Безперечно, українську парламентську делегацію чекає важке випробування. Про це красномовно свідчить оприлюднений Радою Європи в кінці листопада проект резолюції сесії ПАРЄ, що був підготовлений експертами Тунне Келам (Естонія) та Анне Северінсенс (Данія). Як позитивні риси відзначено тільки те, що Україна врегулювала міжнародні спори мирним шляхом та уникла широкомасштабних заворушень і громадянської війни; що нова Конституція була прийнята протягом року від моменту вступу; що Україна виступила стороною декількох конвенцій РЄ. І все, решта положень проекту резолюції — тільки про негативне.
Наприклад, відзначено, що «виконавча влада продовжує здійснювати контроль і сповнена рішучості домагатися політичної влади та утримувати її в своїх руках, іноді протизаконно, це може негативно вплинути на майбутні президентські вибори»; що «не виконуються рішення Конституційного суду і Верховного суду, зростають корупція і злочинність» і що цю резолюцію необхідно передати до Європарламенту, Європейської комісії, Світового банку, Міжнародного валютного фонду та Конгресу місцевих і регіональних властей Європи із пропозицією «враховувати положення цього документа в процесі їхнього співробітництва з Україною для того, щоб допомогти цій країні вирішити визначені проблеми».
А зволікань із вирішенням конкретних проблем відзначено чимало: немає прогресу в реформуванні системи судочинства і прокуратури; немає ретельного розслідування заяв про катування та жорстоке поводження стосовно осіб, які були позбавлені волі; немає дієвого контролю за діяльністю міліції з боку незалежних інституцій та судових органів; велике запізнення з передачею управління кримінально-виконавчою системою до Міністерства юстиції; немає чіткого розмежування між державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування; немає нового статусу Києва і Севастополя; немає Конституції Криму, надання права участі у президентських виборах у жовтні 1999 року кримським татарам, які постійно проживають у Криму тощо.
У проекті резолюції підкреслено, що Україна відверто проігнорувала свої зобов’язання щодо відміни смертної кари: згідно з офіційними джерелами, за період від 9 листопада 1995 року до 11 березня 1997 року було страчено 212 осіб. Автори проекту вважають, що «органи державної влади України, включаючи й Верховну Раду, значною мірою несуть відповідальність за невиконання зобов’язань, які були взяті під час вступу до РЄ, зокрема тих зобов’язань, в яких було передбачено прийняття впродовж одного року: рамкового документа про правову політику України щодо захисту прав людини, рамкового документа про правову та судову реформи, нових Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, нових Цивільного та Цивільно-процесуального кодексів, нового Закону про політичні партії». Якщо ці документи не буде прийнято і не буде законодавчо відмінено смертну кару до відкриття сесії ПАРЄ в червні 1999 р., то проект резолюції передбачає ухвалити рішення Асамблеї ПАРЄ про початок процесу скасування повноважень української парламентської делегації на термін до повного виконання цих зобов’язань, а також передбачає рекомендацію Комітетові міністрів розпочати процедуру призупинення права України на представництво.
Таким чином, зобов’язання нашої країни перед РЄ практично не виконані. Експерти РЄ недвозначно обвинувачують у цьому владні еліти, які в своїй більшості ставились до взятих на себе зобов’язань по-радянському лукаво і сподівалися, що все буде, як раніше: достатньо тільки декларацій, формального приєднання до міжнародних угод. Не вийшло. І це — один із важливих висновків нашого трирічного перебування в РЄ. Виявилося, що представники РЄ добре орієнтуються в нашій внутрішній ситуації і не дають ввести себе в оману. Навпаки, вони цінують сумлінне співробітництво і відкритість в обговоренні наших проблем і справді хочуть нам допомогти в досягненні високих європейських стандартів.
На жаль, цей тиск на нашу владу з боку РЄ не підтримується належним чином у самій країні. Та й звідки візьметься ця підтримка, коли українське суспільство і не поінформоване щодо наших зобов’язань, і, що страшніше, не бажає бути поінформованим. Коли Україна вступала до РЄ, був тільки звук фанфар, а чи можна реально виконати взяті на себе зобов’язання, про те ніхто фактично не думав. Із другого боку, кому вони були відомі? Висновок РЄ № 190, який містив у собі перелік того, що обіцяли виконати, був надрукований — недержавними організаціями! — вже після вступу до РЄ і публічно не обговорювався.
Не можна не бачити, що ця ситуація неприємна для влади, насамперед виконавчої, і що вже після оприлюднення цього проекту резолюції ПАРЄ зроблено кроки в напрямку зазначених проблем: прийнято Конституцію Криму, Президент Л.Д.Кучма виніс на розгляд Верховної Ради законопроект щодо ратифікації 6-го Протоколу до Європейської Конвенції із прав людини, тобто про відміну смертної кари... Прикро, що ця активність виявляється тільки під загрозою каральних заходів РЄ. І знову постає суворе питання: а чи в змозі ми взагалі найближчим часом виконати вимоги Ради Європи, реалізувати високі стандарти демократичних країн? Чи не обдурюємо ми самих себе? У проекті резолюції відзначено як позитивний факт те, що новий Кримінальний кодекс уже прийнято Верховною Радою в першому читанні. Але ж не можна не бачити, що він жорсткіший, ніж чинний кодекс, і спричинить не зменшення, а збільшення кількості в’язнів, а це ще більше загострить умови утримання в слідчих ізоляторах і деяких установах виконання покарань, які західні експерти і сьогодні кваліфікують як катування. Якщо ми не виконуємо зобов’язань щодо фундаментальних прав, котрі ми можемо виконати незалежно від економічного становища, як-от: забезпечити свободу висловлювань і захист від катувань та жорстокого поводження, — то зрозуміло, що підписану Європейську соціальну хартію ми не будемо в змозі реалізувати ще, як мінімум, кілька десятиліть. Навіщо ж було її підписувати? Питання залишаються відкритими.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Проблема, порушена Євгеном Захаровим, заслуговує на найсерйознішу увагу. Дійсно, іноді справа виглядає таким чином, що єдиним способом тиску на нашу владу з метою переведення її на цивілізовані рейки є тиск ззовні. Участь країни в різних міжнародних організаціях, як раз і відкриває можливості для такого тиску. З іншого боку, без цивілізованої опозиції всередині країни, зовнішній тиск безперспективний. Редакція запрошує експертів з прав людини, міжнародних відносин і просто всіх, кому є що сказати, висловитися з питань, піднятих у статті п. Захарова.
