Процес створення коаліції та формування уряду продовжується в непублічному режимі, що не заважає політикам і політологам висловлювати свої варіанти й критикувати опонентів. Так, на вчорашній прес-конференції політолог Дмитро Видрін зазначив, що для суспільства було б вигідно, щоб Тимошенко стала прем'єр-міністром. «Я глибоко впевнений, що в Тимошенко є велика місія — дати українцям щеплення від чудес», — заявив він. Він додав, що в цьому значенні прем'єрство не буде вигідне в тактичному плані для неї самої, оскільки багато з того, що вона хоче й тим більше обіцяє, вона не зробить.
У той же час соратники Юлії Тимошенко дотримуються іншої думки. Так, пріоритетом «біло-серцевих» є зміна столичної влади. Про те, хто з БЮТ у разі дострокових виборів у Києві претендуватиме на крісло мера, про те, чи балотуватиметься Юлія Тимошенко в президенти, про те, чому регіонали підтримають голосування за прем'єра Тимошенко, розповів в інтерв'ю «Дню» керівник київської міської організації БЮТ Анатолій СЕМИНОГА.
ПРО ВИБОРИ В КИЄВІ
— Результат виборів для БЮТ у Києві — 46%. Для вас як для керівника столичним штабом це перемога?
— Насамперед, хотів би нагадати, що на виборах минулого року в Києві в нас було 39%, тобто ми поліпшили свій результат на сім відсотків. А це, до речі, не так уже й багато. Ми сподівалися на більший результат. У нас є такі області, які змогли поліпшити результат, у порівнянні з торішніми виборами, на 15— 20%. У Києві ми сподівалися отримати понад 50%, і ми б їх узяли, якби не робота команди Литвина, яка, чого гріха таїти, фактично купила виборців у місті Києві. Тут працювала тіньова схема, яка дозволила їм набрати в деяких районах столиці 7%. Ці 7% є прихильниками Блоку Юлії Тимошенко. Але голоси купували в молоді, студентів, для яких 100 гривень на сьогодні є серйозними грошима. Як саме нам вдалося досягнути хорошого результату? Насамперед, це досягнення нашої політичної сили, яка стабільно й послідовно виконує взяті на себе зобов'язання. По-друге, сьогодні дуже багато розмов про те, що вибори за партійними списками в місцеві ради є абсолютно неперспективними. Однак я вважаю, що так кажуть представники тих партій, які практично не працюють. Партійна структура, якщо вона працює, якщо вона займається серйозною підготовкою кадрового потенціалу, дозволяє мати зворотний зв'язок із виборцями. Повірте, мені кожного дня телефонують люди з різних кутків міста Києва і звертаються щодо різних проблемам: десь не вивозиться сміття, десь не прибирається під'їзд, десь незаконно забудовується майданчик, десь намагаються зруйнувати дитячий садок, десь зрубують парк знову ж під будівництво. І це притому, що ми є політичною силою, яка в Києві перебуває не при владі, а в опозиції. І де ми можемо, ми підіймаємо своїх активістів і вирішуємо проблеми: коли — блокуванням місцевої влади, коли — шукаємо бізнесменів, які допомагають підремонтувати дитячий майданчик. Де відбуваються незаконні будівництва, ми підіймаємо актив, ставимо там намети й не дозволяємо продовжувати роботи. Тому я переконаний, що результат 46% — це результат послідовної роботи всієї партійної організації, яка, до речі, сьогодні нараховує в Києві понад 20 тисяч активних членів партії.
— Під час агітаційної кампанії виборів у ВР представники вашої політичної сили і ваші вірогідні колеги з коаліції — члени блоку НУ-НС — заявляли про те, що як тільки новий парламент почне роботу, там буде підняте питання про дострокові вибори в столиці. Коли відбудуться вибори в Києві?
