Минулої неділі в Дніпропетровську відбувся обласний форум блоку «Наша Україна» за участю депутатського «десанту» з Києва на чолі з Віктором Ющенком. На його приїзд місцеві «ющенківці» чекали майже як на пришестя месії, здатного «не словом, а ділом» навести порядок у їхніх лавах, які розкололися на два ворогуючі табори. Причиною ворожнечі, яка своїм корінням сягає часів суперництва двох Рухів, на цей раз стало питання про того, кому очолити регіональний штаб майбутнього кандидата на посаду Президента України Віктора Ющенка. На думку рішуче налаштованих керівників обласних організацій УНП, УРП «Собор», «Солідарності» і деяких громадських організацій, таким керівником міг стати лідер дніпропетровських ПРП-істів, колишній депутат Верховної Ради Олександр Жир. Кандидатуру іншого колишнього депутата — Сергія Чукмасова — відстоювали місцеві рухівці зі своїми союзниками, які доводили, що позапартійний керівник штабу зможе примирити інтереси великої кількості партій і організацій, які входять до «строкатого» політичного блоку. Заповзятливого Чукмасова, окрім іншого, називали «прагматиком», спроможним краще «домовлятися» з місцевою владою, аніж «радикально» налаштований опозиціонер О. Жир. Боротьба за булаву зайшла так далеко, що на Дніпропетровщині утворилося дві «Наші України», кожна з яких посилала своїх гінців до столиці «бити чолом» перед центральним керівництвом. Там, у свою чергу, судячи з усього, подавали надію і тим, і іншим, хоча штаб на чолі з С. Чукмасовим із тихого благословення «центру» почав роботу в Дніпропетровську. Проте прихильники О. Жира аж до самого приїзду В. Ющенка не полишали таємних надій на те, що лідер «Нашої України» приїде й усіх розсудить.
Сам Віктор Андрійович, який нарешті офіційно назвав на форумі прізвище С. Чукмасова як керівника обласного штабу, до останнього, як багато кому здалося, обходив делікатну тему, яка загрожує остаточним розколом його прихильників. Замість цього, під уважними поглядами «піарників», він вважав за краще промовляти зі сцени задушевні слова про те, чому в пересічних і простих українців «болить серце й душа». На думку В. Ющенка, винні в цьому почасти дніпропетровці — ті, «хто 1994 року надав максимальну підтримку цій владі», яка не справдила надій виборців. Тепер на підтримку «замордованих» неукраїнським режимом дніпропетровців дуже розраховує сам лідер «Нашої України», який обіцяє їм владу, яка «не крастиме». «Дніпропетровщина, — говорив він, не шкодуючи компліментів, — це унікальна територія, це еліта України. На вас дивиться половина країни — як ви проголосуєте, як ви поведете себе на виборах!» Своїм прихильникам у регіоні В. Ющенко рекомендував «здати на склад свої булави» і після його від’їзду сісти за стіл переговорів, щоб остаточно вирішити внутрішні проблеми. Ці напучування, судячи з усього, мало кого переконали. Розчарування рішенням свого лідера, який довірив штаб позапартійному С. Чукмасову, відчувалося в багатьох виступах. Так, керівник обласної організації УНП Іван Шулик, незважаючи на доконаний факт призначення глави штабу, не зміг не повідомити В. Ющенка про рішення своїх прихильників відстоювати кандидатуру О. Жира. Ще різкіше виступив гість форуму, глава обласної організації партії «Батьківщина» Віктор Ужва, що підтримав заяву І. Шулика і сказав В. Ющенкові всю «правду-матку». «Не наша справа, — зазначив він, — розбиратися у ваших внутрішніх справах, але нам небайдуже, що у вас склалося двовладдя». Загалом, на думку В. Ужви, лідери націонал-демократів «у гонитві за булавою пробазікали владу й авторитет у народі, а доки вони з’ясовували, хто з них більший патріот і народолюбець, симбіоз старої й нової влади прибрав усе до рук». «Ви, Вікторе Андрійовичу, — сказав, звертаючись до Ющенка, лідер «Батьківщини», — одним із перших проголосили верховенство справи над словами. Але як це не прикро, наповнення цього гасла виявилося дуже й дуже слабким. Не словом, а ділом потрібно показати пересічним українцям, що існує модель влади для народу, а не для нової номенклатури і тих же кланів, які просто змінять забарвлення». «Народ, — заявив В. Ужва, — починає розчаровуватися в опозиції. І для цього він має всі підстави». Пригадаємо, сказав він, як навесні 2002 року «бездарно було втрачено можливість створення опозиційної більшості у Верховній Раді й обрання іншого керівництва парламентом». На думку виступаючого, ще одну можливість «для тиску на владу» було упущено опозицією в ході акції «Повстань, Україно!», а «позиціонування «Нашої України» перевершило всякий здоровий глузд». Те ж саме трапилося й при обговоренні політичної реформи. «Знову «Наша Україна», — сказав В. Ужва, — не змогла виступити в ролі організатора та збирача опозиційних сил, ставши в позицію, мовляв, нехай усі вливаються в наші ряди». «Нова влада, — застеріг земляків, які зібралися в залі, представник «Батьківщини», — може виявитися не кращою за стару, а то й ще аморальнішою. У народі має бути впевненість, що плоди перемоги не дістануться «засланим козачкам» від колишньої влади».
До речі, тема «про козаків» на форумі дістала несподіване продовження. Оточення «шановного Віктора Андрійовича», що складається з десяти депутатів Верховної Ради, вирішило порадувати потенційного кандидата на пост Президента оригінальним презентом. Борис Тарасюк, який напередодні відвідав знамениту своїм розписом Петриківку, привіз лідерові «Нашої України» портрет останнього кошового отамана Війська Запорозького Петра Калнишевського, який начебто є... «одним із предків Віктора Андрійовича Ющенка». Намальовану олійними фарбами картину, митець Ф. Панко вручив зі словами: «Я дарю вам портрет дідуся, щоб здійснилася мрія уся!»
Щоправда, як з’ясувалося пізніше на прес-конференції, сам В. Ющенко нічого певного щодо спорідненості з П. Калнишевським не стверджує. «Просто, — повідомив він, — існують два листи, в яких брат кошового отамана повідомляє йому про поїздку на відновлення мого рідного села, що розташоване недалечко від маєтності Калнишевських на Сумщині». Окрім того, за його словами, «один працівник Роменського музею вже 4 роки шукає листи в архівах Санкт-Петербурга». «Однак це — лишень версія», — скромно повідомив дніпропетровським журналістам сам Віктор Андрійович.
