Майбутні парламентські вибори мають стати випробуванням на міцність для владної вертикалі на Дніпропетровщині. Не секрет, що результати правління Партії регіонів посіяли серед її виборців глибоке розчарування. Замість обіцяного «покращення життя вже зараз» уряд регіоналів нав’язує суспільству вкрай непопулярні реформи. Їх результатом стало підвищення пенсійного віку, закриття освітніх і лікувальних закладів, підвищення податків для малого й середнього бізнесу, а також загальне погіршення життя. У такій обстановці місцевим чиновникам доводиться «брати під козирок» перед урядом, незважаючи на те, що роздратування в народі зростає. Подібні настрої можуть позначитись на виборах, оскільки озлоблених людей зовсім не просто схилити до голосування за список «партії влади». Останньою надією для неї стають мажоритарні округи, реанімовані з часів президентства Л.Кучми. Боротьба за них уже зараз набуває жорсткого і безкомпромісного характеру. Адже від підсумків голосування на місцях залежить не лише формування пропрезидентської більшості у Верховній Раді, але й кар’єра регіональних керівників.
Дніпропетровського губернатора Олександра Вілкула, який прийшов у політику із бізнес-структур Р.Ахметова, називають ефективним менеджером. Його команді доволі швидко вдалося поставити ситуацію в області під свій контроль. Під час місцевих виборів восени 2010 року регіонали зуміли здобути депутатську більшість практично у всіх радах. Делікатна ситуація склалася лише під час обрання мерів цілої низки міст, де виборці не підтримали «офіційних» кандидатів. Утім, ця «біда» виявилась легко виправною, оскільки нові градоначальники невдовзі вирішили вступити до Партії регіонів. Останній із них — мер Новомосковська Сергій Мороз — отримав партквиток із рук губернатора зовсім недавно. Його безпартійний попередник Віктор Литвищенко був заарештований напередодні місцевих виборів і досі не може вибратися з в’язниці. Тепер, в обстановці повної політичної одностайності, «збоїв» на виборах бути не повинно. Проте влада, як можна здогадуватися, все-таки турбується — свідченням того стала незвичайна «нарізка» виборчих округів. Її результати примусили чесати потилиці досвідчених політиків і політтехнологів. Уперше в історії виборчих кампаній розчленованим на частини виявився колишній виборчий округ №25 із центром в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровська. Тут особливу активність у роботі з виборцями проявляв відомий дніпропетровський бізнесмен Загід Краснов. За колишньої влади він упевнено обирався у міськраду, а на минулих виборах спробував пробитися в мери, щоправда, безуспішно. Останнім часом З.Краснов не приховував свого наміру поборотися за депутатство у Верховній Раді у згаданому мажоритарному окрузі. Як раптом потенційного кандидата викликали в обласне управління МВС, звідки відвезли до ізолятора тимчасового утримання. Виявилось, що правоохоронці пригадали про ДТП чотирирічної давності, коли під час зіткнення з машиною З.Краснова було травмовано іншого водія. Незважаючи на відсутність претензій із боку потерпілого, закритій справі дали хід. Щоправда, в міліції і прокуратурі заявляють, що в цій історії немає жодних політичних мотивів — ідеться про неухильне дотримання українського закону.
Не менше уваги привернула й ситуація, що склалася на півдні області. Там значному «перекроюванню» було піддано 35-й округ. Традиційно до нього входили міста Орджонікідзе, Нікополь і Марганець, населені гірниками і металургами. Нав’язати кандидатів від влади в цьому окрузі, розташованому на місці Запорізької Січі, не вдавалось іще нікому. Місцеві виборці завжди проявляли граничну норовистість, не «велися» на обіцянки і віддавали перевагу опозиційним кандидатам. Останнім часом південь області опікали бютівці — зокрема, народний депутат України Михайло Соколов. За дивним збігом обставин його родинними підприємствами зацікавилися контролюючі органи. В особняку депутата спробували провести огляд, про що писали українські ЗМІ. А під час «нарізки» виборчих округів виявилось, що неспокійний округ №35 сильно видозмінився. Зокрема, шахтарське місто Марганець несподівано приєднали до зовсім іншого — 40-го округу. Цей округ, розташований у сільській глибинці, ще в шалені 1990-ті уподобав сам П.Лазаренко, а потім за його відсутності — народний депутат України Олег Царьов. Починаючи з Помаранчевої революції, О.Царьов очолював обласну організацію Партії регіонів, поки його не змінив губернатор Олександр Вілкул. Подейкують, що між колишнім і нинішнім лідером регіоналів пробігла чорна кішка. Тепер округ №40 сильно видозмінився і став схожим на ковбасу. Вузькою смугою він протягнувся з півдня на північ області — від Марганця до Дніпродзержинська. Водночас від округу «відрізали» Дніпропетровський сільський район, де у депутата О.Царьова були свої «напрацювання».
Політичні експерти вважають, що влада налаштована рішучо і може діяти за принципом «Бий своїх, щоб чужі боялися!». Так, в окрузі №38 із центром у Новомосковську мала намір балотуватися заступник голови Дніпропетровської облради Вікторія Шилова, але, напевно, переоцінила свої сили. Навесні цього року «порушницю конвенції» раптово звільнили з посади і виключили з Партії регіонів. Тепер в окрузі активно займається благодійністю народний депутат України від Партії регіонів Микола Солошенко — колишній директор Новомосковського трубного заводу, якого, серед іншого, вважають людиною, близькою до Віктора Пінчука.