— Я розумію, що прості громадяни, які не вникають у суть політики пана Черновецького в місті Києві, нічого особливого не помічають: ходять тролейбуси, працює метро, у будинках тепло, словом, усе ніби добре. Однак є дуже багато інших, протилежних фактів. Сьогодні серйозно господарством міста Києва ніхто не займається. Відчувається, що Київ, як мінімум, задихається від «пробок», від проблем із транспортними розв’язками, від проблем із вивозом сміття тощо. Я вже не кажу про підвищення цін на комунальні послуги. А якщо проаналізувати роботу безпосередньо Київради, безпосередньо мера, то можна сказати одне: в місті Києві відбувається крадіжка, захоплення земель. Ви тільки вдумайтеся, за рік правління пан Черновецький роздав три тисячі гектарів землі! Якщо взяти середню вартість цієї землі, а в Києві сотка коштує тисяч, то це млрд. втраченi київським бюджетом. Шість мільярдів доларів — це два річних київських бюджети. За ці гроші можна було побудувати й соціальне житло, і провести реформу житлово-комунальної сфери, і побудувати мости й...
ПРО РОЗДАЧУ СТОЛИЧНИХ ЗЕМЕЛЬ
— Вибачте, Анатолію Івановичу, але реальність полягає і в тому, що, пробачте, у дерибані столичних земель бере участь як влада, так і опозиція. І якщо біля новобудов повісити таблички з прізвищами їхніх власників, то в усіх «баланс» буде рівним: і в «синьо-білих», і в «помаранчевих», і в «серцевих». До речі, пан Бродський в одному зі своїх інтерв’ю розповідав, що землі під автозаправні станції «вибивали» собі й ви.
— Знаєте, люди, які самі беруть участь у цьому дерибані, завжди намагаються на чорне говорити біле й навпаки. Це неправда. Пан Бродський взагалі не бере участі в роботі як депутат Київради. Він з’являється там тільки тоді, коли йому цього хочеться, і він намагається підтримати свій імідж такими ось сенсаційними заявами. Щодо мене особисто, то це повністю не відповідає дійсності. Так, дійсно, перед тим як стати депутатом Верховної Ради я займався бізнесом. Так, дійсно, у мене була фірма, яка стосувалася автозаправного бізнесу. Так, дійсно, сьогодні цією фірмою керує мій рідний брат. Однак я хочу сказати й ще одну правду: відтоді, як я став народним депутатом, ні єдиної заправки в місті Києві мені побудувати не вдалося, це по-перше. По-друге, сьогодні немає рішень Київради щодо відведення землі на будівництво цих заправок. Це питання застопорилося ще тоді, коли мером був Омельченко. Так, можна було ц е питання вирішувати. Як? Наприклад, принести на сесію Київради хабар, або ж прийти до пана Черновецького, поклонитися йому, взяти участь у дерибані й отримати все. Однак з огляду на принципові й моральні причини, ці питання я не вирішую й не вирішуватиму. Я впевнений, що прийде колись у Київ нормальна влада, проводитимуться нормальні аукціони, на яких можна буде відкрито й за нормальною ціною придбати землю. Що ж до табличок. Я вас запевняю: жоден член Блоку Юлії Тимошенко в Київраді не вирішував своїх особистих питань і не вирішує. Люди, які беруть участь у дерибані, або ж хочуть брати в ньому участь, давно виключені з БЮТ і ніякого відношення до нашого блоку не мають. Чому? Бо є команда, яка розуміє, що політика — можливість реалізувати принципи, а є люди, які бачать у політиці можливість поліпшення свого матеріального становища. Із другою категорією ми давно розпрощалися і вже хто-хто, а пан Бродський дуже добре це знає.
— А коли все ж таки киянам чекати дострокових виборів?
— Я розглядаю два прогнози. Один — оптимістичний, інший — песимістичний. Якщо говорити про оптимізм, то я сподіваюся, що це питання буде розглянуте на першій сесії і вибори будуть призначені ще до кінця поточного року. Якщо ж говорити про песимістичний сценарій, то, я гадаю, не пізніше весни наступного року вибори в місті Києві відбудуться. Для проведення місцевих виборів необхідно 45 днів від дня прийняття рішення, тому я переконаний, що це питання цілком можна вирішити ще до кінця 2007 року.
ПРО КАНДИДАТУРУ МАЙБУТНЬОГО МЕРА
— Як БЮТ і «Наша Україна» йтимуть на столичні вибори? У вас буде один кандидат від двох політичних сил чи бютівці вестимуть свою кандидатуру, представники НУ-НС — свою. До речі, підтвердіть чи спростуйте інформацію про те, що від Блоку Тимошенко на крісло мера Києва претендує три кандидатури: ви, Турчинов і Томенко.
