Голосування щодо зміни Конституції залишило після себе неприємний присмак. Опозиціонери готують звернення до Конституційного Суду, та при цьому самі розуміють безперспективність цього. «Це група політичних романтиків, які вважають, що після звернення в КСУ щось там станеться. Я не належу до таких романтиків, у мене інша думка із цього приводу», — відзначив Микола Томенко.
Втім, головним ньюсмеркером вчора став депутат Ар’єв. На своїй сторінці в Facebook він написав, що коли в парламенті відбувалося голосування, він перебував у США зі своєю карткою для голосування, проте його голос виявився в списку тих, хто проголосував «за». Як доказ Ар’ев виклав фотографію: він з власною карткою в руках біля терміналу авіакомпанії «Delta» в аеропорту міста Вашингтона. «Ініціюватиму внутрішньо розслідування у Верховній Раді. Такої зухвалої фальсифікації ще не було», — написав він у себе «на стіні».
Голова регламентного комітету Володимир Макеєнко поставився до цієї заяви більш ніж скептично. Мовляв, у багатьох депутатів є дублікати карток. Одну картку залишив в Києві, іншу — взяв з собою в США.
— Моя версія, що це PR-технологія: всі знають і розуміють, за що голосували і як голосували. Якби Ар’єв був з цим не згоден, то, повірте мені, ще б у вівторок в регламентному комітеті було б зареєстровано його заяву «Прошу моє голосування вважати недійсним», — пояснив Макеєнко.
Ще одним «героєм» дня став екс-бютівець Анатолій Семинога. Як вже писав «День», голова київської організації «Батьківщина» абсолютно несподівано виявився в сімці «відступників». Сам Анатолій Іванович всіляко прагнув демонструвати незворушність, та зрадницька розгубленість в очах ці зусилля зводила «нанівець».
— Суспільство до цих виборів зовсім не готове, — виправдовувався він, — вибори в 2012 це необхідність і реальність, яка є.
— Анатолію Івановичу, говорять, що бізнес вашого брата взяли під ковпак правоохоронні органи. На вас чинили тиск, і вам просто довелося проголосувати.
— Я теж чув таку тезу. Сьогодні на увесь бізнес чиниться тиск. І на наш у тому числі. Але не більший, і не менший, ніж на інші комерційні структури. І це ніяк не пов’язано з моїм голосуванням. Я в політиці 10 років, і 10 років в Блоці Юлії Тимошенко, і всі ці роки чинився тиск. І при Кучмі, і при Ющенку (навіть більш ніж сьогодні). Та ми завжди вирішували ці питання самі і ніколи не втягували сюди політику.
— Утім, вас виключили з фракції.
— Я думаю, що це помилкова реакція. Я на таке не чекав. Думаю, що людина, яка пропрацювала у фракції 10 років, має право на свою позицію, — знизав плечима Семинога.
Та насправді, вже не настільки істотно важно, які були мотиви у Семиноги і як проголосувала картка Ар’єва. Справу зроблено — Партія регіонів продемонструвала, що здатна збирати конституційну більшість, а парламентарії продовжили собі щасливе депутатське життя аж до осені 2012 року.
Адже кому потрібні вибори? Мабуть, окрім Тимошенко і Луценка, яким до зарізу потрібна депутатська недоторканність, та Тягнибоку, який вперше отримав шанс здолати 3-відсотковий бар’єр, — нікому. Навіть бютівцям вони, у цілому, не потрібні.
І ще один важливий момент. Це голосування вже у котрий раз підтвердило, що Верховна Рада у нас є, а представницького органу — немає. Тому що люди, які зібралися під куполом на Грушевського, вже давно не уявляють усього спектру політичних переваг українського виборця.
Ми попросили експертів «Дня» прокоментувати рішення депутатів про продовження терміну повноважень Верховної Ради.
