Минулого тижня Кабінет Міністрів ухвалив низку постанов про звільнення й призначення перших заступників міністрів. Найближчими днями, говорять у кулуарах Кабміну, кадрова ротація продовжиться. Тим часом легітимність цих постанов підлягає сумніву, адже згідно з нормативними актами, що регулюють це питання, прем’єр не має права звільняти заступників міністрів. Ця прерогатива в компетенції Президента, який, як відомо, не брав участі в кадровому «чищенні».
Із перших же днів своєї каденції новий уряд під керівництвом Віктора Януковича активно розпочав розв’язання кадрових питань. Усі 13 постанов нового Кабінету Міністрів, ухвалені в період з 5 по 9 серпня, стосуються звільнення й призначення чиновників. Тільки минулої середи Віктор Федорович підписав шість постанов, якими звільнив трьох перших заступників міністрів і призначив трьох нових. Таким чином, був відправлений у відставку перший заступник міністра охорони здоров’я Віктор Веселовський, а його крісло зайняв Олександр Орда. Місце першого заступника міністра праці та соцполітики Павла Розенка зайняла Лідія Дроздова, а функції першого заступника міністра Кабінету Міністрів замість Володимира Павленка виконуватиме Олександр Лавринович.
Новопризначені працівники Кабміну — новачки хіба що формально. Насправді всіх їх об’єднує той факт, що в період 2002—2004 рр. (при першій каденції Януковича), вони вже працювали в Кабінеті Міністрів. Наприклад, тоді панове Орда і Розенко обіймали пости заступника міністра в тих же міністерствах. Обидва вважаються давніми соратниками Віктора Януковича. Олександр Лавринович раніше обіймав посаду міністра юстиції, а тепер він займатиметься юридичними питаннями в секретаріаті Кабінету Міністрів.
Але звільнення чиновників Кабміну можуть стати причиною судових розглядів, оскільки Закон «Про державну службу» (ст. 31) визначає, що чиновник рівня міністра або заступника міністра може бути звільнений виключно «органом або посадовою особою, які призначали держслужбовця на цю посаду». Нагадаю, всіх звільнених заступників міністрів призначав Президент, тож без його «візи» їхнє звільнення в судовому порядку може бути визнане незаконним.
Крім того, стаття 30 вищеназваного закону чітко визначає, що зміна кандидатури глави уряду або міністрів «не може бути підставою» для звільнення працівників міністерств. А в Кабміні ходять чутки про те, що ці звільнення — лише перші ластівки, й найближчим часом в будинку уряду відбудеться масштабне кадрове «чищення». Тож у цьому випадку законність звільнення чиновників КМУ відходить на другий план. Ключовою ж проблемою залишається масовість цих відставок.
У форматі «без диктофона» деякі поки ще діючі заступники міністрів говорять, що їх примушують писати заяви про звільнення. Хто не хоче — «піти допоможуть так, що влаштуватися надалі на держслужбу буде дуже проблематично». Звільнені співробітники Кабміну, як заявив наш співрозмовник, навряд чи звертатимуться із позовами проти тих, хто їх видворяв: проблем з владою не хоче ніхто. І даремно, оскільки законність постанов підлягає сумніву. Почнемо з того, що тими днями, коли приймалися кадрові постанови, не було засідання Кабінету Міністрів. Отже, підписавши рішення Кабміну, яке не було узгоджене з іншими членами уряду, Віктор Федорович перевищив свої службові повноваження.
Крім цього, питання призначення й звільнення заступників міністрів є поза компетенцією уряду. Чинна нормативно-правова база визначає, що правом прийняття таких рішень володіє виключно глава держави. Щоправда, й це питання можна розглядати в кращих українських традиціях — закон, як дишло.
Конституційна реформа, що набрала чинності з 1 січня поточного року, запровадила новий порядок призначення міністрів. До поправок до Основного Закону кандидатури всіх міністрів пропонував глава уряду й затверджував Президент. Нині більшість міністрів призначають за поданням прем’єра, а затверджує їх парламент. Але в Конституції немає жодного слова про те, якою має бути процедура призначення заступників міністрів. Таким чином, це питання регламентується підзаконними актами — положеннями про міністерства, які затверджуються указом Президента. У цих указах зафіксоване єдине формулювання: «першого заступника і заступників міністра призначає за поданням прем’єр-міністра та звільняє президент».
Конституційна реформа передбачала, що країна перейде до парламентсько-президентської форми правління й глава держави більше не зможе впливати на роботу тих міністерств, у яких він не призначає керівника. Враховуючи цей факт, юристи Секретаріату Президента ще на початку року мали запропонувати внести зміни до всіх положень про міністерства, щоб передати кадрові функції від Президента Кабміну. Але це питання, як і раніше, «висить у повітрі».
У профільній службі президентського Секретаріату відповідальність за це покладають на ВР. Парламент, мовляв, говорять співробітники юридичного відділення СП, міг ухвалити Закон «Про Кабінет Міністрів», який автоматично позбавив би Президента «надмірних» кадрових повноважень.
Задля справедливості варто зауважити, що практика незаконних звільнень і призначення заступників міністрів без узгодження з Президентом — не «ноу-хау» кадрової політики Кабінету Віктора Януковича. Подібні випадки мали місце й під час прем’єрства Юрія Єханурова — із січня поточного року. Тоді, за аналогічною нинішній процедурою, яка суперечить законодавчим актам, були звільнені 12 чиновників.