Місцеві ЗМІ давно «розписали» потенційних кандидатів від «партії влади» за більшістю з 17 мажоритарних округів Дніпропетровщини. Про це можна здогадуватися як із сюжетів та статей на телебаченні і в газетах, так і за великою кількістю зовнішньої реклами. Жителі Дніпропетровська можуть день у день спостерігати за творчою і конструктивною діяльністю відомих регіоналів. У Бабушкінському районі обласного центру бореться із зсувами і відкритими люками заступник губернатора Іван Ступак. У Кіровському і Самарському — допомагають жителям долати комунальні проблеми заступники міського голови Ігор Циркін та Анатолій Крупський. У Жовтневому районі начальник Придніпровської залізниці Олександр Момот ставить у дворах дитячі куточки, а в Ленінському — голова бюджетної комісії міськради Євгеній Морозенко роздає учням стипендії. З’являються у пресі і зовсім курйозні повідомлення про те, що потенційним виборцям перепадають від благодійників набори дешевих ліків або навіть... «іменні» рукавиці, які можуть згодитися для роботи на городі. Ясна річ, добрі справи представників «партії влади», за їхніми роз’ясненнями, ніяк не пов’язані з майбутньою виборчою кампанією, а тому й не є підкупом виборців. Проте, незважаючи на удавану простоту, подібні прийоми, напевно, не лише здатні закріпити «потрібне» ім’я у свідомості електорату, але й застерегти конкурентів від спроб проникнення на «помічену» територію.
Наскільки можна помітити, такі попереджувальні «сигнали» з побоюванням сприймає навіть «системна опозиція». Видних опозиціонерів, які бажають пробитись у Верховну Раду за мажоритарними округами Дніпропетровщини, на даний момент відмічено не так уже й багато. Нинішні народні депутати, навчені життєвим досвідом, прагнуть будь-що потрапити у прохідну частину партійного списку. В одномандатних округах вони рекомендують висуватися молодим і «необстріляним» політикам. Так, зовсім нещодавно на прес-конференції в Дніпропетровську один із лідерів БЮТ Іван Кириленко повідомив, що в нинішній кампанії в мажоритарні округи підуть партійні активісти віком до 30 років. Оприлюднити їхні імена опозиціонери поки що теж не поспішать. З одного боку, вони посилаються на формальну процедуру затвердження з’їздом, з іншого — побоюються, що на потенційних кандидатів уже зараз чинитиметься тиск. Саме про це нещодавно говорив, перебуваючи в Дніпропетровську, інший лідер опозиції — «свободівець» Олег Тягнибок.
Проте найосновнішим питанням майбутньої кампанії досі залишається єдність опозиції на виборах. Домовитись про висунення погоджених кандидатів у мажоритарних округах на Дніпропетровщині навряд чи вдасться — дай Боже, щоб опозиційні кандидати не почали боротися одне з одним. Або, гірше того, працювати на владу як «підсадні качки», що не раз траплялося. Вельми сумнівно також, що висуванцями від «несистемної опозиції» в округах виявляться відомі люди з числа місцевих фермерів, підприємців або юристів. Потрапити до Верховної Ради за нинішніх обставин — доволі проблематично. Натомість дуже реально — поламати кар’єру, втратити бізнес або навіть потрапити до в’язниці. Крім того, для успішної виборчої кампанії в мажоритарних округах потрібні чималі кошти. Заможні люди, незадоволені владою, на Дніпропетровщині, звичайно, є. Але опозиція на нинішніх виборах — не в кращій формі, і фінансувати її потенційні спонсори відважаться лише з великою осторогою. Цікаво, що днями представники опозиції відвідали в Дніпропетровську Всеукраїнське віче представників малого та середнього бізнесу. Лідер ВО «Свобода» О.Тягнибок, з властивим йому красномовством, намагався привернути на свій бік національно орієнтований капітал. Втім, пересічний дніпропетровський виборець віддає перевагу передбачуваним і поміркованим політикам.
Не виключено, що непогані шанси на успіх могла б мати проєвропейська партія Віталія Кличка «УДАР», але у неї на Дніпропетровщині замало сил. Мабуть, єдиною реальною альтернативою «партії влади» на нинішніх виборах можна вважати тільки проект «За Батьківщину!». Її кандидати могли б із успіхом використовувати численні «больові» точки нинішньої влади, яка припустилась чималих промахів в економічній та соціальній політиці. Щоправда, діяти тут треба сміливо і рішучо, а тому йти на конфронтацію з владою. Відважитись на це може далеко не кожен політик, особливо зараз, коли в суді розглядається чергова кримінальна справа щодо Юлії Тимошенко. На чолі свого обласного штабу її соратники вирішили поставити керівника місцевого «Фронту змін» Андрія Павелка. Дніпропетровцям ця делікатна людина з м’якими манерами відома здебільшого як голова обласної Федерації футболу і кум українського форварда Андрія Шевченка. Проте чи вдасться йому «обіграти» лідера обласної організації Партії регіонів і за сумісництвом голову облдержадміністрації Олександра Вілкула? Як «ефективного менеджера» його давно пророкують на керівні пости в українському уряді, тому передвиборна боротьба може бути гарячою.
