«Якщо Олександр Миколайович не заперечуватиме, то з'їзд також висуне його кандидатуру», — повідомив Сергій Васильович. Довгань уже обговорив «новину» з головою ВР, який зізнався журналістам, що «це не новина ні для мене, ні для вас». Ткаченко також підтвердив, що «рішення з'їзду для нього — закон», але ухилився від прямої відповіді на запитання, чи погодиться він балотуватись на пост глави держави. Нагадаємо, що ще в неділю на з'їзді КПУ селяни обіцяли свої голоси П.Симоненку.
До речі, і парламентська поведінка Олександра Миколайовича, схоже, свідчить про його готовність поміряти «шапку Мономаха». Учора законодавці добилися створення слідчої комісії ВР з перевірки діяльності ЦВК, щоб не дозволити Центрвиборчкому «сприяти порушенням виборчого законодавства». Депутати навперебій розказували про мішки підписних листів, і «рознарядки», що спускаються на місця для організації всенародної підтримки Кучми. Примітно, що першу скрипку в цьому оркестрі грав спікер. «Всі дії Ткаченка — і з приводу розглядів з трансляцією, і спроби контролювати ЦВК, говорять про те, що Олександр Миколайович практично включився у виборчу кампанію», — заявив кореспондентові «Дня» один iз лідерів СДПУ(о), який побажав залишитися інкогніто. Більш того, за інформацією з місць, сьогодні йде дуже серйозна агітація за О.Ткаченка на рівні керівників середньої ланки. (До речі, і сам Олександр Миколайович ознайомлений з місцево-трудовим ентузіазмом, вірогідно, настільки активним, що спікер мусив заявити, що «ні він, ні ВР таких рекомендацій нікому не давали»...) Бракує однієї «дрібниці» — офіційного «так» самого голови ВР.
Представник соціал-демократів упевнений, що «хоча шанси Олександра Миколайовича дуже великі, він не стане вступати в гру, не забезпечивши собі підтримку усього лівого флангу: однієї КПУ і СелПУ не достатньо. Тому ліві сьогодні повинні «дотиснути» Олександра Мороза». Не виключено, що на даному етапі СПУ теж зацікавлена у висуненні Ткаченка, який у такому випадку задовольнятиме мисливські інстинкти АП, як це свого часу робив Павло Іванович.
Існують і інші точки зору на перспективи спікера. Депутат від СПУ Станіслав Ніколаєнко сказав кореспонденту «Дня»: «Ткаченко немає ніякої вигоди балотуватися, бо він може втратити все». Але тоді сильне підігрівання уваги до можливого висунення спікера має означати, що Олександра Миколайовича «вводять» в гру з тією ж метою, що й П.Симоненка, і Н.Вітренко — ще більше застрахати виборця червоним реваншем і лукашенківщиною. Щоправда, Віктор Омелич дуже сумнівається, що «Олександр Миколайович може виступити навіть посередником при збиранні голосів — дуже він самостійна фігура». Ймовірно, переговори на лівому фланзі вже ведуться з урахуванням інтересів О.Ткаченка: не випадково ж з'їзд КПУ допустив можливість «коректування» свого рішення. Комуністи вже заявляють, що не збираються «підставляти» одного Симоненка, бо «можливе все, аж до фізичного знищення».
Очевидно, що переговорний процес у лівому таборі триватиме все літо, але, як припустив С.Ніколаєнко, сьогодні переговори вже йдуть не про портфелі, а про повноваження кожного у разі перемоги лівого кандидата. «Баланс влади повинен бути розписаний так, щоб усіх влаштувати. Звісно, компроміси будуть, але навряд чи Мороз погодиться бути президентом, який тільки вручає нагороди і приймає послів. Але однозначно можна сказати, що буде перерозподіл у бік більшої самостійності уряду», — повідомив депутат. До речі, представник СДПУ(о) упевнений, що Олександр Миколайович мітить саме в крісло прем'єр-міністра з найширшими повноваженнями. Адже, якщо дуже постаратися, то можна згадати, що про «прем'єрські амбіції» пана Ткаченка, ще на першому етапі з'їзду СПУ розповідав його соратник С.Довгань, але тоді йому ніхто не повірив.
