Кореспондент «Дня» Тетяна ШУЛЬГАЧ звернулась до народних депутатів
із проханням прокоментувати причини появи «антикорупційної» комісії та
можливі наслідки її діяльності.
Євген МАРЧУК, фракція СДПУ(о):
— Праві підтримали постанову про створення комісії з міркувань депутатської
корпоративності. Я вважаю, що це професійно неграмотний крок. Тому що якщо
ті, хто ініціював цю постанову, не забезпечили «взяття на місці злочину»,
то ніхто нічого вже тепер не доведе, коли навіть щось і було. Політичний
резонанс буде негативний для ВР, це дискредитуватиме її в цілому незалежно
від того, чи причетний хтось до цього, чи ні. Адже, слухаючи такі розмови,
люди сприймають ВР узагальнено. Ініціаторам я порадив би: якщо в них така
інформація була, то треба було її «на гарячому» зафіксувати, інакше все
це — розмови. Уже «пішла» версія, що, можливо, це самі праві й ініціювали.
Олександр ТУРЧИНОВ, «Громада»:
— Постанову ініціювала комуністична фракція. Вони кажуть, що їм особисто
пропонували. Інформація була про пропозицію грошей за чисті бюлетені під
час обговорення кандидатури Івана Плюща, тобто члена фракції НДП. Безумовно,
коли є представник партії і коли є зацікавленість його обрати, то теоретично
саме вони (НДП) й могли пропонувати. Але ж це треба довести, хоча комуністи
переконані, що зможуть це зробити. Створення комісії розраховано на політичний
резонанс: продемонструвати неспроможність окремих сил вирішувати політичні
завдання політичними методами і їх перехід до використання суто злочинних
методів роботи. Коли це буде доведено, то ВР проголосує за притягнення
до кримінальної відповідальності порушника. Але це могли бути не обов’язково
депутати, а й представники комерційних кіл, які мають перепустки до ВР.
Можливий наслідок: кримінальна справа за фактом хабарництва.
Олександр ЛАВРИНОВИЧ, фракція НРУ:
— Якщо підтвердяться факти хабарництва, які мають кримінальне забарвлення,
то не має значення, хто цим займався, праві чи ліві. Будь-хто має бути
найсуворіше покараний, щоб це було записано в історії українського парламентаризму
як факт, який відбив би назавжди бажання займатися подібними речами. У
мене є підозри, що це правда, але навряд чи вона буде підтверджена: я ніколи
не бачив в очі людину, яка або бачила б це, або безпосередньо брала участь
у цьому. Я вважаю, що ця справа має бути всебічно розглянута і завершена,
щоб було зрозуміло, чи це цілеспрямовані чутки, які організуються з політичною
метою, чи це справді протиправні дії. Можливих наслідків два: ініціаторів
звинуватять у наклепі або встановлять факт корупції.
КОМЕНТАР «ДНЯ»
Як видно з коментарів прокуратури і депутатів, ніхто всерйоз не вірить
в успіх антикорупційної кампанії в стінах парламенту. Постає просте запитання
— навіщо ж тоді все це було влаштовувати? Як не дивно, саме розуміння безперспективності
затії привело до її появи і втілення в життя. Робота комісії та прокурорські
перевірки влаштовують усіх. Ліві (після невдачі прокуратури та депутатської
комісії) зайвий раз звинуватять правоохоронців у продажності (навіть хабарі
знайти не можуть), праві скажуть: от бачите, шукали і нічого не знайшли.
З іншого боку, сам факт появи депутатської комісії і «запускання» прокурорів
у стіни ВР говорить про те, що пристрасті зайшли вже дуже далеко. Якщо
звернутися до аналогії зі звичайним життєвим конфліктом, то подібний сюжет
— це аналог побутової бійки, коли вичерпано всі аргументи і сторони вже
давно повідомили одна одній, хто вони є насправді, а також які їхні родичі
і домочадці.