— Так, у нас уже було засідання щодо цього, і ми ухвалили рішення, яке полягає в тому, що до початку виборчої кампанії ми не називатимемо ні одного прізвища. А наша позиція полягає в наступному: Блок Юлії Тимошенко має в місті Києві підтримку 46% киян, тому ми можемо претендувати на виборах і на власну кандидатуру мера, і на власну більшість у Київраді. Ми над цим активно працюватимемо, а кандидатуру обов’язково висунемо, але тільки тоді, коли буде відома дата виборів. Що ж до різних розмов про Кличка, про Луценка, про інших кандидатів, то я хочу зазначити наступне. Так, я розумію, що сьогодні багато політичних сил хотіли б бачити свого керівника в місті Києві. Однак реалії наступні: 46% підтримки в столиці БЮТ, 14% — НУ-НС, 15% — особистий рейтинг Кличка. Я чудово розумію заяви Кличка, який сподівається, що його кандидатура стане узгодженою кандидатурою всіх демократичних сил. Я розумію аналогічні очікування Луценка. Однак без БЮТ жоден кандидат у Києві не зможе пройти в мери. Це перше. Друге. Я переконаний, що сьогодні головне не кандидатура мера, а те, яка команда прийде до влади і що вона робитиме. Я з повагою ставлюся до Віталія Кличка, ми з ним часто спілкуємося, дискутуємо. І я переконаний, що з нього вийшов би прекрасний мер, бо це людина, яку знає весь світ. Але хто стоїть за Кличком? Хто його команда? Цієї команди просто немає. Назвіть мені, будь ласка, команду пана Луценка, яка, прийшовши до влади в місті Києві, засукавши рукава, наведе порядок? Цієї команди також немає! А ми сьогодні формуємо не лідера. У нас лідер є — це Юлія Володимирівна Тимошенко. І коли вона стане прем’єром, то наступний мер міста Києва працюватиме у фарватері політики Кабінету Міністрів. Тобто він не займатиметься самодіяльністю, не роздаватиме землі направо й наліво. Буде прийнята концепція розвитку всієї країни, і місто Київ тут займатиме перше місце. Тому наше головне завдання — формування команди й цим ми активно займаємося. Ми сьогодні вирощуємо собі заступників районних адміністрацій, депутатів районних рад, начальників відділів, начальників ЖЕКів тощо. А хто буде лідером цієї команди, вирішить політрада.
— Тоді я інакше запитаю. Анатолій Семинога готовий пробувати себе в ролі кандидата в мери від БЮТ?
— Знаєте, я — афганець, пройшов війну в Афганістані... я в Блоці Тимошенко, як депутат, уже понад шість років. Я командна людина. До речі, на президентських виборах викликали мене й сказали: «Анатолію Івановичу, треба їхати в Донецьку область і стати там керівником штабу». Я в Донецькій області тоді навіть проїздом ніколи не був, нічого не знав, нічого не бачив. Але я сказав: «Немає питань», — сів і поїхав у Донецьку область і півроку там пропрацював керівником штабу Віктора Ющенка. Це була найважча область під час тієї виборчої кампанії. Потім мені доручили займатися Київською міською партійною організацією, я сьогодні тут і працюю. Якщо завтра переді мною поставлять завдання висунути свою кандидатуру в якості кандидата в мери, я, як командна людина, виконуватиму цю роботу. Але якщо буде прийняте рішення, що на цю ділянку роботи буде направлений хтось інший, я знову-таки, як командна людина, на це не ображатимуся. Головне, щоб уся команда була монолітною, щоб люди бачили проблеми України й намагалися їх вирішити.
ПРО ФОРМУВАННЯ КОМАНДИ
— А як виробити формулу відповідальності партій і блоків за своїх кандидатів у мери? Усього рік тому пан Черновецький був 26-м номером у списку кандидатів до ВР від пропрезидентської політичної сили. А сьогодні саме нашоукраїнці більше всіх кричать про необхідність дострокових виборів у місті Києві, забуваючи при цьому згадати, що в ще зовсім недалекому минулому Леонід Михайлович — це член їхньої команди.
