Леонід КРАВЧУК, народний депутат України:
Досвід багатьох виборів і в нас, і в інших країнах засвідчив, що преса може відіграти в них дуже важливу конструктивну роль: об`єктивно розповісти про становище і про політичні сили, партії, про їхні наміри - і не декларативні, а справжні, що їх вони часом приховують. Преса може намалювати портрет майбутнього парламенту, розсташування сил у ньому, показати досвід роботи інших парламентів. Тобто вчити суспільство, як жити за умов демократії, який повинен бути парламент і, головне, як домогтися, щоб він був такий.
Але преса може відіграти й роль дубця для розправи над політичними опонентами. Її демократичність і свобода досить умовна. Вона залежна від того, хто платить. І якщо, боронь Боже, преса стане на цей шлях і зароблятиме на тому, що лупцюватиме конкурентів політичними дубцями й приголомшуватиме компроматами, вона зробить величезну шкоду для майбутнього парламенту і для перспектив розвитку нашої держави.
Іван ЧИЖ, народний депутат, голова фракції Соціалістичної та Селянської партій України:
Дуже багато значитиме, якими засобами й навіщо преса чи телебачення підтримуватимуть того чи іншого кандидата в депутати. Я вже сьогодні можу сказати, що з чиєїсь команди пішла реклама й "розкрутка" проґресивних соціалістів. Чого тільки варта передача з Наталією Вітренко на каналі "1+1" - це явно зроблено на чиєсь замовлення. Відбувається вирощування тутешнього "Жириновського", як це свого часу було зроблено в Росії, щоб завадити успіхові лівих.
Якщо всі засоби масової інформації поводитимуться саме так, то вони підпиляють гілку, на якій нині сидять. Я закликаю пресу до виваженості, самостійності й об`єктивності, але розумію, що це волання в пустелі. Буде так, як захоче той, хто добре платить. А для журналістів вибори - час "великих жнив". Тепер розпочнеться не боротьба ідей, журналістських талантів, а примітивна бійка грошей та загорнутих у блискучі папірці патріотичних слів. Я сам журналіст, і мені це дуже прикро визнавати.
Наталія ВІТРЕНКО, народний депутат України, голова Прогресивної соціалістичної партії України:
Роль преси надзвичайно велика. Преса може так задурити людям голови, що вони не відрізнять чорне від білого. Це неприпустимо, особливо в період виборчної кампанії.
Преса повинна виявити максимум об'єктивності. Вона має показати, якою була позиція того чи іншого політика, як він поводився у Верховній Раді. Всі люди повинні знати, з чиєї ініціативи ухвалювався той чи той закон, кому вони мають дякувати за критичну ситуацію в економіці. Зрештою, люди мають конституційне право знати все про своїх майбутніх обранців.
А якщо преса і далі робитиме з мавпочок Аленів Делонів, а з ляльок із порожніми очима - титанів думки, то цим вона візьме на себе великий гріх.
Степан ХМАРА, народний депутат України, голова Української консервативної республіканської партії:
Преса може й буде впливати на новий склад парламенту. Головне, щоб на саму пресу не впливав криміналітет і брудний капітал, чи бодай вплив був якомога менший. Тоді буде результат.
Преса може й високо піднести, й затоптати у болото. Можна зацькувати людину, очорнити, а можна допомогти їй розкрити потенційні можливості. Треба щоб преса роздягнула і показала, якою насправді є людина.
Я хотів би побажати пресі, щоб вона писала правду. Попри все: попри фінансові негаразди, попри тиск і погрози - правду, правду, правду. Тоді можемо сподіватися на щось краще.
Олександр ЛАВРИНОВИЧ, народний депутат України, фракція "Рух за народ, за Україну":
У всіх виборах преса відіграє велику роль. Особливо якщо зважити, що суспільство не має нині стабільних політичних симпатій, а значення преси для їх формування надзвичайно велике.
Вся преса в цей час опиняється під пильною увагою, з одного боку, тих, хто хотів би скористатися нею для формування суспільної думки, з іншого - тих, хто хотів би контролювати формування думок у самій пресі. Хто виявиться дужчим у нас? Поживемо - побачимо.
