Цей вівторок ми ще не скоро забудемо. Парламентське побоїще досі обурює і політикум, і громадськість. Відчуття шоку не минає. У Верховній Раді за 19 років було багато сутичок і бійок, але того напруження ненависті й такого свавілля стіни українського парламенту, мабуть, ще не бачили. Аби били коліном у пах, смикали за волосся й били об стіл... Побито 19 депутатів! Членам групи «За Україну!» Володимиру Вязівському й Володимиру Карпуку розбили обличчя. Як стало відомо «Дню», Олесь Доній зараз лежить під крапельницями у Феофанії, а побив його такий собі новий депутат Тимощук. Примітно, що в пошуковій системі Gооgle навіть немає фотографії цього народного обранця.
Проте регіонали вважають себе постраждалою стороною. Вони збираються робити експертизу знайдених шашок і скаржитися правоохоронним органам на безчинства опонентів. Обидві сторони хочуть судитися, щоправда, як саме й у якому суді, поки незрозуміло.
Як уже писав «День», Юлія Тимошенко заявила, що починає поїздки регіонами України, щоб «піднімати народ». Мета — дострокові вибори. Вчора вона таки здійснила першу поїздку до Рівненської області. Також на 11 травня під стінами Ради планується мітинг. Опозиція зализала рани й намагається боротися.
Інше питання, чи дасть це хоч якийсь результат, наскільки всі ці акції ефективні? Країна у важкому стані, люди втомилися від потрясінь і хочуть стабільності. Суспільство надто довго перебувало в стані напруженості — політичної, а останні два роки й економічної.
— Ми просто втомилися щось доводити, — розмірковує в розмові з «Днем» соціолог Євген Головаха. — Далі нас чекає певна радикалізація, яку ми побачимо вже на місцевих, а згодом і парламентських виборах, особливо в західному регіоні. Розчарування в націонал-демократичних силах змусить виборця обирати радикально, впадати в крайнощі. І це не на користь держави. Це наслідки бездіяльності останніх п’яти років. Залишається сподіватися лише на те, що не буде втрачено того мінімального рівня демократії, якого вдалося досягти. Заклики Тимошенко до народного опору не матимуть жодного результату, економічна криза значно пригнічує будь-які пориви.
Проте в БЮТ упевнені, що нинішня Верховна Рада не може представляти українське суспільство. Таку Раду треба міняти, переконаний бютівець Остап Семерак
— Чи хоче суспільство цього? Звісно, суспільство комфортніше почувається в стані спокою. Але, я думаю, якщо суспільство поінформувати, розставити акценти, то воно підтримає нашу позицію.
— Але все одно, указ про дострокові парламентські вибори підписує Президент. Янукович навряд чи на це піде.
— Його слід змусити це зробити. Один варіант — складання 150 мандатів, другий варіант — 30 днів не може розпочатися сесія, третій — масові протести. Бажано, щоб вони мали мирний характер, як це було 2004 року. Хоча для нашого Президента демократія — це порядок. Думаю, третій варіант йому буде важко зрозуміти.
— Але вибори — теж ризикований варіант — у Партії регіонів, за останніми даними, хороша соціологія. Вони знову можуть сформувати більшість.
— Усе в руках виборця...
— До речі, вчора прем’єр Азаров заявив, що проти Тимошенко треба порушувати справу й звинуватив її у розкраданні бюджету.
— Те, що вони намагаються нас залякувати, — це зрозуміло. У вівторок у сесійній залі депутати, які хапали нас за волосся й били об стіл, теж вигукували всілякі погрози кримінального характеру. Це в них такий рекетирський прийом. Коли рекетири відчувають вседозволеність, у них «дах зносить», а коли — опір, сідають на місце й намагаються дружити. Я думаю, що це в них така поведінка, поки вони не отримають відсіч від опозиції.
— Остапе Михайловичу, я у вівторок з ложі преси бачила, що й вам перепало.
— Я стояв біля трибуни з початку й до кінця. Ми з Кириленком останніми вийшли із залу. Те, що я чув з їхніх вуст про тризуб, про національний прапор, про Україну, я такого взагалі ніколи не чув! Такого ще ніколи не було! В’ячеслава Кириленка били шість чоловіків! Я стояв поряд і його рятував. Там був депутат Волков: «Я йому кажу, Сашко, ти ж був у цій фракції, що ж ти дивишся, як його б’ють?» Він мені: «Так, так», — і почав їх відтягувати. Я, він і Шкутяк рятували Кириленка. Він руками прикрив голову, і його просто били.
— І що в цій ситуації опозиція може зробити? Як з ними боротися?
— Вигадаємо, що зробити.
КОМЕНТАРIІ
Ми також поцікавилися в експертів «Дня», чи можливі зараз дострокові вибори?
Михайло ГАЗІЗОВ, доцент кафедри парламентаризму Національної академії державного управління при Президентові України:
— Дострокові парламентські вибори доволі вигідні для Партії регіонів, оскільки за нетривалий час перебування при владі було продемонстровано здатність «ламати через коліно» і закони, і опонентів. Народ же ще до президентських виборів очікував і бажав приходу до влади «сильної руки», яка б навела лад у країні. Деякі дослідження доводять, що рейтинг Партії регіонів за останній час зріс пропорційно зниженню рейтингів лідерів опозиції.
