Командувачем аеромобільних військ днями призначено полковника Івана Якубця. Його попередник на цій посаді — генерал Віталій Раєвський написав рапорт про звільнення зі служби. Причини цього полягають не стільки в зниженні категорії командувача чи проблемах зі здоров’ям у генерала. Йдеться про те, що Віталій Раєвський так і не спромігся відвоювати для своїх підлеглих справді елітне місце в армійській шерензі, а зі зниженням авторитету «блакитних беретів» миритись не схотів.
Віталій Раєвський, який за часів Союзу встиг закінчити дві академії, — Фрунзе та Генштабу і два роки провоювати в Афганістані командиром окремої десантно-штурмової бригади, в Україну повернувся 1992 року. З того часу відстоював ідею особливої важливості аеромобільних військ для країни, як найбільш боєздатних та легких на підйом. На його думку, у разі агресії проти України саме десантники мали б прийняти на себе перший натиск, доки розгортатимуться основні сили армії. Відтак генерал домагався, аби аеромобільні війська мали власну авіацію та підпорядковувалися безпосередньо міністрові оборони. Позаяк нині аеромобільні війська перебувають у складі Сухопутних сил, то виокремлення «блакитних беретів» разом із армійською авіацією в окрему і досить самостійну структуру, безперечно, значно підірвало б можливості та повноваження командувача Сухопутних військ генерала Василя Собкова. Ідеї Раєвського також не були підтримані ні колишнім міністром оборони Валерієм Шмаровим, який вбачав у десантниках суто наступальну силу, ні Олександром Кузьмуком.
За програмою будівництва української армії, остаточно ухваленої за часів Олександра Кузьмука, у складі Збройних Сил передбачається мати Сили швидкого реагування. Проте аеромобільні частини там представлені так би мовити рівними серед рівних — разом з найбільш підготованими підрозділами ВПС, ВМС, Ракетних військ та артилерії. Самі ж десантники з 1992 року пережили вісім скорочень, і на сьогодні їхньою головною силою є дві бригади аеромобільних військ в Хирові й Болграді та Житомирський військово-навчальний центр. Вояки з цієї частини входять до складу мобільних миротворчих сил, які мають діяти під егідою ООН.