Петро ШЕЙКО, народний депутат України, група "Конституційний центр":
Роль преси вважаю визначальною. Віддаю перевагу цій формі і в аґітаційній роботі, й у висвітленні ідейних засад кандидата в депутати, його індивідуальних рис. Якщо це буде депутат теперішнього паламенту, то важливо, щоб було оприлюднено його позиції, його роботу у Верховній Раді, - все, що стосується його діяльності за чотири роки. Тому, скажімо, якщо я знову претендуватиму на мандат народного депутата, передусім співпрацюватиму із засобами масової інформації, тому що це найреальніша й найефективніша форма донести свою позицію до виборців.
Василь ОНОПЕНКО, голова Соціал-демократичної партії України (об`єднаної):
На виборах преса може зіграти й позитивну, й неґативну роль. Усе залежить від неї самої. Я чудово розумію, що повної економічної незалежності не може бути навіть у "найнезалежніших" видань, але бодай відносна незалежність від "грошового мішка" й елементарна порядність у журналістів має бути.
Як юрист, уже нині передбачаю: будуть гучні судові процеси, будуть великі грошові штрафи щодо тих, хто надто захопиться в обливанні суперника недоведеним "компроматом". Журналісти повинні знати, що під час виборчої кампанії вони можуть зробити собі добре ім`я, а можуть занапастити те, яке мали досі.
Партійна преса, безумовно, буде зорієнтована на певну аудиторію, нести певну ідеологію - але це не означає, що вона мусить поливати конкурентів брудом. Головне - показати людям обличчя партії, щоб вони знали, за кого голосувати.
Олег СОСКІН, голова Української національної консервативної партії, директор Інституту трансформації суспільства:
Хоч би як там було, а пресу влада не задушила, як задушила, скажімо, телебачення. Отже, преса здатна висловлювати достатньо незалежні погляди. Це зумовлено тим, що в Україні існує 4-5 потужних фінансово-промислово-політичних угруповань, кожне з яких підтримує різні видання. Преса має змогу працювати в конкурентному режимі, й це дуже добре.
На виборах газети, з одного боку, друкуватимуть компромат на конкурентів своїх засновників, з іншого - формуватимуть лави прибічників певної політичної сили. Отже, преса сприятиме політичному структуруванню суспільства. При цьому одні видання працюватимуть на еліту, інші - на широкі маси виборців.
А на додачу у преси на виборах будуть власні інтереси. А саме - відсутність монополізму, державного контролю, відносна незалежність. І свої інтереси преса обстоюватиме, може, ще активніше, ніж інтереси засновників і "спонсорів".
Василь КРЕМЕНЬ, заступник голови адміністрації Президента України:
Преса - це найефективніший спосіб донести думки, ідеї, переконання тих, хто братиме участь у виборчій кампанії, до якнайширшої аудиторії. Це важливо для будь-якої країни, а для нас тим більше. Ми вперше проводимо вибори за партійними списками, а тим часом більшість населення чула, може, про дві-три партії, а решти навіть назв не знає, не те що їхньої ідеології. І без преси вони не зможуть донести людям, заради чого вступили в боротьбу, з чим йдуть у парламент.
Звичайно, було б добре, якби і преса, і політичні партії та блоки працювали конструктивно. Хай різні конструктивні ідеї різних політичних сил за допомогою преси збираються воєдино, подібно до того, як безліч бджіл зносять до вулика мед.
Ще одне завдання преси - сприяти підвищенню політичної культури населення. Немає спеціальних правил, що реґламентували би поведінку преси на виборах, але професійні й суто людські виміри мають бути. Поливання брудом, звичайно, може збільшити тираж, але чи не згадуватимуть потім журналісти з огидою свою діяльність?
Роман КУПЧИНСЬКИЙ, керівник української служби Радіо "Свобода":
Головне завдання преси під час виборчої кампанії - друкувати компромат на всіх і вся. Без будь-якої пощади. Аби люди знали своїх майбутніх обранців, як то кажуть, у неприкрашеному вигляді. Без усіляких фіґових листочків. Виборці мають право знати своїх майбутніх депутатів, знати ті деталі їхньої біографії, що викликають сумнів у їхній честності та фаховості.
Поінформований, і добре поінформований електорат може зробити більш-менш правильні висновки. Інакше - матимемо те, що маємо. Без нещадної відверстості преси електорат і далі не в змозі буде розібратися, нарешті, в різниці між комуністичним популізмом і ліберальною демократією.