Для звичайної громадянки Юлії Тимошенко ці вибори нині дуже важливі і потрібні, оскільки для неї це питання виживання. А депутатський мандат забезпечить недоторканність та недосяжність. Початок інформаційної кампанії, оголошеної вчора Тимошенко, це намагання якомога швидше мобілізувати радикально налаштований національно-патріотичний електорат. Також для неї це можливість уникнути інформаційної блокади, оскільки на телеекранах і в інтернет-ресурсах обличчя колишньої прем’єрки почало з’являтися все рідше.
Тому ж Тягнибоку, зірка якого яскрава засяяла лише минулого року, не надто вигідно буде піти за Тимошенко, відкинувши свої політичні амбіції. Якщо ж усе-таки вибори будуть, то його можна буде розглядати як потенційного учасника кампанії Тимошенко. На мою думку, опозиція остаточно об’єднатися не зможе. Так само як і неможливе повторення революційних подій 2004 року.
На початку каденції Ющенка у Феодосії була спроба провести натовські навчання. Тоді Партія регіонів, перебуваючи в опозиції, ситуативно об’єдналася з дрібнішими опозиційними партіями і фактично зірвала ці навчання. На даний момент нинішня опозиція спробує об’єднати людей для протистояння Росії, але рівень довіри українців до РФ набагато вищий, ніж до абстрактного військового НАТО. Відтак сподіватися на те, що більшість буде незадоволена перебуванням Чорноморського флоту в Севастополі, не варто. У людей зараз інші проблеми — не втратити роботу і прогодувати сім’ю. Не останнє місце у всій цій ситуації відіграють ЗМІ. Адже за правильної подачі і при наявності ще декількох акцій з димовими шашками та яйцями із правлячої влади можна зробити мучеників, яким не дають спокійно працювати на користь своєї країни.
Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»:
— Ситуація в російсько-українських відносинах не є настільки складною, «як собі істерично уявляє опозиція». Про це заявив під час прес-конференції в «Главред-медіа» президент соціологічної служби «Український барометр», політолог Віктор Небоженко. Політолог застеріг, що якщо найближчим часом опозиція не знайде й не почне використовувати серйозні аргументи замість «емоційних спічів і жестів», то скоро замість неї з’явиться абсолютно нова плеяда, яка зможе захищати політичні й економічні інтереси України.
Крім того, кажучи про російсько-українські відносини, Небоженко зазначив: «Якщо здача українських інтересів триватиме такими високими темпами, то приблизно до Різдва Путін втратить інтерес до Януковича, бо нічого буде брати». Він пояснив свою точку зору тим, що в Кремлі зараз борються три стратегії.
Перша — це стратегія вседозволеності, тобто бери все, що погано лежить. За словами політолога, причина цього криється в тому, що Україна «наївно готова йти на те, що в світі називають економічним аншлюсом, а в нас називають інтенсивною співпрацею». Ця стратегія до осені вже називатиметься стратегією економічного мародерства, вважає Небоженко.
Друга стратегія є раціональнішою й краще побудованою, а пов’язана вона з концепцією Чубайса. «Він заявляв про те, що Росія має бути енергетичною супердержавою. Ця стратегія передбачає витягування із залишків української промисловості всього, що пов’язане з атомними станціями й газотранспортними системами, незалежно від їхньої власності», — пояснив експерт.
Третя стратегія — геополітична, вона не спирається на економічні аргументи. «Її мета — остаточне вирішення українського питання, тобто поглинання України за допомогою використання якихось інтеграційних механізмів», — підкреслив Небоженко.
За словами політолога, поки що перемагає геополітична стратегія, й вона передбачає створення умов, безповоротних для України. «Сьогоднішні договори щодо економіки або Чорноморського флоту не несуть у собі якогось раціонального змісту. Вони лише створюють певну рамку, що не дозволяє українській еліті вискочити із ситуації», — підбив підсумки Небоженко.
Підготувала Людмила ЖУКОВИЧ, "День"
ДО РЕЧI
Відгук на статтю Євгена Сверстюка «Національний сором!»(«День», 27 квітня 2010 р.)
Євген Сверстюк дивується, як міг теперішній Президент вибрати собі за помічників «Семиноженка і Табачника, давно відомих як одіозні постаті, від яких тхне язвою українофобії». Теперішній Президент вибрав собі помічників саме таких, яких йому треба. Його вибір надзвичайно вдалий для тих, хто мріє Україну повернути в лоно тоталітарної імперії. Хоч би навіть тому, щоб створити привід для пацифікації незадоволених заради «стабільності». А нинішня блискавична ратифікація харківського пакту у Верховній Раді — без схвалення профільних парламентських комітетів, без найменшого обговорення в парламенті — нагадує дії рейхсканцлера на прізвище Шикльгрубер, який так само енергійно й безоглядно топтався по законах і конституції своєї країни. За всіма ознаками йдеться до встановлення фашистської диктатури в Україні.
Іван ЮЩУК
