Громадські організації Херсона та Харкова вимагатимуть розпуск парламенту. Якщо Президент не виконає їхньої вимоги, вони збираються ініціювати референдум. Основними питаннями, що мають бути винесені на всеукраїнське голосування, члени «Єдиної соціальної мережі» зазначили: скорочення чисельності народних депутатів до 300, скасування недоторканності слуг народу, впровадження двопалатного парламенту та призначення позачергових виборів виключно за мажоритарною системою.
Нагадаємо, подібна ситуація та ідентичні вимоги були висунуті на референдум у квітні 2000 р. Ініціатором тогочасного референдуму, за словами ЗМІ, був Леонід Кучма, який спирався у своєму рішенні на «народну ініціативу» й хотів шляхом голосування делегувати собі повноваження достроково припинити повноваження парламенту, якщо не буде сформовано постійну чинну парламентську більшість.
Наскільки самостійним є рішення громадських організацій Сходу та Півдня, можна сперечатися, однак теза про те, що ухвалений восени закон про референдум є бомбою сповільненої дії, — факт. Голова Центру політико-правових реформ і член Конституційної асамблеї Ігор Коліушко під час спілкування з пресою зауважив, що перше питання, винесене на референдум, не буде дратівливим. Його мета — виправдання засобу, а саме — легітимізація ухвалення рішень на референдумі. Така ініціатива, за розрахунками, може виникнути вже влітку. Про це свідчить і ухвалення Центральною виборчою комісією семи постанов для реалізації відповідного закону, говорять фахівці.
Наступним кроком стане голосування за більш глобальні для країни речі — як зміни до Конституції чи визначення зовнішньополітичних векторів. Так, наприклад, Комуністична партія заявила про бажання ініціювати референдум щодо вступу до Митного Союзу. Таку ж парадигму подальшого розвитку Української держави підтримує й «Український вибір» Віктора Медведчука. Агітаційну рекламу розміщено на багатьох білбордах країни.
Громадські організації та фахівці у сфері юриспруденції заявляли про недоцільність та неконституційність закону про референдум іще до його ухвалення. За словами експертів, Центральна виборча комісія зверталася з критикою законодавчої ініціативи через її невідповідність до чинного законодавства до Президента України ще до ухвалення рішення. Результат нам відомий. Нині українці мають зібрання норм, які стоять вище Конституції. Зміни до Основного Закону країни можна ухвалювати на референдумі. Якщо раніше процедура ухвалення змін до КУ передбачала голосування конституційною більшістю Верховної Ради, затвердження ухваленого рішення Конституційним Судом та повторної підтримки 300 голосами парламентаріїв, то зараз достатньо голосування населення. Жодного порога явки, який мав би обмежити можливість прийняття рішення на референдумі, законом не встановлено. Враховуючи активність людей під час такої важливої для країни події, як парламентські та президентські вибори (явка 60%), припущення щодо відвідуваності референдуму не оптимістичні. Гіперболізуючи перспективу розвитку подій, можна сказати, що голосування навіть трьох людей, якщо воно позитивне, перетворюється на законне рішення для всієї країни. Рішення, винесене та підтримане на референдумі, набуває чинності з моменту підрахунку голосів Центрвиборчкомом.
Ряд порушень спостерігається й у процесі організації проведення референдуму. Для того, щоб винести будь-яке питання на референдум, ініціативна група має зібрати дві тисячі людей. Експерти відзначають, що кошти для забезпечення приміщення для подібних зборів є далеко не в усіх організацій. Наступним кроком є збір трьох мільйонів підписів українців, котрі підтримують ідею організацію голосування у 2/3 областей. Цікавим фактом є те, що на збирання підписів прихильників законодавство виділяє 40 днів. За підрахунками спеціалістів, для того, щоб зібрати необхідну колекцію підписів, група-основоположник референдуму має отримувати 75 тисяч прихильників щодня. «Процедуру ініціювання референдуму побудовано таким чином, що пройти всі її етапи зможуть лише представники влади», — констатував Ігор Коліушко.
Між іншим, жодних законодавчих норм та обмежень щодо кількості винесених питань та, головне, їхнього формулювання немає. Варто пригадати, що 17 березня була річниця проведення першого й останнього всесоюзного референдуму (1991 р.), коли громадяни Комуністичної імперії на зламі востаннє підтримали монстра під назвою СРСР. Питання звучало таким чином: «Чи вважаєте ви необхідним збереження СРСР як оновленої Федерації рівноправних суверенних республік, в якій у повній мірі будуть гарантовані права й свободи людини будь-якої національності?». Тоді «за» висловилося 77%. Утім, експерти відзначають маніпулятивність характеру питання, адже трактування відповіді «ні» могло б варіюватися в межах: не вважаю необхідним збереження Союзу, не хочу утворення оновленої Федерації, проти дотримання прав тощо.
Не менш цікавим є й етап розгляду ініціативи після зібрання підписів. На визначення конституційності запропонованого до голосування питання та перевірку автентичності 3 млн підписів ЦВК виділено не більше й не менше п’яти днів.
Наступним щаблем, після остаточного затвердження подання Комісією, є розгляд питання Президентом. Відповідно до чинного законодавства, щодо всеукраїнського референдуму саме глава держави визначає конституційність питання, яке має пройти випробування народною підтримкою. Конституційний Суд, як і Верховна Рада, жодного впливу на референдум не мають.
