До участі в заході зголосилися молодіжні лідери та представники української молоді діаспори з 20 країн світу віком від 18 до 35 років. Мета форуму — консолідація лідерів молодіжних громадських та студентських організацій діаспори. Конференція українських молодечих організацій (КУМО) є структурною частиною Світового конгресу українців і єднає власне молодь діаспори. «У світі нині є не лише економічна криза, а й криза політичного лідерства. На вирішення цієї проблеми держави Західної Європи виділяють великі кошти — для включення молоді в політичні процеси. Україна мусить скористатися можливостями, які дає їй діаспора», — вважає перший заступник голови СКУ Ярослава Хортіяні.
Чи здатна країна нині розумно розпорядитися цим потенціалом, залучивши молодих закордонних українців до розвитку держави? Заяви про такі наміри робилися неодноразово, але через відсутність політичної волі за всіх президентів (включно із Ющенком) завершувалися нічим.
Форум у Львові триватиме до 2 вересня. У програмі заходів — конференції, зустрічі з представниками молодіжних організацій України, політиками, громадськими діячами, священнослужителями, депутатами Верховної Ради, тренінги, українські вечорниці, Діаспора-фест за участю українських гуртів з-за кордону та з України.
У рамках Форуму вже відбулося кілька подій. Зокрема, в понеділок біля пам’ятника І.Франку на честь його дня народження встановили рекорд з наймасовішого виконання Державного Гімну та розгорнули «найбільший Національний Прапор».
Ми недаремно взяли ці слова в лапки. Це вже третій «найбільший Національний Прапор», який був розгорнутий в українських містах впродовж останніх кількох днів. Ця гігантоманія, потяг до «найбільшого», «найвищого», «найширшого» стає прикметною. Таким собі психологічним прийомом. Ніби українці, зокрема діаспора, намагаються «накрити» величезним стягом всі свої проблеми, заглушити їх масовим виконанням Гімну, заїсти найбільшим вареником чи найдовшою ковбасою... Це працює. Але не дає нової якості. То, може, краще починати з малих, але певних добрих справ? Наприклад, до 1 вересня подарувати рідній школі «Бібліотеку газети «День». Тоді, можливо, в наступний День знань країна прокинеться вже іншою.
Данило КОРБАБИЧ, голова Союзу українського студентства Канади, 24 роки, юрист:
— Українці Канади спроможні суттєво вплинути й на ситуацію в Україні. Українській діаспорі в Канаді — 120 років, і вона має величезний вплив на канадський політикум. Діаспорі в інших країнах у цьому сенсі значно важче. Тому такі зустрічі, як львівський форум, дуже важливі, бо ми можемо навчити українців світу, як організувати роботу.
Наприклад, світ і далі б не знав про Голодомор, якби не велика українська громада в Канаді. Тут усі провінції мають День Голодомору. І канадський уряд має День Голодомору. Усе це — завдяки впливу української громади. Нас у Канаді поважають.
До речі, якщо уряд Канади хоче щось дізнатися про Україну, то чиновники спершу зустрічаються з представниками діаспори, яка дуже добре знається на тому, що відбувається в Україні.
Два місяці тому я був на зустрічі з міністром закордонних справ Канади і почув от що: у Консульстві України в Канаді нарікали, що уряд Канади надто прислухається до думки діаспори. А наш міністр відповів так: «Бо в Канаді — справжня демократія, і ми завжди прислухаємося до думок наших громадян». Де в світі посол якоїсь країни нарікає, мовляв, для чого ви прислухаєтеся до діаспори? Це ненормально. Чи євреї, котрі приїжджають до Америки, нарікають, що там дуже сильна єврейська громада, що вони мають там таку сильну діаспору?..
Я зростав на українські культурі... Пишаюся тим, що народився в Канаді. Але ще більше горджуся тим, що я — українець, який народився в Канаді. Мені важко було вивчати українську. Але я вивчив, бо мені сумно від того, що в Україні надто часто можна чути російську...
Олексій ЗАХАРЧЕНКО, секретар з міжнародних питань Молодого Народного Руху, офіційний представник Конференції українських молодечих організацій діаспори в Україні:
— Це вже другий такий форум. Перший відбувся в Києві. Плануємо проведення таких заходів і в інших містах України. Нам важливо, щоб українська молодь бачила молодих українців із-за кордону, бо ці люди є унікальними, й українській молоді є чого в них навчитися. Мене найперше вражає те, що вони, представники третього, четвертого, п’ятого і шостого поколінь емігрантів, живуть із Україною в серці. Наприклад, витрачають свої кошти, щоб популяризувати українську культуру, проводячи, приміром, українські фестивалі.
Тож минулого року на форумі в Києві ми познайомилися. Упродовж року відбулося п’ять проектів. І тепер ми говоритимемо про те, що молодь (200 осіб) із української діаспори приїхала спостерігачами на вибори в Україну. Ось вам конкретна праця — на проведення чесних виборів в Україні.
Отже, такі форуми для нас — це і знайомство, й обмін напрацюваннями й досвідом. А головна наша місія — об’єднавча.