— У цьому-то й проблема нашої політики, що немає командної гри. БЮТ часто критикують, що, мовляв, у нас багато зрадників. Але це прекрасно! Відбувається природна селекція. Особисто я щасливий, що ми у Верховній Раді п’ятого скликання були в опозиції. Це дало нам можливість «очиститися». Із 129 осіб, які пройшли в парламент, залишилося 104, на яких можна покластися і які ніколи не зрадять. Я вважаю, що в «Нашій Україні» є проблема — у них немає командної гри. У них дуже багато знакових політиків, у них, напевно, дуже багато лідерів, але немає однієї людини, яка могла б очолити цей процес і вести команду. Лідер без тилу — це не лідер, це — самовбивця. І навпаки, тил без лідера — це також ніщо.
— А де у вас сьогодні гарантія в цьому тилу? У минулому скликанні вас було 129, у нинішньому — 156. Тобто прийшли нові люди. Ви настільки впевнені в тому, що вони не стануть парламентськими «мігрантами» і, граючи на протилежному боці поля, не зруйнують коаліцію?
— Якщо ми будемо при владі, ми цього не дізнаємося, оскільки такого іспиту в нас більше не буде. Навпаки, наша команда збільшуватиметься. Я щасливий, що є стрижень — 104 людини, які зуміли й заяви написати, і повноваження скласти, і не повестися на ті солодкі пропозиції, і не злякатися погроз. Головне в команді — не кількість людей, які підтримують ту або іншу ідею, а той стрижень, той хребет, який витримає будь- яке випробування. У БЮТ, повірте, такий хребет є.
ПРО МАЙБУТНІЙ КАБМІН
— Анатолію Івановичу, напевно, нашим читачам буде цікаво дізнатися безпосередньо принцип формування майбутнього Кабінету Міністрів. Не прізвища, а саме принцип. Скажіть, як проходить відбір кандидатів на міністерські посади? У вас є внутрішньопартійна конкуренція або міністром стане той, на кого вкаже Тимошенко? І, нарешті, чи гарантуєте ви суспільству уряд професіоналів?
— Я хочу зазначити, що поки що це питання не вирішене. У нас не приймалося рішення про затвердження персоналій на ті або інші посади. Якщо ви хочете порівняти з минулим урядом Тимошенко, то цей уряд складався з однієї Тимошенко й Турчинова, який керував СБУ. Всіх інших міністрів їй просто подарували, і ніхто навіть не запитав про професіоналізм.
— Але сьогодні є чітка квота 50 на 50.
— Так, сьогодні за квотою поділені посади й сьогодні процедура формування Кабміну наступна: всі депутати Верховної Ради й керівники партійних обласних організацій висилають свої пропозиції в центральний штаб щодо заміщення тих або інших вакансій. Далі ці пропозиції аналізуватимуться й потім їх винесуть на розгляд фракції, на розгляд розширеного засідання Політради, де шляхом обговорення й голосування визначатимуться ті або інші кандидатури. Звичайно ж, перевага рішень буде в Юлії Володимирівни, оскільки вона формує Кабінет Міністрів, їй із ним працювати, але рішення прийматиметься колегіально. Це рішення поки що не прийняте, а ті прізвища, які «гуляють» в інтернеті — це версії журналістів, не більше.
— Але все ж, де гарантія якості?
— Гарантія якості полягає в наступному. Напевно, ніхто не має сумніву в тому, що Тимошенко йде в Кабмін задля того, щоб працювати на результат. І вона не терпітиме біля себе людину непрофесійну, людину непрацездатну, людину, яка не зможе дати результат у тому напрямі, який йому ввірений. Саме це і є стовідсотковою гарантією того, що в уряді не буде зайвих людей, які заважають працювати.
ПРО КОАЛІЦІЮ
— Знаєте, ваші опоненти якось уже підозріло спокійно спостерігають за тим, як ви створюєте коаліцію, підписуєте угоди тощо. Тарас Чорновіл днями заявив, що вони почекають, доки ваша коаліція розвалиться, і тоді створять так звану широку більшість. У вас є «пігулки» від можливого розпаду справді такої хиткої коаліції у 228 голосів?
