Представляючи сьогодні в нашій рубриці «Полеміка» два погляди на прямий ефір, який відбувся минулої п’ятниці на каналі «1+1», «Діалоги про демократію» з Мадлен Олбрайт, редакція вважає за необхідне підкреслити своє розуміння важливості подібного проекту. Важливості як для нашого ТБ, так і для нашого суспільства, для якого відкритий діалог із політиками такого рівня необхідний і з точки зору розуміння процесів, що відбуваються у світі, й нашого місця в них і з точки зору навичок відстоювання власних інтересів. Такі зустрічі мають відбуватися у вік комунікацій на вітчизняному ТБ якомога частіше, і з якомога різноманітнішими «великокаліберними» представниками різних країн і різних сфер діяльності.
Водночас ми, як завжди, раді за наших колег із «1+1». Раді, що й наша завжди висока оцінка їхніх творчих зусиль співпала з оцінкою поважних зарубіжних політиків, котрі обрали саме цей канал для діалогу Мадлен Олбрайт із українською молоддю. Адже навіть коли ми критикуємо конкретні передачі цього каналу — ми завжди підкреслюємо, що критикувати можна тільки тих, хто реально щось робить. І суспільний резонанс як з оцінками «+», так і з оцінками «-» — це вже результат, це вже свідчення відсутності на «1+1» застою, в якому, на жаль, перебуває в Україні безліч інших телевиробників.
Друкуючи сьогодні «погляд максималіста» — молодого журналіста «Дня» Андрія Миселюка, ми чудово усвідомлюємо, що цьому погляду не вистачає зваженості й оцінки з точки зору конкретних реалій, у яких проходив ефір «Діалогів про демократію». Реалій, у яких, до речі, перебуває і газета «День», так що багато що з полемічно загострених заміток «ідеаліста» ми сміливо звертаємо й на свою адресу.
Проте ми вважаємо, що для нашого загального руху, а не тупцювання на місці і ЗМІ, і суспільства, — нам потрібні «струси основ» молодими та завзятими «марсіанами». Їх необтяженість досвідом компромісів і пізнань зворотних сторін медалей іноді допомагає «дорослому» суспільству поглянути на себе трохи критичніше, відсторонено. Що іноді допомагає зробити хоча б іще один крок уперед — із тих десяти, які б уже давно зробила держава, суспільство, економіка, телебачення... будь вони ідеальними, вирощеними в ідеальних умовах. Так що вважайте нашу нинішню «полеміку» — «діалогами про каталізатори» процесу. Щось на кшталт червоної ганчірки — для бажаючих у наших ЗМІ таки «шукати й не здаватися».
