїх праць родовище червоного і білого (кольору воску) бурштину на теренах сучасної України.
Першим детально дослідив і описав бурштинові родовища в Північній Україні академік Р.А. Тутковський. Ще 1903 року він писав, що в Клесові й Дубровиці видобувають унікальний бурштин жовто-зеленого кольору. Нещодавно цю унікальність підтвердила й Польська Академія Мінералогічна, видавши спеціальний сертифікат про це підприємству "Укрбурштин". Хоча, мені здається, що поляки і балтійці не є особами, які особливо зацікавлені в тому, щоб український бурштин вийшов на міжнародний ринок інакше, ніж у вигляді сировини. Польські художники прославили Польщу чудовими виробами, хоча, нерідко, і з українського бурштину. Проте чи прославить і збагатить він Україну?
КОНТРАБАНДА
Сьогодні український бурштин везуть контрабандою туди, де вже добре знають, що воно таке. Віддавна законодавицею мод і безумовним авторитетом у цій галузі є Польща як найбільший у світі експортер бурштинових виробів. 50% світового бурштину експортують поляки, хоча самі вони добувають його мало. У той час як, наприклад, у Калінінградському родовищі видобувається 90% світового бурштину (саме з цієї причини й не розроблялися за часів Радянського Союзу бурштинові родовища Полісся). Однак за рахунок чудових майстрів і старої митецької традиції польські вироби із бурштину славляться на весь світ. Пройшовши через руки майстра, бурштин зростає в ціні в кільканадцять разів і роз'їжджається світом із маркою гданських митців чи ризьких ювелірів. І ніхто вже не здогадається, що цей унікальний бурштин із зеленуватим переливом знайдений в одній із підпільних копалень-"могил" тут, на українському Поліссі.
ХУДОЖНИКИ
У Гданську на кожному кроці можна зустріти маленьку майстерню, де роблять високохудожні вироби, розповів мені Олег Дмитрієв, заступних начальника відділу збуту об'єднання "Укрбурштин". Там працюють художники, які спеціалізуються на бурштині. З п'яти майстрів - три художники і два ювеліри. На "Укрбурштині" ж сьогодні на цілу фабрику працює один художник.
- Що ви збираєтеся з ними робити? - запитав кореспондент "Дня" в художниці, яка закінчувала полірування каменів небаченої мною краси і розмірів. Кожен із цих каменів сам по собі був унікальним витвором божественного мистецтва, і людська рука, здавалося, здатна була лише все зіпсувати.
- З цього будуть грибочки, а з цього жук...
Початок промислової розробки клесівсько-дубровицького родовища захопив нас зненацька. Україна ніколи не знала, що таке бурштинова культура. Великий престиж, великий бізнес, великі гроші. І сьогодні без висококласних майстрів наше Міністерство фінансів, яке є власником підприємства "Укрбурштин", має всі шанси пропустити наше українське золото крізь пальці, як клесівський пісок.
ПАНАЦЕЯ
Фабрика підприємства "Укрбурштин", будівництво якої Президент Кучма обіцяв профінансувати і завершити ще минулого року і введення якої обіцяє державі $1,5 млн. чистого прибутку, не закінчена й досі. А саме на неї й покладаються всі надії. Окрім ювелірного відділення, тут відкриється фармацевтичний цех, який вироблятиме бурштинову кислоту та інші медичні препарати. Про лікувальні властивості бурштину було відомо ще з часів Древнього Єгипту. Сьогодні в Рівному вже існує ажіотаж на лікувальні намиста із неполірованого натурального бурштину. Їхня ціна: від 25 - до 36 гривень. Вони вдягаються не для прикраси, а під одяг, щільно прилягаючи до шиї. Намиста зупиняють розвиток зобу, а за твердженням славетного Авіцени, бурштин є мало не панацеєю від усіх хвороб (захворювання центральної нервової та периферійної нервової систем, психічні захворювання, хвороба слуху, зміцнює серце, бронхіальна астма, ревматизм, жовтуха, хвороби печінки, жовчних шляхів, хребта, болі в попереку, подагра, алергічні дерматити, нейроендокринні хвороби (щитовидна залоза), отруєння, безпліддя, захворювання шкіри, очей, очищає кров, виводить камені з нирок). Цікаво, що після хворої людини намисто міняє колір, наприклад клесівський жовто-салатовий стає молочним. Жінки, які працюють на фабриці, пояснили мені, що коли бурштин поміняє колір, потрібно на якийсь час закопати намисто в землю. Олег сказав мені, що це "казки дєдушки Мазая", - але я бачив, що на жінок скепсис заступника начальника відділу збуту особливого враження не справляє. До того ж кожного рятує його власна віра...
А поки що фабрика підприємства "Укрбурштин" орендує будиночок на території якогось геологорозвідувального підприємства, виробляє понад сто найменувань намист, кулонів, сережок, браслетів і навіть мусульманські чотки, і сподівається, що може колись Україні знадобляться дорогоцінні сльози її богів.