Кореспондент «Дня» попросила депутатів прокоментувати можливість висунення Олександра Ткаченка і переговорів у лівому таборі:
Віктор ОМЕЛИЧ, «Громада»:
Якщо Ткаченка вже висунуло стільки зборів виборців по всій Україні, то у нього всі шанси і можливості боротися за президентський пост. Не варто сподіватися, що спікер кимось вводиться в гру, щоб відтінити «реформізм» Кучми — Олександр Миколайович не та людина, яка буде комусь підiгрувати. Якщо він вирішить — те вже піде до кінця. Цілком ймовірно, що кандидатуру Ткаченка підтримають всі ліві партії, звісно, в тому випадку, якщо вони укладуть між собою конкретні угоди. Я вважаю, що і для Мороза було б правильним iти єдиним блоком з комуністами і селянами в цій ситуації, інакше СПУ та її кандидат приречені на програш: вихід у другий тур Симоненка означає перемогу Кучми.
Володимир ФІАЛКОВСЬКИЙ, ПЗУ:
— Попри активну підтримку «народних мас» і цілком очевидну заяву СелПУ про можливість підтримки з'їздом кандидатури спікера, сам Олександр Миколайович не сказав свого вагомого слова: підозрюю, він це питання ще не вирішив остаточно. Одне абсолютно ясно — якщо Ткаченко висунеться, то, безумовно, складе найсильнішу конкуренцію абсолютно всім кандидатам — як справа, так і зліва, і буде центральною фігурою виборчої кампанії. Ризик, звісно, великий, але хто не ризикує, той не стає президентом. Є цілий ряд груп, які в залежності від своїх інтересів розцінюють висунення Ткаченка як щось для них корисне. І виступи соціалістів показують їхню зацікавленість у Ткаченку-кандидаті: у передвиборній боротьбі з'явиться людина, яка візьме удар на себе.
Станіслав НІКОЛАЄНКО, СПУ:
— Я гадаю, що оточення Ткаченка дуже хоче, щоб Олександр Миколайович балотувався у президенти. Швидше за все, на з'їзді СелПУ, під тиском громадськості Ткаченко змушений буде дати згоду брати участь у президентській кампанії. Політик він відомий, впливовий, але за наявності Мороза і Симоненка — кандидатів від лівих сил — перспективи Олександра Миколайовича досить слабкі. Тому переговори в лівому таборі йтимуть до останнього дня. Але, швидше за все, на виборах-99 у парі йтимуть Мороз і Симоненко. І вже лідер СПУ вибиратиме, хто більш гідний з ним суперничати.
Iгор ПИЛИПЧУК, «Незалежні»:
— Я вважаю, що О. Ткаченко буде висуватися. Таке бажання бачити його кандидатом в президенти насамперед є в його Селянської партії. Зрозуміло, що якщо Олександр Миколайович підтвердить намір брати участь у виборчій кампанії, то він зможе, використовуючи можливості трибуни ВР, істотно впливати на ту чи іншу ситуацію в парламенті. Але в той же час уже йдуть розмови, що в разі висунення Олександра Миколайовича ряд партій і фракцій поставить питання про зміщення його з посади спікера на час передвиборної кампанії. Щоправда, враховуючи, що всі ліві партії сьогодні висунули своїх кандидатів, думаю, що в першому турі вони не порозуміються. Але Ткаченко має найвищий відсоток імовірності виходу в другий тур. А вже в другому турі, безумовно, всі ліві працюватимуть на єдиного кандидата. Швидше за все, Ткаченко (під тиском СелПУ) вже сьогодні розуміє, що таку можливість втрачати не варто. Я вважаю, що сьогодні Ткаченко гратиме в свою власну гру, враховуючи не тільки взаємні домовленості з лівими, а й сприйнятливість сільського електорату до його образу.
Віктор ПОНЕДІЛКО, КПУ:
— Ми всі це передбачали ще тоді, коли Ткаченко поїхав до Москви на чолі парламентської делегації. Кілька його заяв явно виходили за межі повноважень голови ВР. Це була особиста думка кандидата в президенти. І логіка всіх подальших подій та заяв говорила про те, що буде кандидат у президенти, позиція якого різко відрізняється від інших, зокрема лівих, кандидатів. З цим доведеться рахуватися. Уже тоді він привернув до себе російський лівий електорат (що б ми не говорили, а вплив на міжродинному рівні залишається). І навіть заява голови Селянської партії Довганя про підтримку Петра Симоненка мене не переконала. Зараз пішов механізм масового висунення Ткаченка зборами виборців. Ми можемо гадати, наскільки це сплановано. Але факт залишається фактом. Відбувається пошук з боку тих прошарків населення, які не хочуть голосувати за діючого Президента, але не готові голосувати за інших лівих кандидатів. Що з цього вийде — побачимо.
