В енциклопедичному довіднику сказано, що елітарний — це все краще: кращий сорт зерна, кращий вид в тваринництві і т.д.
Еліта в суспільстві — це кращі люди. Але не просто кращі за інтелектом, духовністю, освітою, а ті, котрі свій інтелект, духовність, свою культуру, освіченість ставлять на службу для людей, для свого народу, для країни, для суспільства.
Чи є в нас еліта? Так, є в усіх галузях — в медицині, освіті, науці, культурі та навіть у політиці є.
Яка роль еліти в житті України сьогодні? Чи впливає еліта на розвиток суспільства, а якщо впливає, то наскільки?
Під час вивчення філософії, політекономії в університетах нам говорили, що в СРСР політика визначає розвиток економіки на відміну від капіталізму, де економіка суттєво впливає на політику.
У даний час політику в Україні визначає економіка, але не країни, а кланів та окремих осіб. Політика має безпосередній вплив на економіку, так як бізнес тісно ввійшов в політику, особливо після виборів 2006 р. Бізнес був присутній у Верховній Раді IV скликання, але такої потужної присутності та впливу бізнесу на політику, як у Верховній Раді V скликання, не було в парламенті з дня Незалежності України — тобто ніколи. Отже сьогодні в політиці, в радах всіх рівнів домінують бізнесмени безпосередньо своєю участю або опосередковано економічними важелями. Отже можна стверджувати, що політику держави на всіх рівнях провадить бізнесова верхівка, котра прийшла до цього внаслідок прийняття недосконалих змін до Конституції в грудні 2004 р. Вона ніколи не стане і не буде політичною елітою, так як еліта суспільні інтереси ставить вище своїх особистих. У клановому бізнесі — це з точністю навпаки. Отже, сьогодні керує державою політична верхівка. Згідно з законом, народні депутати, працівники Кабінету Міністрів, всі хто знаходяться на державній службі не можуть займатися підприємницькою діяльністю. На папері це так, а в дійсності? Більшість бізнесменів у ВРУ, та й чиновників залишилися або почесними президентами, директорами або ж «передали справи» своїм рідним: дружинам, батькам, дітям і продовжують бізнес тепер ще більш успішно. Є у Верховній Раді та й у радах усіх рівнів, в тому числі і в Київраді політична еліта, котра не може вплинути на розвиток подій, так як сьогодні, на жаль, не всі політики можуть відстоювати інтереси країни, суспільства.
А ті, що відстоюють суспільні інтереси, тобто політична еліта, залишаються в меншості. Напрошується фраза Марка Тулія Цицерона: «Яка дурниця, тут рахують голоси, а їх варто було б зважувати».
От коли дійсно пройде відмежування бізнесу й політики і до управління прийде політична еліта, котра поставить суспільні інтереси вище своїх, тоді буде гармонійний розвиток суспільства, будуть рівні умови для розвитку бізнесу незалежно від кланової чи індивідуальної належності, але це повинні зрозуміти ті ж бізнесмени і особливо виборці, котрі голосуватимуть за програми партій, а партії стануть відповідальними за свої програми.
Але дуже важливо, щоб політична еліта прислухалася до порад інтелекту наукового, технічного, медичного, тобто щоб не була відірвана від життя суспільства.
Хотів би зупинитися на близькій мені галузі — медицині. Чи є в Україні медична еліта і як вона впливає на розвиток галузі, на забезпечення медичною допомогою населення, на попередження захворюваності. Щоб осягнути таку складну галузь як медицина, потрібні роки напруженої праці та навчання. Потім приходить визнання пацієнтів та колег. І нас уже вважають елітою в хірургії, терапії чи в науці.
А чи так воно в дійсності?
Дуже відносно. Досягнувши вершин у своєму фаху, ми часто ставимо свої корпоративні інтереси вище суспільних, і це виправдана мотивація. Тому що кожен з нас хоче успіхів у своїй спеціальності. Ми будемо лобіювати придбання дороговартісного, хоча й малоефективного обладнання, наукового напрямку, котрий дуже затратний, але також малоефективний. Часто це робимо для задоволення свого власного «Я» та визнання серед колег, не задумуючись, для чого це, яка користь від цього суспільству. Рідко хто із вузьких фахівців може суспільні інтереси, інтереси пацієнтів поставити вище корпоративних. Отже, медична еліта в більшості випадків відстоює свої корпоративні фахові інтереси. Спрямовувати її роботу для ефективного використання кадрового, інтелектуального, матеріального ресурсу в інтересах суспільства повинні керівники галузі.
І тут виникає питання — чи керує сьогодні галуззю на всіх рівнях медична еліта? Однозначна відповідь, що ні! Так воно було і так є — ті, хто краще вчилися, йшли в клініку, в аспірантуру, клінічну ординатуру. Ті, що займалися партійною, комсомольською, профспілковою роботою спрямовувалися на керівні посади.
В останні роки для цього стали використовуватися більш вагомі важелі — знайомства, фінанси, дзвінки, рекомендації. І так ми породили в медицині — медичну верхівку. Сьогодні медициною, в тому числі і медичною елітою керує медична верхівка, котра свої інтереси ставить вище суспільних, навіть корпоративних, хоча проголошує інше.
В медицині, як ні в одній з галузей, стабільні, близькі до феодальних, стосунки. І це розвинуто надзвичайно: начальник управління хоче — прийме на роботу, захоче — ні, головний лікар — беззастережний господар як і завідувач відділенням, лікар залежить від волі та примх зав. відділенням, той від головного лікаря, той від начальника управління і т.д. Подібна ситуація і в медичних вузах — беззастережний господар — ректор, на кафедрі — зав.кафедрою і т.д.
Для зменшення феодальних відносин в медицині необхідно ввести регламентацію (за віком або строком) на перебування ректорів, зав кафедрами, головних лікарів, зав.відідленнями та запровадити дієві механізми відбору на керівні посади за конкурсом. Дати можливість проявитися еліті інтелектуальній. Інтелект повинен цінуватися в державі Україна увагою суспільства і відповідною винагородою. Поєднання досвіду з сучасним менеджментом сприятиме розвиткові держави Україна.
Медики — освічені люди — багато вчаться у вузі і все життя вчаться, крім медицини знають і ще багато дечого (психологію, літературу, мистецтво тощо). Медики надзвичайно залежні від керівництва. Вони нічого, крім медицини не хочуть робити, або не можуть. Не дозволяє гонор, рівень визнання в суспільстві тощо.
Вільною може бути тільки економічно незалежна людина. Введення контрактної основи найму на роботу, розширення приватної практики, конкурс на роботу (реальний), обмеження на зайняття керівних посад (головлікаря, зав.відділенням, зав. кафедрою і т.д.) розбудить медиків відразу. Проявиться велика кількість здібних, елітарних людей у медицині, котрі здатні і зроблять реформи в галузі — реформи для пацієнтів.
Отже, є в Україні еліта, але вона не прийшла до влади.
