На офіційному рівні про Мігдєєва в останні роки згадували рідко. Наприклад,
на ювілеях, віддаючи належне його минулим заслугам на посаді міського голови
Дніпропетровська. А одна з місцевих газет єхидно повідомила, що за чутками
й сам Президент при зустрічі начебто пожалівся: таку людину й забули. Так
це — чи ні, але пригадали про Мігдєєва-керівника недаремно. Леоніда Кучму
й нинішнього голову облдержадміністрації зв’язують багато років спільної
роботи на «Південмаші», а південмашівський «родовід» нині в ціні.
Біографія нового губернатора Дніпропетровщини типова для представника
радянсько-партійної номенклатури. Народився він у Жданові, нинішньому Маріуполі.
Там же закінчив металургійний інститут та за розподілом 1960 року потрапив
на Південмаш. Багато років працював начальником ковальського цеху, а 1974
року очолив найбільший у країні заводський партком. На початку 80-х десь
протягом року «секретарював» у Червоногвардійському райкомі партії. Потім
протягом восьми років був головою Дніпропетровського міськвиконкому. Його
заступником, а потім і наступником на посаді міського голови був нинішній
прем’єр-міністр України Валерій Пустовойтенко, кар’єра якого власне й почалася
за часів Мігдєєва.
У неспокійний перебудовний час колишній міський голова повернувся на
«Південмаш», де пропрацював до 1993 року начальником одного з відділів.
Проте колишня слава сильного керівника, нехай і колишніх часів, за ним
збереглася. Саме ця обставина, очевидно, й зіграла головну роль при призначенні
голови облдержадміністрації. Адже не є таємницею, що Київ сьогодні гостро
потребує зміцнення виконавчої влади на Дніпропетровщині. Останні вибори
показали — тон у регіоні задають органи місцевого самоврядування, партія
«Громада» та її лідер Павло Лазаренко. Всі спроби протиставити йому в області
сильного лідера поки що ні до чого не приводили.
У стосунках з обласною радою, яка контролюється «Громадою», він обрав
лінію на «співпрацю». Незважаючи на те, що запропонована ним кандидатура
на пост голови облради не була підтримана на сесії, Мігдєєв висловив готовність
працювати з тим, кого оберуть. Тим більше, що новий голова ради Едуард
Дубінін виявився його колишнім заступником у Дніпропетровському міськвиконкомі.
Встановлення добросусідських відносин завершилося обіймами й братніми поцілунками
з Дубініним і «почесним» головою облради Павлом Лазаренком. Тепер на сесіях
вони утрьох засідають у президії. Проте з адміністрації нещодавно пішли
останні сподвижники Павла Лазаренка, що займали ключові пости заступників
та начальників управлінь. У семи регіонах області призначені голови адміністрацій.
Голова облдержадміністрації не афішує своїх політичних уподобань, заявляючи
при нагоді, що він не політик, а просто господарник, покликаний навести
порядок у економіці області. Проте його господарська діяльність висвітлюється
вельми слабо, в той час як служба облради бадьоро рапортує про хід посівної
кампанії, постачання енергоносіїв, соціальне забезпечення трудящих і пенсіонерів,
удало створюючи враження про «батьківську» турботу про населення. Все це
наводить багатьох на думку про те, що новий голова керується тими ж стереотипами,
що й що колишній, котрий протримався на Дніпропетровщині трохи більше за
півроку. Без солідної підтримки преси й політичних партій йому навряд чи
вдасться змінити ситуацію в регіоні на свою користь. До того ж, до виборів
Президента часу залишилося небагато.
