Позачерговий з’їзд партії «Громадський контроль», що відбувся в неділю в Києві, ухвалив рішення про саморозпуск партії, повідомила прес-служба «Громадського контролю». На початку травня партія «Громадський контроль» підписала угоду про об’єднання з Соціалістичною партією України. Політрада СПУ введе лідера «Громадського контролю» Василя Волгу до складу політвиконкому й обере його секретарем політради СПУ з питань роботи з профспілками та громадськими організаціями. Крім того, за угодою, В. Волга буде призначений заступником начальника центрального виборчого штабу СПУ на виборах 2006 року, повідомляє Інтерфакс-Україна.
Зрозуміло, було б наївно думати, що приєднання до СПУ партії Волги якось пов’язане з бажанням соціалістів бути одночасно і, фігурально висловлюючись, «співучасниками», і «контролерами» нинішньої влади. Мотиви об’єднання, напевно, лежать в площині майбутніх парламентських виборів. Але «роздвоєність» Соцпартії — явище, мабуть, унікальне, а тому справді заслуговує на особливу увагу. З одного боку, СПУ делегувала у виконавчу владу кількох своїх представників, причому на аж ніяк не останні посади. Щоправда, при цьому Соцпартія вустами її лідерів і активістів декларує, що перебуває не при владі, в «біля» неї (?!). Ця позиція, мабуть, дозволяє їй час від часу критикувати ті чи інші кроки своїх нібито партнерів по коаліції. Причому соціалісти роблять це практично в тій самій тональності, що й у колишні часи, коли називали себе опозицією. Як довго це триватиме? І як розцінюють подібну тактику СПУ ті ж «Наша Україна» та БЮТ, чи, як і раніше, вважають їх надійними партнерами? До виборів ми маємо отримати відповіді на ці запитання.
Водночас українські політологи по-різному оцінюють перспективи Соцпартії як опозиції. Центр досліджень політичних цінностей провів опитування експертів після того, як кілька депутатів- соціалістів заявили (в тому числі й в інтерв’ю «Дню»), що в разі непроведення в країні політреформи СПУ може відкликати своїх представників з органів виконавчої влади та піти в опозицію. Так, голова Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній вважає, що «якщо владна коаліція не виконує умов, на яких до неї приєдналася одна з партій, то ця партія виходить із такої коаліції. Це звичайна європейська політична практика». Проте, на думку політолога, зараз Соцпартії невигідно йти в опозицію, оскільки, попри скепсис, що наростає, населення плекає все ще дуже великі очікування стосовно нової влади.
На думку керівника соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка, СПУ мала давно перейти в опозицію. «Річ у тому, що їм треба готуватися до виборів, а перебуваючи в таборі влади, що веде дуже хаотичну економічну та соціальну політику, вони ризикують не отримати того результату, на який розраховують». На думку експерта, СПУ потрібно «восени або дистанціюватися від влади, або вимагати якихось нових постів, — уже на рівні віце-прем’єра, а можливо, навіть і прем’єр-міністра, — від Ющенка, і тоді вже ризикувати разом із партією влади».
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов вважає, що не всі міністри-соціалісти виконають рішення партії про відкликання з органів влади. «Сумніваюся, що партійному рішенню підкоряться Луценко (голова МВС), Семенюк (глава фонду Держмайна) та Ніколаєнко (міністр освіти й науки). Опозиційна гра соціалістів на вихід із коаліції навряд чи зможе принести їм реальні політичні дивіденди», — зазначив він. Директор Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв вважає, що «соціалісти вже не зможуть позиціонуватися як системна опозиція». «На сьогодні соціалісти не в змозі радикально покращити свої електоральні позиції, оскільки опинилися в ситуації, коли вони інтегровані в нову владу, й іміджеві показники розсіяні серед лідерів нової влади», — зауважив експерт. На думку керівника українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень Володимира Малинковича, СПУ має небагато шансів стати реальною опозицією. «Я думаю, що перспективи слабенькі, і це не налякає владу. Ющенко та команда, безумовно, підуть, якщо матимуть можливість, на зрив політичної реформи. Мало лякати їх відкликанням своїх представників із владних структур для того, щоб захистити реформу. Роль соціалістів у цьому уряді не така вже й важлива, і, я думаю, вони швидше скомпрометують себе, ніж підтримають своїх учорашніх союзників», — заявив експерт.