Президентське схвалення дає початок запуску процесу референдуму в межах держави. Справжньою знахідкою для влади є пункт закону, яким передбачено подання кандидатур для складу комісій, відповідальних за хід підготовки до референдуму, здійснюється самостійно головами місцевих рад або місцевих державних організацій. Враховуючи нинішній політичний розклад на місцях, висновок очевидний: комісії складатимуться на 100% із представників влади. Тим часом ані політичні партії, ані громадські організації спостерігати чи, тим паче, втручатися в роботу комісій права не мають. Якщо ж система дасть збій, і котрийсь із членів комісії виявиться незгодним із певними рішеннями, «утилізувати» таку людину буде неважко — орган, котрий подавав кандидатуру, може її відкликати. Окрім того, вимог щодо кворуму в комісіях також немає — рішення ухвалюється відповідно до бажання наявної на момент голосування більшості.
Кричуще антидемократична норма стосується й процесу агітації, тобто, згідно з законом, будь-якої діяльності, яка спонукає голосувати на підтримку чи проти питання референдуму. Варто зазначити, що пропагування референдуму здійснюється на таких же підставах, як і політична реклама під час виборів: зі ЗМІ укладається контракт, відповідно до якого особа чи група осіб отримують право на актуалізацію, рекламування чи критику. Проте щодо останнього є сумніви. Угоду про агітацію може бути укладено лише суб’єктом процесу референдуму — власне ініціативною групою. Виступи фахівців, політичних діячів чи самих журналістів із коментарями щодо референдуму забороняються. Якщо цю норму не буде дотримано, ЗМІ-порушнику загрожуватиме тимчасове припинення ліцензії (до завершення процесу референдуму) чи тимчасова заборона випуску друкованого видання.
Апофеозом цього дійства має стати голосування, з урахуванням того, що ухвалене рішення буде дійсним за будь-якої явки, а голосування на дому може бути проведено без підтверджуючих документів. На завершення — протоколи голосування є лише в одному екземплярі. Надання аналогічного документа з мокрою печаткою для опозиції не передбачено. Щойно голова ЦВК оголошує ухвалене на референдумі рішення в усному порядку, — воно набирає чинності.
«У межах Європейського Союзу, де панують демократичні режими, досвід уседержавного референдуму, безумовно, є позитивним. Однак у менш сприятливих умовах рішення, що виносяться на референдум, зазвичай стосуються пролонгації владних повноважень тих, хто вже при владі, чи внесення вигідних їм змін до Конституції», — підсумував Ігор Коліушко. Також експерт наголосив на тому, що найоптимальнішою формою референдуму є голосування на місцевому рівні, адже люди відчувають проблемні місця та розуміються на питаннях такого масштабу. Очікування ж, що люди здатні абсолютно свідомо віддати свій голос «за» чи «проти» внесень у Конституцію, наприклад, досить сумнівні.
Варто зауважити: ухвалення чинного закону про референдум, що автоматично скасувало законність попереднього акта, призвело до втрати можливості ініціювання місцевого референдуму. Будь-яких норм щодо нього в новому документі немає.
Насамкінець експерти зауважили, що, враховуючи умови проведення референдуму та необхідні для цього кошти, питання, які виноситимуть на голосування, будуть доленосними й глобальними — сенсу розпорошуватися на дрібниці немає.
Основним завданням громадських організацій нині є делегітимізація референдуму в очах громадян. Новоутворена коаліція громадських організацій «За чесний референдум» має намір провести ряд зустрічей із експертами, журналістами та представниками місцевої влади у 30 містах України, щоб пояснити небезпеки відповідного закону, перевести це питання в площину суспільної дискусії та запустити кампанію з контрагітації щодо референдуму. Громадський осуд, на їхню думку, — єдиний шлях приборкати апетити влади щодо конституційних змін в обхід Конституційного Суду та парламенту.
Також потрібно наголосити й на тому, що в умовах заблокованого парламенту, зокрема, існує ризик, що референдум перетвориться на інструмент для імплементації необхідних владі рішень без участі головного законодавчого органу країни.
КОМЕНТАР
«ВИКЛИК ІДЕ НЕ ВІД ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ПАРТІЙ. МОЖЛИВО, ВІД ОРГАНІЗАЦІЙ, ЯКІ ПОВ’ЯЗАНІ З МЕДВЕДЧУКОМ»
Іван ВАРЧЕНКО, депутат Харківської обласної ради:
— На мою думку, організації, які роблять заяви про розпуск парламенту, не пов’язані з політичними партіями. Парламентським партіям це нецікаво, бо немає перспективи. Розпуск Верховної Ради був доцільний одразу після виборів, а тепер парламент вже почав працювати... коли його розпустити? Ми розуміємо, що новий парламент буде приблизно таким же, він матиме ті ж самі проблеми та виклики. Тому месидж про розпуск парламенту не схожий на відповідальну політику. Виклик іде не від парламентських партій. Можливо, від організацій, які пов’язані з Медведчуком. Схоже на те, що заяви робить громадська організація, яка хоче показати своє обличчя, хоче бути почутою та зробити собі ім’я на скандальній темі. Я вважаю, що ці заяви ні до чого не призведуть, парламент буде розблокований найближчим часом. Бо динаміка суспільних настроїв не така швидка, революційної ситуації в суспільстві зараз немає.
