Отже, перше питання, щодо якого пропонують висловитися народу, в разі схвалення надасть Президенту України право достроково припиняти повноваження парламенту, якщо протягом місяця Верховна Рада не зможе сформувати парламентської більшості або протягом трьох місяців не затвердить проект бюджету.
Аргументи «за» таке право грунтуються на тому, що Президент має недостатньо механізмів впливу на парламент, якщо той входить у «штопор» безплідних дискусій. Існування більшості структурує законодавчу владу, дозволяє створювати законодавче поле для послідовних реформ, робить більшість парламенту наочно відповідальною за поступ держави вперед чи назад і, головне, знешкоджує руйнівний фактор кількарічного протистояння між Президентом та парламентом. Прийняття бюджету, в принципі, підпадає під наведену вище аргументацію й може розглядатися як суттєвий, але похідний момент.
Аргументів «проти» більше. Приміром, не виключено, що в разі введення такої норми до Конституції та наявності якогось зловорожого плану через парламент можна буде протягнути будь-який бюджет, застосовуючи лише фактор часу. Щодо юридичного оформлення поняття «більшість», то опоненти апелюють до світової практики, в якій це не юридичне, а політичне поняття, тобто більшість може формуватися ситуативно, розпадатися, переформуватися тощо. Можливість розпуску парламенту, якщо в ньому немає працездатної більшості, передбачається тільки в країнах з парламентською формою правління, там же, де уряд формується президентом, приміром, у США він взагалі не має права розпуску законодавчого органу. Вважається, що такий стан речей врівноважує повноваження гілок влади, через що вони не можуть домінувати одна над одною.
Обмеження депутатської недоторканності (друге питання) вже стало тестом на «чисті» політичні руки й часто використовується в популістських цілях. Недоторканність обранців народу вважається надбанням демократії ХIХ століття, яке забезпечує цій гілці влади незалежність. У тій чи іншій формі недоторканність існує в кожній країні з представницькою формою законодавчої влади. Під зливою звинувачень у корумпованості владі важко встояти від спокуси знайти й покарати «стрілочника», хоча, можливо, чимало нинішніх депутатів, переважно бізнесменів у своєму допарламентському житті, виборювали мандат з думкою про спокійний сон бодай протягом чотирьох років. Але чи є прямий взаємозв’язок між ефективною боротьбою з корупцією і злочинністю та існуванням депутатської недоторканності? Адже справа Юхима Звягільського чи Павла Лазаренка підтверджує, що влада може дати хід фактам зловживань незалежно від того, є об’єкт депутатом чи ні. Злочинець, звичайно, має сидіти у в’язниці, як казав Жеглов, але як застерегтися від того, що цю цитату вживатимуть виключно щодо політично неблагонадійних осіб? Головний аргумент «проти» позбавлення депутатів недоторканності полягає в тому, що воно може перетворитися на гарантоване щеплення від опозиційності.
Бажання зменшити кількість депутатів до трьохсот дуже нагадує перманентне проведення в нашій країні адміністративної реформи, яка зазвичай обмежується скороченням (і то на нетривалий час) державного апарату, але збереженням його неефективної управлінської якості. Кількісне скорочення депутатського корпусу дасть короткотерміновий ефект економії, вочевидь незначної, коштів. Можливо, технічно організовувати роботу парламенту теж стане легше. Рано чи пізно цей ефект нівелюється зростанням апарату, штату помічників, кількості відряджень і якості законопроектів, бо навряд чи зменшиться обсяг роботи, що припадає на народного депутата. Якщо електорат захоче бачити в країні двопалатний парламент, то загальна чисельність 300 поділиться на дві палати по 150 депутатів кожна, і якщо нижня палата обиратиметься за мажоритарною системою, то варто уявити якою буде територія одного виборчого округу. Зате обрано буде справді відому особу, зазначають одні. І дуже багату, багатозначно твердять інші.
Аргументи «за» схвалення останнього, четвертого питання щодо формування двопалатного парламенту такі: це дозволить фінансово вирівняти регіони країни, підвищити якість законів, що приймаються. До того ж існування палати регіонів надасть можливість якісно представити інтереси регіонів, якщо нижня палата, не виключено, буде формуватися за партійними списками. Противники дроблення Верховної Ради надвоє впевнені, що це може вдарити по цілісності держави. Регіональні «барони», які, скоріше за все, просто перенесуть на загальнонаціональний рівень лобіювання місцевих інтересів, штовхатимуть країну до федералізації. Для розвитку регіонів ефективніше було б розвивати місцеве самоврядування, надавати йому більше прав. Знову таки, найбільше питань вирує навколо способу формування палати регіонів. Якщо губернатори до неї будуть призначатися, а не обиратися, то, за висловом Х.Северинсен, доповідача комітету ПАРЄ, це буде «дорогою від, а не до демократії».
Прихильники референдуму вважають, що він сприятиме консолідації державної влади, зміцненню тих позитивних тенденцій, що намітилися останнім часом. Парламентська Асамблея Ради Європи застерігає, що схвалення всіх питань, які виносяться на референдум, порушить баланс повноважень між Президентом і парламентом. Народ у цьому референдумі може стати більше ніж статистом, якщо, звісно, захоче й зможе піднятися над побутовим трактуванням винесених на голосування питань і розібратися не тільки у плинному, а й у стратегічному їх значенні.
Нагадаємо, що з 6 квітня в Україні почалося дострокове голосування. За десять днів у столиці достроково проголосувало майже 13000 виборців або 0,65% від загальної чисельності виборців Києва. Голова Київської міської комісії з проведення всеукраїнського референдуму Михайло Терещенко вважає таку активність виборців задовільною. Він повідомив, що дільничні комісії для зручності виборців протягом всього цього тижня працюватимуть з 9 до 20 години. Крім того, процедура нинішнього дострокового голосування значно полегшена — не вимагається письмового звернення виборця з викладом причин, що змушують його голосувати раніше офіційного терміну, достатньо усної заяви. За словами М. Терещенка, працівники майже 1000 виборчих дільниць теж проголосують достроково, щоб 16 квітня не відволікатися від виконання своїх обов’язків.
