Наші російські колеги з «Ежедневного журнала» привернули увагу громадськості до шокуючого листа, який надійшов на адресу редакції видання з притулку при Фонді НАН РФ «Дорога к дому». Цей лист написала 16-літня дівчинка, яка протягом восьми років прожила в Боголюбському жіночому монастирі, що недалеко від російського міста Володимир. Дівчина розповідає про страхіття, які доводиться терпіти вихованцям монастиря — надважка праця, моральні та фізичні знущання настоятелів, нелюдські умови проживання... За словами дівчинки, внаслідок всього цього більшість жителів обителі важко хворі, проте отримати кваліфіковану медичну допомогу, так само як і зв’язатися з родичами, — вони не можуть. Цей матеріал відразу привернув увагу Громадської палати Росії, яка взяла справу Боголюбського монастиря під свій контроль.
Тим часом «Ежедневный журнал» опублікував ще один лист, який надійшов із Криму від громадянки України Тетяни Кочанової. Жителька смт Чорноморське розповідає, що її 21-річна донька Ольга вже протягом п’яти років перебуває у згаданому монастирі. Текст листа, надрукований в журналі, нижче подаємо повністю:
"Від Кочанової Тетяни Дмитрівни, смт Чорноморське, вул. Кірова, 77/22, АР Крим, Україна, 96400, тел. 80634809795.
Звертаюся до редакції у надії отримати підтримку та допомогу. Моя дочка, Кочанова Ольга Анатоліївна, 30.12.87 р.н., у важкому стані перебуває нині в Боголюбському монастирі, розташованому у Володимирській обл. Російської Федерації. Історія така: 15 липня 2005 року Оля поїхала на екскурсію (судячи з усього, це заманювання в монастир людей. — «ЕЖ») до Боголюбського монастиря. З екскурсії вона не повернулася. Відмінниця в навчанні, закінчила перший курс економічного коледжу, неповнолітня. Упродовж місяця я та моя мати (Горбуленко А. П., 1938 р.н.) тричі їздили в скит Спас-Купалище Боголюбського монастиря, щоб повернути дитину на навчання. У скиті вона перебувала до жовтня 2008 року, потім була переведена в Боголюбський монастир. Мій чоловік, працівник правоохоронних органів, юрист за спеціальністю, помер за півроку до цих подій. По жовтень 2008 року Оля перебувала в розшуку. У своїх зверненнях до правоохоронних органів я підозрювала, що її переховують у монастирі. Оля працювала в скиті Спас-Купалище. Важка робота по 16 годин на день, відсутність вихідних і відпусток відбилися на її здоров’ї. Вона носила й вантажила на машину мішки, в корівнику вивантажувала гній, доїла корів вручну, працювала в полі, крім того — тривала служба в храмі. Скит має 8 га землі. Все це підірвало її здоров’я. У корівнику в неї відняло руки, але коли вона звернулася до ченців-роботодавців із проханням про медичну допомогу, відповідь була такою: «Ти — монашка, ТЕРПИ!». Вона почала плакати, кричати, говорила, що поїде додому з монастиря. На неї звернули увагу й поклали до лікарні в с. Боголюбово на обстеження. Томографія та рентген знаходяться в монастирі. Діагноз: сколіоз, спондильоз, остеохондроз, шість протрузій у грудному та шийному відділах, додаткові ребра з обох сторін. Постійні болі в спині, навіть стояти боляче, а важкі речі носити не може зовсім. Вона пролежала в лікарні два тижні, за цей час диски в хребці не відновилися, а коли її виписали, матінка Людмила настирливо посилала її на роботу. Вона намагалася пояснити... з одного боку, нестерпні болі, з іншого — бездушшя черниць, і вона випиває упаковку (20 шт.) пігулок бакласану. Останній спогад, що її знудило. До лікарні Олю привезли в непритомному стані. У реанімації Володимирської обл. «Точмаш» п’ять діб вона не приходила до свідомості, за повної відсутності дихання була підключена до штучного апарату. Дивом лікарі змогли врятувати їй життя. У миру Оля займалася спортом — бігом, плаванням, туризмом; учасник багатьох змагань у школі й коледжі. Зараз її життя в небезпеці. Їй 21 рік. Її закрили в монастирі, без письмового дозволу владики Євлогія нікого до неї не підпускають. По телефону наст. матінка Георгія не розповідає про стан здоров’я моєї дочки. Минуло сім місяцівз того часу, як її виписали з лікарні «Точмаш». Їй необхідне кваліфіковане лікування захворювання хребта і реабілітація судин головного мозку, а не ковтання пігулок у медпункті Боголюбського монастиря. Моя дочка — громадянка України. Монастир перекрив канал повернення її до України, оформивши їй посвідку на проживання в Росії. Це сталося, коли вона перебувала в лікарні.
Я звертаюся до редакції: допоможіть врятувати дівчинку. За чотири роки боротьби я пройшла від МВС м. Володимира до генеральної прокуратури РФ, Патріархії РПЦ. Усе зводиться до рішення духовного о. Петра (Петра Петровича Кучера), який на наші письмові звернення не відповідає, ігнорує телефонні дзвінки. Зараз Оля пересувається в інвалідному візку. Правоохоронні органи відмовилися порушити кримінальну справу за фактом суїциду. Дочку залякали, зомбували. Вона перебуває в полоні. «Вона в монастирі все нам підпише», — заявляв у монастирській лікарні юрист, який відмовився відрекомендуватися. Оля під тиском ченців дає свідчення проти рідних, що суперечать дійсності. За чотири роки в монастирі вона бачила 18 містичних явищ.
P.S. Кореспонденту «Дня» в Криму вдалося дізнатися, що на даний момент Тетяна Кочанова перебуває в Росії, проте в Чорноморському залишилися бабуся Ольги. Він спробує зустрітися з нею, з’ясувати обставини цієї ситуації та, за можливостю, допомогти. Про подробиці цієї історії ми повідомимо наших читачів у найближчих номерах.