— Дякую, хороше запитання, але мене непокоїть трохи інший аспект. Знаєте, Чорновіл відтоді, як пішов у Партію регіонів, видає такі прогнози, які жодного разу не збулися. Пам’ятаєте, він казав, що виборів не буде, що буде війна і таке iнше...
— Але факт лишається фактом: «помаранчева» більшість у Раді дуже вразлива.
— Так, згоден, факт є фактом. Але скажу своє бачення ситуації. Коаліція — це суто формальна структура, яка створюється для того, щоб дійсно сформувати більшість у Верховній Раді. Я хочу нагадати, що коли голосували за прем’єра Тимошенко під час попереднього голосування, то її підтримало 375 депутатів. Я не думаю, що цього разу буде 375 депутатів, але те, що кількість голосів «за» буде близько трьохсот, можете в цьому не сумніватися. Якщо хтось захворіє з «Нашої України» або просто не зможе з поважних причин бути присутнім на засіданні парламенту, я впевнений у тому, що кандидатуру лідера БЮТ підтримають депутати інших фракцій.
— Хто: регіонали, комуністи, литвинівці?
— Я нещодавно був в ефірі радіо «Ера». Моїм візаві був пан Стоян (Партія регіонів. — Авт. ). Так ось пан Стоян у прямому ефірі на всю Україну заявив, що він особисто підтримає Юлію Володимирівну на посаду прем’єр-міністра, якщо вона виконає свої обіцянки, які давала під час виборчої кампанії: повернути заборгованість з заробітної плати, скасувати призов у 2008 році тощо. І я переконаний, що таких, як Стоян, у Партії регіонів дуже багато, і вони справді підтримають Тимошенко. Такі люди є не лише в Партії регіонів, але і в блоці Литвина. Я переконаний, що під час голосування і за прем’єра, і за програму Кабінету Міністрів, і за бюджет на наступний рік, голосування буде більшим, ніж 228 голосів.
ПРО ПЕРЕДВИБОРНІ ОБІЦЯНКИ БЮТ
— До речі, про передвиборні обіцянки БЮТ. Навіть ваші коаліційні партнери з НУ-НС не підтримують деякі ініціативи Юлії Тимошенко, зокрема, щодо скасування призову з першого січня 2008-го, імперативного мандату, виплати за два роки заощаджень тощо. Яким чином ви шукатимете точки дотику в цих питаннях, чи буде як у байці: лебідь, рак і щука?
— Це все політичні дискусії, розмови, а я вам називаю факт: підписано угоду між «Нашою Україною» і БЮТ про формування більшості в парламенті. І в цій політичній угоді записано, що в 2008 році призову в армію не буде. Це перше. Друге. У цій же угоді записано, що коаліція, яка формується у Верховній Раді, й Кабінет Міністрів, сформований нею, беруть на себе зобов’язання за два роки погасити заборгованість Ощадбанку перед нашими громадянами. Звичайно ж, депутати від «Нашої України», від БЮТ можуть дискутувати у зв’язку з цим: реально це зробити чи нереально. Але дві політичні сили взяли на себе зобов’язання, зафіксували це в публічному документі, який вивісили в інтернеті. І, вибачте, назад дороги вже нема. Тепер потрібно думати не про те, братимуть вони ці зобов’язання на себе чи ні (вони їх уже взяли), а про те, яким чином виконати дані людям обіцянки. Щодо армії. Перед тим, як приймати таке рішення, Блок Юлії Тимошенко проводив консультації з людьми, які в армії пропрацювали все життя, мають авторитет і досвід. І ці люди підтвердили, що скасувати призов — реально, і міністр оборони від «Нашої України» також підтвердив, що це реально й узяв на себе відповідні зобов’язання.
— Нещодавно в інтерв’ю польському виданню Юлія Володимирівна озвучила свій план «Б», який полягає в тому, що якщо НУ-НС піде в коаліцію з регіоналами, то БЮТ піде в опозицію, і готуватиметься до виборів президента. А якщо коаліція у форматі БЮТ + НУ-НС буде створена, але розпадеться, план «Б» також буде актуальним?
