Здається, політ наших ведмедів, єдиних у ставленні до горщика з медом (політ не стільки наяву, скільки уві сні), грубо зупинила черства й безсердешна реакція Заходу. Умовні рефлекси в чекістів не виробляються (дуже примітивна форма життя), проте безумовні спрацьовують. Скажімо, реакція на небезпеку. Злегка дав Захід лінійкою по руках — і відразу наші конкістадори відстрибнули від Придністров’я, як від гарячої сковорідки, і навіть слиновиділення припинилося. Лише зуби клацнули.
Наступним блюдом у меню після Придністров’я повинен був стати Крим. А ось тут коса, навіть при стендових випробуваннях, відчутно заходить на камінь. Видам я зараз нашим милим імперіалістам експертизу безкоштовно, за рахунок демократії. Я знаю, що в багатьох військових кабінетах висять карти із зеленою лінією, згідно з якою і Крим, і Східна Україна, і Північно-Східний Казахстан, і Придністров’я відійдуть до Росії. Але цей натюрморт легше намалювати, ніж роздобути.
Для нового пакту Молотов-Риббентроп (Чуркін-Вітренко) потрібна ще Німеччина, а мирна демократична Німеччина, навпаки, вимагає, щоб замість російських у зону осетино-грузинського конфлікту відправили інших, нейтральних миротворців.
Потім не проходить трюк із паспортами. В Україні заборонене подвійне громадянство. Так що щасливих володарів наших червоношкірих паспортин і покарати, якщо дуже припече. Якщо ж претенденти приєднання відмовляться від українського громадянства і візьмуть російське, то вони залишаться без української соціалки, а вона куди жирніша, ніж грузинська. Дати ж стільки, щоб перекинулися, не вистачить нашого бюджету. Дуже багато буде нових їдців. Тут по 2 000 у зуби не даси. А якщо по 6 000, то де візьмемо? Свої пенсіонери перебиваються з хліба на квас.
Адже український темперамент — зовсім не той, що грузинський або осетинський. Меланхолійні та сангвінічні українці все роблять спокійно. До того ж вони всі, і західні, і східні, — один народ, без історичного конфліктного фону. Львів ніколи не йшов походом на Донецьк і навіть на Севастополь. «Западенці» — охоронці свободи й незалежності, які билися проти німців у союзі з партизанами з’єднання Медведєва (про ці сторінки з життя ОУН і УПА читайте в «Це було під Рівним»), а потім із радами — до 1956 року. Східні українці більш русифіковані і воювали більше в Червоній армії — але вони не вбиватимуть один одного. Майдан — це була не громадянська війна, а протистояння мітингів. «Помаранчеві» водяться й на сході, і в Криму. Наталія Вітренко з її капітулянтською партією навіть до Ради не потрапила.
І не сподівайтесь: «синьо-білі» на чолі з Януковичем зовсім не хочуть віддати Росії Крим, і не жадають східні підприємці, щоб «москалі» поділили їхню власність, як ділили «ЮКОС» і зараз ділять усе інше. Навпаки, Янукович і Ко хочуть що-небудь від Росії мати. А ця масовка в Севастополі з домогосподарок і пенсіонерів погоди не робить. Якщо почати війну за Крим, то з масовкою одні кримські татари впораються. В України такі самі танки, такі самі літаки. Велика країна, 50 мільйонів. Не Кавказ — європейська країна. Велика кров, великі санкції. Ющенко системою «Град» Севастополь не рознесе, приводу в нас не буде. А на Росію накинеться весь світ.
Так що «холоднокровніше, Маню». Одна Кримська війна вже стала для Росії фатальною. І кажуть, що імператор Микола Павлович від розчарування прийняв отруту.
