Учора В'ячеславові Чорноволу виповнилося б 62 роки. Сумне свято, адже ще немає року від того дня, як він загинув.
І, мабуть, ще не час для «епохальних» оцінок його діяльності, що, як правило, «підганяються» до якоїсь визначної дати. Це все буде потім. Сьогодні можна просто згадати про те, як сам В'ячеслав Максимович святкував свій день народження.
«Зранку забіг би у свою рідну газету «Час», опісля — в Рух, і звичний робочий день для всіх би став святом, а ввечері за столом із друзями зумів би всім подарувати ту виняткову атмосферу щастя по-чорноволівськи», — розповідає його син Тарас. Його друзі та колеги згадують, що цього дня В'ячеслава Максимовича шанували в парламенті, причому не тільки члени фракції Руху, але й усі, хто хотів сказати добре слово Чорноволові. А таких завжди було багато...
Однак уже так у нас заведено, що людину після смерті не тільки цінують більше, аніж за життя, але й починають міфологізувати її, робити з неї щось на кшталт ікони. І ось уже немає живої людини, а є міф про неї, який, звичайно, не дуже співвідноситься зі своїм прототипом. Ця особливість національного поклоніння вже встигла торкнутися і постаті Чорновола. Навіть у день його народження ті, хто був поруч із ним, не втрималися від спокуси використати його ім'я у власних політичних інтересах.
На жаль, поки що повною мірою не збулися слова Миколи Жулинського, які він сказав на похоронах Чорновола: «Мені здається, Бог зверху подивився на Україну й забрав кращого із кращих, щоб ті, хто не розуміє, яке випробування стоїть сьогодні перед Україною, нарешті усвідомили: треба об'єднуватися, треба бути разом».
Однак символічно, що саме в день народження В'ячеслава Чорновола Народний рух України, партія «Реформи і порядок» та Конгрес українських націоналістів підписали між собою договір про політичне співробітництво. Виступаючи перед журналістами, лідер НРУ зазначив, що це — крок до створення правого блоку. Перший крок...
