Представники опозиційного БЮТ Юлія Тимошенко й Олександр Турчинов внесли на розгляд Верховної Ради законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України».
Проект закону передбачає обов’язковий вступ і постійне перебування депутата в складі фракції політичної партії (блоку), за виборчим списком якої він був обраний. Недотримання цієї вимоги після прийняття законопроекту буде підставою для дострокового припинення повноважень депутата.
У такому випадку повноваження депутата припиняються достроково, а реєстрація його депутатом вважається скасованою від дня прийняття відповідного рішення вищим керівним органом політичної партії (блоку), за списками якої він був обраний. Тобто для дострокового припинення повноважень депутата та скасування його реєстрації, згідно з проектом, не потрібне рішення Верховної Ради та суду.
Для сільських і селищних рад, куди депутатів обирають за мажоритарною системою, зберігається попередній порядок формування депутатської фракції і, відповідно, на них не поширюються вказані вимоги.
Необхідність прийняття законопроекту його автори пояснюють тим, що оскільки нині вибори народних депутатів здійснюються за пропорційною системою, то нинішня ситуація не відповідає демократичним принципам конституційного ладу України: народні депутати, не дивлячись на бажання їхніх виборців, змінюють свою фракційну приналежність. Відповідно, це призводить до перекручення результатів виборів у ВР і не відповідає реальному волевиявленню громадян.
При обранні за списком від політичної партії (блоку) народний депутат несе зобов’язання перед виборцями за відповідність своєї діяльності положенням передвиборної програми політичної партії, на підтримку якої кандидат виступив, ставши членом відповідного списку.
Крім цього, бютівці збираються позбавити народних обранців багатьох преференцій. Так, під час щорічної оплачуваної відпустки депутата пропонується скасувати виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі подвійної місячної зарплати. Також пропонується вилучити із Закону «Про статус народного депутата» пункт про те, що в разі виходу парламентарія на пенсію йому виплачують грошову допомогу в розмірі 12-ти місячних посадових окладів працюючого народного депутата.
Юлія Тимошенко й Олександр Турчинов пропонують позбавити депутатів права безплатного проїзду на всіх видах транспорту внутрішнього з’єднання та права безплатної парковки.
Якщо проект підтримає ВР (у що віриться насилу), то депутат, незалежно від місця постійного проживання, за бажанням має право на отримання від ВР службового житлового приміщення виключно на термін його повноважень. Разом із тим, із нині чинного закону хочуть вилучити пункт, згідно з яким депутатам виплачувалася одноразова компенсація в розмірі вартості житла для нього та членів його сім’ї.
А якими преференціями користуються парламентарії нині? Почнімо із заробітної плати. Її розмір залежить від вислуги років, наявності вченого ступеню та посади в керівництві парламенту або парламентському комітеті. Якщо врахувати різні надбавки, заробітна плата народного обранця становитиме понад сім тисяч гривень на місяць. Кожен депутат також має законне право на щорічні оздоровчі, сума яких становить ні багато ні мало — 10 тисяч гривень. Причому отримати допомогу для оздоровлення для депутата, на відміну від «маленького» українця, не займає багато часу та нервів — йому треба лише написати заяву на ім’я голови Верховної Ради та протягом кількох днів цю вимогу задовольнять. І, як показує практика, зважаючи на те, що оздоровчі можна отримати без паперової тяганини, користуються цією можливістю всі: і так звані олігархи, і ті, хто «живе» лише депутатством.
Телефонні переговори народних депутатів (за винятком мобільного зв’язку. — Авт. ) також оплачуються державою. Щоправда, є обмеження — за рік депутат повинен наговорити не більше трьох тисяч гривень. (220 годин на рік). Депутат також має право користуватися безплатним службовим автотранспортом.
Однак найулюбленішою пільгою, передбаченою власникам мандата, є право на отримання житла за рахунок держави. Примітно, що навіть ті захисники інтересів своїх виборців, у яких нерухома власність розкидана по всьому світу, з величезним задоволенням приймають «квартирну» пільгу. Часом смішно спостерігати за тим, як депутати, які називають себе людьми самодостатніми або більше того — мільйонерами, з неприхованою жадністю хапають черговий дах над головою.