КОМЕНТАРI
Петро БОЯРЧУК, письменник, заслужений журналіст України, лауреат Волинської обласної літературної премії імені Агатангела Кримського:
— На мене репортаж про сесію Верховної Ради, на якій були прийняті ці зміни до Конституції, справив абсолютно гнітюче враження. Особливо фраза Литвина про те, що критика, мовляв, рабська звичка... Це, даруйте, виходить, що, зокрема і його, треба лише хвалити, а аналізувати рішення влади ніхто не має права? Нас повертають навіть не в часи Кучми, коли журналістам затикали рота як завгодно, часто нечесними методами, а в часи Союзу, коли преса не могла критикувати нікого старшого, крім колгоспного бригадира. З цього приводу навіть ходив жартівливий віршик: «Критикнула голову — критика ж не сварка. Вчора була завфермою — сьогодні свинарка». Прийняті зміни до Конституції ще раз засвідчили, що у нашій державі верхи думають про своє, ближче до власного тіла, але не про державу і не про народ. Ще тиждень-два тому наші так звані опозиціонери та патріоти розпиналися проти цих змін. А на ділі проголосували, не зважаючи на задекларовані політичні уподобання, за продовження власного депутатського терміну. Адже якби ці зміни не були внесені, ми б мали переобирати їх уже цього року. Для мене цей факт засвідчує, що громадянська свідомість українського суспільства, не зважаючи на чини й регалії, ще надто низька.
Алла ЧЕРНІЙ, кандидат політичних наук:
— Проведення парламентських виборів у 2012 році вигідне для провладної політичної сили. Адже вже нині очевидно, що конфігурація партій зміниться. Опозиція не набере більшості. По суті, на сьогодні конкурувати з Партією регіонів на паритетних засадах не має можливості жодна політична сила. Такі зміни до Конституції були цілком очікуваними. Для опозиції, звісно, було б вигідніше, щоб парламентські вибори відбулися 2011-го. На піку реформ дивіденди дісталися б БЮТу. Судячи з місцевих виборів, це зіграло б на користь і «Свободі», яка забрала б частину електорату «Нашої України».
Такі зміни до Конституції свідчать про те, що в Україні формується так званий демократичний централізм. Він передбачає формування політичної вертикалі, коли є одна партія, яка ухвалює рішення й бере на себе за це відповідальність. При стабільній економічній ситуації це була б непогана альтернатива. Але оскільки ні економічна, ні соціальна, ні освітньо-культурна сфери нормально не функціонують, така ситуація призведе до ще більшого навантаження на підсистеми. Тож реформи неминучі.
Володимир ПРИТУЛА, керівник комітету з моніторингу свободи преси в Криму:
— Внесення змін в Конституцію та поширення її дії на нинішнього Президента і на нинішній склад парламенту є узурпацією влади. Виборці — єдине джерело влади — не надавали цих строків і цих повноважень саме цьому президентові і саме цим депутатам.
Коли проводились вибори повноваження парламенту були «сильними», саме парламент тоді формував коаліцію та уряд, і саме під такі завдання виборці делегували в Верховну Раду цей склад депутатів. Якби тоді парламент був «слабким», як зараз, то цілком можливо, що виборці б делегували туди зовсім інші партії та інших мажоритарщиків.
Коли проводились вибори президента, згідно з тодішніми повноваженнями, ця посада була «слабкою», і виборці, цілком можливо, делегували б туди не Януковича, а іншого політика. Багато з них зовсім не хотіли делегувати Вікторові Януковичу ті повноваження, які характерні для «сильного» президента, які він присвоїв собі сам уже після виборів.
Тому ці зміни в повноваження є насправді протиправними, і слід не делегувати їх нинішнім депутатам та Президентові, а провести дострокові вибори і президента, і парламенту вже під нові повноваження, щоб виборці свідомо надали їх тим, кому вони побажають.
Анатолій СОКОРІНСЬКИЙ, голова Дніпропетровської обласної організації Української народної партії:
— Ці зміни Конституції несуть в собі небезпеку для демократії в Україні. Адже ніхто не запитував людей, що вони думають із цього приводу. Просто в парламенті без виборів тихо утворилася провладна більшість, яка схвалює будь-яку задумку виконавчої влади. У цьому я вбачаю найбільшу загрозу для України. У країні немає реальних реформ, які наближали б нас до європейських країн. Натомість триває узурпація влади. Партія регіонів і її сателіти зміцнюють свої позиції. Вони й далі будують так звану вертикаль, не зважаючи на те, що думають про нас у Європі й світі. Причому ця узурпація йде в усіх напрямках. Нещодавно я говорив з керівництвом одного з каналів місцевого телебачення й зрозумів, що дискусія в суспільстві закінчилася. Альтернативні думки більше не приймаються. Мені здається, що ми рухаємося вже не до Європи, а до Євразії. Копіюємо політичну систему Білорусі та Росії, а може й Середньої Азії. Я не здивуюся, якщо завтра нас сповістять про те, що в нас буде довічний президент.
