Нижче «День» пропонує читачам статтю відомого німецького політолога Александера РАРА, опубліковану в інтернет-виданні «Главред» (www.glavred.info), про те, як Захід може сприйняти на посаді прем’єр-міністра України Віктора Януковича. А також думку одного з читачів «Дня» про можливості й перспективи тандему Ющенко — Янукович.
Якщо говорити про сприйняття Януковича як потенційного прем’єра в західних країнах, почати слід із того, що Захід одразу після виборів у Верховну Раду 26 березня висловив своє ставлення до цього голосування.
Захід заявив, що вважає ці вибори чесними, більше за те — найбільш демократичними в новітній історії України. Виходячи з цього, західним лідерам важко буде знайти підстави для неприйняття кандидатури Віктора Януковича, якщо вона буде висунена більшістю парламенту.
Звичайно, його навряд чи будуть приймати дуже «комфортабельно». Але все залежить від того, які перші кроки зробить Янукович. Якщо він дійсно, як вважають на Заході, відмовиться від інтеграції в європейські структури й від співробітництва з НАТО, піде на зближення й навіть інтеграцію з Росією, то це викличе відомий ажіотаж. Водночас, не вважаю, що буде якась катастрофа.
Принаймні до Януковича не ставитимуться так, як до Лукашенка. Навряд чи можлива ізоляція його та його політики. Але відносини з Україною перейдуть у фазу охолодження, співпраця досить різко зупиниться, інвестори, звичайно, злякаються й почнуть відходити, більшість проектів, розпочатих Європейським Союзом і НАТО з Україною, припиняться.
Водночас треба чесно сказати собі, що Захід не має якихось серйозних інструментів впливу. Захід кинув усі ресурси на те, щоб примирити Ющенка й Тимошенко, й це не вдалося протягом півроку. Очевидно, що впливати на ситуацію в Україні принциповим чином Захід не здатен.
До того ж, на мою думку, герої помаранчевої революції сильно дискредитували ліберальні й демократичні цінності. І Захід уже не може розглядати того ж Ющенка або Тимошенко як священних корів, а Януковича й Ахметова, відповідно, як породження пекла.
Крім того, є надії на Ющенка, на те, що він продовжить реформи — насамперед ліберальні економічні реформи, але також і зближення з євроатлантичним співтовариством. У цьому плані в нього, згідно з Конституцією, є досить можливостей. Можливості уряду також розширені сьогодні, але він не має таких важелів впливу на зовнішню й оборонну політику, як Президент. Та й сам Янукович не раз заявляв, що він хоча й не є радикальним прихильником європейського вибору, але все ж таки зацікавлений в активізації співпраці; він навіть скаржився, що Європа не хоче бачити в ньому рівноправного партнера. Тому, повторюся, його не ізолюють, як Лукашенка.
Може бути аргументом і неодноразове бажання, що декларували великі підприємці українського сходу, вийти на західні ринки, впроваджувати західні стандарти свого бізнесу. Але для цього вони повинні виконати дуже й дуже багато роботи. Вони повинні не просто намагатися купити визнання грошима, але щиро поділяти певні цінності.
Інша річ, що на Заході погано уявляють собі, як Янукович зможе утримати владу й узагалі щось зробити для України. Причина проста: важко уявити собі в одній зв’язці комуністів, Мороза й олігархів із Партії регіонів…
