У країні останнім часом нестримно дорожчають не лише продукти, а й депутати. Як відомо, минулого тижня парламентарії не схотіли проголосувати за сенсорну кнопку, зате дружно підтримали постанову про збільшення витрат на своє утримання майже до мільярда.
Спікер Володимир Литвин у цьому «нічого надзвичайного» не побачив. Мовляв, сума в 980 мільйонів гривень лише «на перший погляд велика». «Демократія дорого коштує», — сказав він у недільному ефірі «5 каналу».
Володимиру Михайловичу хочеться заперечити, що «демократія» у Верховній Раді останнім часом неабияк подешевшала. Час уже говорити про катастрофічне знецінення.
Але повернімося до депутатських витрат. Особливо «зворушливими» виглядають декілька пунктів. На компенсацію безкоштовного проїзду кожного народного депутата передбачено 26,8 тис. грн. На канцелярське приладдя для кожного народного обранця — 708 грн. Скріпки, мабуть, теж подорожчали. Виступи на радіо, по телебаченню, в пресі у питаннях депутатської діяльності — 5 тис. грн. Цей пункт узагалі не подається логічному обгрунтуванню. Депутатів на ефіри запрошують або безкоштовно, або за дуже великі гроші. Куди потрапляють ці 5 тисяч — велике питання. На парламентські ЗМІ передбачене окреме фінансування. 13 мільйонів гривень йдуть на підтримку газети «Голос України» і якогось журналу «Віче», якого ніхто не бачив і в руках не тримав.
Примітно, що перед голосуванням за цей проект голова регламентного комітету Володимир Макеєнко висловив припущення, що можна було б заощадити на парламентському автопарку та на депутатських санаторіях. Але фінансова підтримка санаторно-курортного комплексу лише зросла — до 76 мільйонів гривень.
Але фінансування — це півбіди. Ще треба врахувати, що депутат від депутата відрізняється. Є депутати-трударі, такі як Юрій Кармазін і Олександр Єфремов, які читають усі законопроекти й ходять на всі засідання. Таких, щоправда, дуже мало. Це рідкісний вид, гідний Червоної книги. А є затяті нероби й прогульники. На їхньому рахунку немає ні законопроектів, ні поправок до законопроектів, ні виступів. І таких людей у Верховній Раді досить багато. Фактично, люди отримують бюджетні кошти ні за що. Є над чим замислитися вчителям, лікарям і шахтарям. До речі, сьогодні близько п’яти тисяч працівників сфери освіти проведуть пікет під стінами Кабміну з вимогою підвищити зарплати.
А от у Росії вирішили створити абсолютно безкоштовний законодавчий орган, який не коштуватиме платникові податків ані копійки. «Новая газета» створює альтернативний парламент — в інтернеті. «У них є адміністративний ресурс, партія влади, парламент (без дискусій) — і «зомбоящик», з якого вони говорять. Але є інтернет, а там інший народ, інша партія, в якої інші цінності: свобода слова та свобода вибору. І це нормально, якщо в цього народу буде свій нормальний, справжній парламент», — написано в газеті.
Видання пропонує обрати Народний мережевий парламент першого скликання прямим загальним голосуванням. Процедура виборів така: користувачі мережі пропонують по одному кандидатові, лонг-аркуш збирається через блогосферу та соціальні мережі з 18 до 25 березня. 25 березня відбираються 100 найпопулярніших кандидатів (примітно, що перша сотня кандидатів визначилася вже до обіду суботи).
До шорт-аркуша (до складу мережевого парламенту Рунету першого скликання) увійдуть 15 переможців. Вони оберуть спікера й отримають мандати депутатів мережевого парламенту.
Протягом року депутати ініціюватимуть законопроекти, редагуватимуть і вноситимуть поправки до чинних законів, збиратимуться офлайн для обговорення гострих тем.
Чи варто нам узяти на озброєння російський досвід? Зараз Верховна Рада дедалі більше нагадує акціонерне товариство закритого типу й не витримує жодної критики в плані стандартів парламентаризму. Але, напевно, ховати наш парламент і створювати віртуальний іще зарано. Верховна Рада все ще місце для дискусій, хоча й дуже витратне...