— Якби я особисто не знав Юлію Володимирівну, то я, напевно, сказав би: «Ну, так, може попрацює, а потім кудись піде або її «підуть» і так далі». Але я переконаний, що Юлія Володимирівна — той лідер, який може навіть за короткий термін роботи забезпечити такий результат, що, вибачте, «піти» її буде не так вже й просто. Це, по-перше. По- друге, не треба забувати й про те, що коли її уряд відправили у відставку, це вплинуло й на рейтинг Президента, і на рейтинг «Нашої України». Тому я впевнений, що і Юлія Володимирівна, і та команда, яка прийде з нею в уряд, яким би не був коротким термін її перебування в Кабміні (а я переконаний, що це буде щонайменше два роки), зможуть зробити стільки, що відправити її у відставку буде не так-то й просто. І ще. Не треба забувати про те, що за Юлією Володимирівною стоїть не лише фракція у 156 осіб, але й 30% виборців. Тому я переконаний: і Президент, і «Наша Україна» зацікавлені в одному — «помаранчева» влада має врешті-решт показати результат для суспільства. Щоб кожна людина відчула, що ми недаремно стояли на Майдані, недаремно мерзли на морозі, недаремно сподівалися і вірили.
— Віктор Ющенко проголосив майбутній рік роком конституційних змін. Яким чином ви проводитимете ці зміни, якщо у вас немає необхідних для цього трьохсот голосів?
— Знаєте, у нас попередній рік був роком села. Результат цього року села ми сьогодні всі бачимо: неврожай, зростання цін тощо. Тому оголосити рік чогось — не означає вирішити проблему. Що стосується конституційних змін, то я вважаю, що єдиний правильний і розумний варіант у цій ситуації запропонував БЮТ. Якщо ми хочемо змінити Конституцію, то необхідно, щоб замовником цієї Конституції був український народ. Для цього ми запропонували провести референдум не з конкретного проекту Конституції, а безпосередньо з бачення цих змін. Наприклад, яку владу ми хочемо бачити в державі: парламентську чи президентську? І лише цей варіант дозволить нам наступного року внести зміни і проголосувати за них трьомастами голосів, оскільки замовником буде не Президент, не уряд, не опозиція, а український референдум.
— Яке ставлення бютівців до роботи Генеральної прокуратури. Чи обговорювали ви необхідність зміни генпрокурора?
— Особисто я вважаю, що нам необхідно міняти не тільки генерального прокурора, але й всю структуру Генпрокуратури і, зрештою, зробити щонайменше — щоб уся Генеральна прокуратура виконувала закони, а не політичні замовлення. Я переконаний, що обов’язково буде заміна. Скажу більше: це питання вже обговорювалося, прізвище називати не буду, але скажу, що в нас навіть є вже кандидатура на цю посаду.
— Кандидатура від БЮТ?
— Ні, не від БЮТ. Більше не скажу (сміється).
— Днями вельми привітне, треба визнати, послання французького президента надійшло на адресу лідерки БЮТ. Цитую: «Дорога Юліє! Франція виступає на підтримку швидкого укладення майбутньої посиленої угоди, переговори щодо якої наразі тривають: вона дозволить відчутно поглибити наше партнерство в інтересах стабільності й процвітання вашої країни. Запевняю вас, що французьке головування в ЄС з першого липня 2008 року докладе всіх зусиль, аби успішно завершити переговори щодо посиленої угоди. Заздалегідь радію можливості обговорити з вами різноманітні питання, які мають велике значення для України, для Франції та для ЄС. Ваша обізнаність і аналітичний погляд на ситуацію в Україні будуть дуже цінними для мене».
Юлія Володимирівна прийняла запрошення? І у зв’язку з такою привітністю французького лідера, як ви вважаєте, європерспектива України посилюється?
— Ну, по-перше, це дуже приємно. По-друге, це послання також свідчить про те, що й Україна, й наші лідери є людьми, які мають серйозну підтримку на міжнародній арені. Це також свідчить і про те, що Україна, нарешті, зуміє сформувати свою зовнішню політику, свої українські інтереси в зовнішній політиці, й не підіграватиме ні Росії, ні Європі, ні Америці. З українським інтересом рахуватимуться й поважатимуть його, це головне.
З Юлією Володимирівною щодо цього я не спілкувався, тому її особистої думки не знаю. Однак я переконаний, що вона дуже задоволена і своїм візитом до Португалії, і оцінкою французького президента тих процесів, які відбуваються в нашій державі.
