Долю міністрів, що увійшли до уряду від «Нашої України»: охорони здоров’я — Юрія Поляченка та сім’ї, молоді і спорту — Юрія Павленка, вирішать уже наступного тижня.
Члени правлячої парламентської більшості переконані: відставка цих урядовців відкладена суто з технічних причин і невдовзі «помаранчеві» члени Кабміну таки будуть міністрами з приставкою «екс». Утім, народні обранці від Блоку Тимошенко відкрито заявляють: «Про те, аби Поляченко та Павленко залишилися в уряді, з Віктором Януковичем домовився особисто Президент». Приміром, бютівцець Андрій Шкіль переконує: «Звичайно, це момент домовленості, момент торгів, момент перетасовування політичних карт». Тим часом Юрій Павленко називає таке припущення нісенітницею і запевняє: «Ніяких домовленостей не було. Моя позиція залишається такою ж, якою була 19 жовтня — в день, коли мною була подана заява про політичну відставку. І, скоріше за все, це питання буде розглянуте на найближчому пленарному засіданні Верховної Ради».
Паралельно із невирішеним поки питанням звільнення урядовців від «НУ», у політичних колах активно обговорюють можливу відставку інших двох власників міністерських портфелів. Тих, що увійшли у склад Кабінету Міністрів за квотою Президента. Йдеться, власне, про головного дипломата країни Бориса Тарасюка та міністра оборони Анатолія Гриценка. У цьому випадку стовідсотково спрацьовує правило про те, що диму без вогню не буває. Адже наприкінці минулого пленарного тижня більш як 200 голосами «за» народні обранці проголосувати за те, аби 15 листопада у сесійній залі обидва вищеназваних міністра відчиталися про результати своєї урядової роботи. Це — перша ластівка, що свідчить про «полювання» з подальшим відстороненням від міністерських постів пропрезидентських міністрів, не приховуючи натякають члени коаліційної більшості. Так, один із лідерів Партії регіонів Євген Кушнарьов констатує: «Коаліція несе відповідальність за дії сформованого нею уряду. Як же тоді ми маємо ставитися до того факту, що певні представники Кабінету Міністрів фактично формують опозиційну п’яту колону і дозволяють собі коментарі з прийнятих рішень. До речі, ці коментарі часто є принизливими стосовно коаліції та уряду, так і безпосередньо до прем’єра. Я вважаю, що будь-які намагання якимось чином прикрити цих міністрів, мовляв, вони в уряді за квотою Президента і таке інше, на мій погляд, є безглуздими».
До речі, Віктор Ющенко вже назвав рішення парламентарів про виклик на килим керманичів Міноборони та МЗС не інакше, як інквізицією. Більше того, глава держави заявив про намір звернутися до Конституційного Суду, аби той розтлумачив: чи законно ВР прийняла таке рішення. Тим часом один із пропрезидентських міністрів Борис Тарасюк каже, що його можлива відставка — «це політично мотивований крок, що має на меті змістити представників демократичних сил, представлених в уряді». «Антикризова коаліція взялася до тих міністрів, які представляють конституційну квоту Президента. Тому такі дії, передусім, направлені проти Президента», — емоційно заявляє пан Тарасюк. На перший погляд, дійсно, кроки представників коаліції відносно до керманичів МЗС та Міноборони схожі на цілеспрямоване їх зміщення із займаних постів.
Утім, у даній історії із можливою відставкою панів Тарасюка та Гриценка є ще один, прихований від сторонніх очей, бік медалі. У політичних колах активно говорять про те, що Віктор Ющенко начебто сам бажає забрати міністерський портфель у діючого головного дипломата країни. «У Президента, — на умовах анонімності, зізнаються окремі політики, — існує навіть певна домовленість із антикризовою коаліцією про схему зміщення Тарасюка з міністерського крісла». Річ у тім, що глава держави прагне посадити у крісло міністра закордонних справ Олександра Чалого, який нині є одним із заступників голови Секретаріату Президента. Відкрито про це члени правлячої більшості говорять не охоче. «Так, я чув про таке. Дійсно, ходять чутки про те, що Ющенко не проти того, аби ВР висловила недовіру Тарасюку та відправила його у відставку», — обережно коментує ситуацію лідер фракції СПУ Василь Цушко. Разом з тим, факт відповідної домовленості з Президентом коаліційні лідери категорично спростовують.
Тим часом сам Борис Тарасюк заявляє: «Мені не відомо про ці чутки, я не чув про таку позицію Президента. Тому немає підстав для коментарів». Натомість, партійні соратники міністра закордонних справ не приховують свого здивування: «Я дуже сумніваюся в такій інформації, я не бачу вигоди. Тарасюк себе зарекомендував як людина, яка буде вперто тягти Україну до євроатлантичної інтеграції. І ця позиція на 100% відповідає позиції Президента».
Між тим, політичні експерти сумніваються в тому, що народні депутати дійсно висловлять пропрезидентським міністрам вотум недовіри. Оскільки, навіть якщо це вигідно самому главі державі, з боку це виглядатиме, як удар по авторитету Президента. А загострення стосунків наразі невигідне обом сторонам. Натомість, більш вірогідним називають сценарій створення такої собі псевдо широкої коаліції, напівефемерного наміру про співпрацю між «Нашою Україною» і коаліцією. У такому разі, офіційно «Наша Україна» буде в опозиції, насправді ж у ключових питаннях підтримуватиме рішення, необхідні парламентській більшості.
Зрештою, остаточно усі крапки над «і» будуть розставлені вже зовсім скоро — під час показового звіту керівників МЗС та Міноборони під куполом ВР. Тоді, власне, й стане зрозумілим: чи має нині місце торг між Президентом і прем’єром, чи вся ця історія із публічною «стратою» пропрезидентських міністрів — лише гарно спланований спектакль, демонструючи який представники уряду вкотре хочуть показати Віктору Ющенку, хто після вступу в дію політичної реформи вдома господар.