Протягом останніх років тільки керівник другого за потужністю виробничого підприємства в Україні (після «Криворіжсталі») ММК ім. Ілліча, нардеп Володимир Бойко відмовився від депутатської нерухомості. Утім, не всі депутати поспішають отримувати ключі від квартир. Багато з них користуються своїм законним правом обміняти квадратні метри на енну кількість грошових знаків.
Доповнює кошик пільг народного обранця матеріальна допомога для колишніх депутатів, які не переобрані в новий парламент і не зуміли знайти собі роботи. На сьогодні ця пільга становить п’ять тисяч гривень щомісяця протягом року. А якщо ж протягом року невдалий екс-депутат не зможе знайти собі робочого місця, допомога в незмінному розмірі — 5 тисяч — виплачуватиметься йому ще 12 місяців. Надалі ця сума зменшується вдвічі, але виплачується аж до пенсійного віку. До речі, про пенсії. Розмір депутатської пенсії коливається від трьох із половиною до чотирьох тисяч гривень на місяць. Крім того, за парламентськими пенсіонерами зберігається право медичних й оздоровчих благ, а також право користуватися службовим транспортом.
Однак можливість користуватися цими й іншими численними преференціями можуть лише обрані. Адже пересічний житель країни, хоч як би він цього хотів, навряд чи поповнить лави парламентаріїв. Чому? Відповідь проста — для того, щоб начепити на лацкан свого піджака значок народного депутата, треба мати гроші. Великі. Голова правління Комітету виборців України Ігор Попов стверджує, що місце депутата Київської міської ради на березневих виборах коштувало до 500 тисяч доларів. Пан Попов стверджує, що для тих людей, які є відомими й популярними в Києві, вартість «прохідного місця» суттєво зменшується.
А прохідне місце у виборчому списку на виборах до Верховної Ради, за словами голови КВУ можна було придбати за 2— 14 мільйонів доларів.
«Також високо котируються місця в дорогих містах. Це — Донецьк, Одеса, Харків, Дніпропетровськ», — каже Ігор Попов. Однак, за його словами, є й партії, які самі готові платити політикам і просто відомим людям за те, щоб вони ввійшли до їхнього списку. За даними Комітету виборців, маловідомі партії, плануючи свій бюджет, закладають щонайменше тисяч на місяць на витрати кожного з членів першої п’ятірки списку.
Але навіть ці нечувані для нас — «маленьких» українців,— суми, витрачені на отримання депутатського місця в парламенті, «відбиваються» протягом року. Робиться це з допомогою лобіювання чиїхось інтересів на рівні запитів або навіть законопроектів, або переходу в іншу фракцію. Ще одна можливість добряче підзаробити — продати свій голос під час голосування за певний (комусь потрібний) закон. Не даремно ж експерт, голова Антикорупційного комітету «Межа» (АКМ) Тарас Клименко констатує: «Рівень корумпованості та хабарництва у Верховній Раді є найвищим серед усіх центральних рівнів влади».
ДО РЕЧІ
Міністерство праці та соціальної політики запропонувало зробити звання міністра довічним і платити відставним членам Кабміну пенсію в розмірі 70% зарплати. Тобто навіть за мінімальної — «голої» — ставки міністра в 12 тисяч гривень, пенсія вийде 8,5 тисяч. Але і це ще не все. Голова Мінпраці Михайло Папієв вважає, що при виході на пенсію колишньому або діючому міністру треба виплачувати одноразову допомогу. Таким чином, разом із почесним званням пенсіонера довічний міністр отримуватиме грошову допомогу в розмірі 12 місячних посадових окладів працюючого члена уряду. А це щонайменше 144 тисячі гривень.
Усі ці новації передбачені в проекті закону про Кабінет Міністрів України, розгляд якого парламент запланував на вересень. Віце-прем’єр і за сумісництвом міністр фінансів Микола Азаров теж має свої пропозиції до цього документа: він вважає, що міністрам треба дозволити суміщати свої портфелі з депутатськими мандатами. А це означало б, що, крім міністерської зарплати, вони на абсолютно законних підставах отримували б і депутатську — тобто в сумі приблизно по 30 тисяч гривень.
