«Правий сектор» знов у топ-листі стрічки новин. Вчора в Рівному поховали координатора організації на Західній Україні Олександра Музичка, більше відомого у вузьких колах як Сашко Білий.
Останній став «зіркою» після появи в інтернеті серії скандальних роликів. На одному з них озброєний Музичко виступав на президії Рівненської облради, на іншому — вдарив місцевого прокурора буцімто за погане розслідування справи про вбивство жінки. Після цього «страшилками» про Сашка Білого російська пропаганда безпробудно лякала своїх громадян не один місяць.
Натомість українські правоохоронні органи до недавнього часу закривали очі на часто протиправну діяльність Музичка (питання «Чому?» досі залишається без відповіді). І лише кілька тижнів тому у МВС офіційно повідомили про підозру у вчиненні протиправних дій і подали на нього в розшук. Утім, цього понеділка Олександра Музичка не стало в живих.
Версії вбивства розходяться. «Смерть настала від вогнепальних поранень, в нього вистрілили шість разів із пістолета Макарова», — коментують в прес-службі УМВС України у Рівненській області.
«При затриманні членів ОЗГ громадянин Музичко, відомий ще як Сашко Білий, вчинив збройний опір та поранив одного з працівників міліції. Правоохоронці були змушені застосувати зброю. Трьох членів ОЗГ працівники міліції вивезли до Києва», — йдеться у повідомленні на офіційному сайті МВС України.
«Він зі своєї зброї, із якої стріляв і по співробітниках, тут же вистрілив двічі навиліт, а третій постріл потрапив у серце», — це вже на брифінгу в Києві заявив перший заступник глави Міністерства внутрішніх справ Володимир Євдокимов.
Така кількість версій від самих міліціонерів свідчить про серйозні проблеми в МВС. І це при новій владі. До речі, яка ще вчора називала всіх цих людей, зокрема і Музичка, «героями». Сьогодні в них стріляють, називаючи вже бандитами.
Аргументи «Правого сектору». Олександр Музичко 13 березня написав на своїй сторінці у соціальній мережі: «Керівництво Генпрокуратури і МВС України прийняло рішення про моє фізичне знищення або захоплення і видачу мене Росії для того, щоб потім усе звернути на спецслужби РФ. Для проведення цієї операції вже створений спецзагін. Це моє звернення прошу вважати офіційним зверненням до СБУ України».
«Ми не можемо мовчки спостерігати за активною контрреволюційною діяльністю МВС. У зв’язку з цим ми вимагаємо негайної відставки міністра внутрішніх справ Авакова, а також арешту командира спецпідрозділу Управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ) «Сокіл» і тих, хто винен у вбивстві», — сказав лідер «Правого сектору» Дмитро Ярош.
Пересічні рівняни на звістку про смерть Музичка реагують по-різному. У одних це викликає страх, у декого — обурення. Водночас чимало мешканців Рівного вважають, що попри усі заяви, вчинки та діяльність Олександра Музичка — це не привід для вбивства. Подібної думки дотримуються експерти та політики.
«Музичко не був «білим та пухнастим», — переконаний співорганізатор Рівненського Євромайдану Зураб Кантарія. — Але чи можна назвати досконалим механізм «знешкодження» цього діяча? Вочевидь, ні».
«Саша Білий мав, безумовно, ідеологію, мав минуле. Частково героїчне, частково бандитське. Підстави затримувати його були. Вбивати — невідомо чи були, — пише у своєму Facebook народний депутат від «Батьківщини» Микола Княжицький. — Якщо він відстрілювався від спецпідрозділів, діяли вони законно. Якщо був просто вбитий без спротиву — ні. Тому головне зараз — МВС провести чесне внутрішнє розслідування і повідомити про його результати громадянам, щоб припинити спекуляції і маніпуляції життям і смертю цієї героїчно-бандитської людини».
Отже, в цій ситуації можна чітко окреслити два аспекти. Про перший ми вже сказали — методи роботи міліції поки нічим не відрізняються від тих, які ще недавно використовувалися проти протестувальників. Чи додасть це довіри до майже нульового рейтингу МВС? Відповідь очевидна — ні.
Другий — це, власне, сам «Правий сектор». У суспільстві й досі немає ясності щодо діяльності цієї структури, членом якого і був Музичко-Білий. Яка все ж таки природа цього утворення, що виникло під час Євромайдану ніби нізвідки? Це щирий, темний і свавільний рух знизу, викликаний збуренням суспільства? Чи це щирий, темний, але керований — і, може, добре зрежисований проект? Для багатьох у регіонах його представники досі залишаються «темними конячками» — радикальними елементами, які виявляють себе тільки в силових і гучних акціях, що дають підставу ЗМІ сусідньої держави вкотре поговорити про розгул беззаконня в Україні.
«Є підозри про зв’язок «Правого сектору» з ФСБ. До них схиляються й на Заході. Проте це лише одна із версій, — коментує «Дню» політолог Володимир Фесенко. — Думаю, що треба брати до уваги й іншу, яка пов’язана з давньою українською політичною традицією — махновщиною. Я іноді напівжартома визначаю «Правий сектор» як анархонаціоналістів. Перетлумачуючи відомий слоган «анархія — мати порядку», у ПС на місці анархії стоять сила та зброя».
На думку Володимира Фесенка, «Правий сектор» і подібні йому націоналістичні та навколонаціоналістичні угрупування з самого початку робили ставку на силові, збройні методи спротиву. «Після перемоги Майдану вони просто вирішили конвертувати свою популярність (яку якраз і «розкрутили» росіяни), і трансформувати її в політичні та бізнесові впливи, — каже експерт. — Насправді зараз вони почали займатися різними напівкримінальними діями або рейдерством». А це вже чистої води махновщина і бандитизм.
Якщо згадати, то «Правий сектор» з’явився на хвилі чергового спаду протестних настроїв і вдало скористався революційною миттю, набравши чимало політичних балів. Сьогодні революційний момент пройшов. Вступ до лав тієї ж Національної гвардії міг би стати непоганою альтернативою незаконним бандитським діям, які зараз вчиняють ті, хто ще нещодавно захищав Майдан від бійців «Беркуту» та внутрішніх військ. Але — не сталося. Чому?
Як раніше прокоментував лідер «Правого сектору» Дмитро Ярош, «жоден із його бійців до лав Національної гвардії не записався і не запишеться». Мовляв, її навчання більше схожі на екскурсії до військової частини, а не на реальну бойову підготовку.
Якою ж тоді є альтернатива? Мародерське захоплення власності, напади на людей, незаконне використання зброї? У цьому дії активістів багато в чому нагадують поведінку Росії щодо анексії Криму і «розхитування» ситуації в регіонах. Вони намагаються за допомогою сили та зброї отримати бажане і при цьому примудряються залишитися непокараними.
«Це ще раз примушує нас задуматися — чи може стара репресивна система навіть при частково зміненому керівництві виконувати роль гаранта прав громадян, — вважає депутат Рівненської облради, кандидат наук з державного управління Сергій Штурхецький. — Це ще раз ставить питання про нашу здатність вести незалежну політику, невигідну агресору і вигідну народу. Війна між старим світоглядом і болючим пошуком нового шляху для України продовжується». Якщо радикали й далі себе так поводитимуть, а влада відмовлятиметься карати їх за законом, то на реалізацію якого сценарію грають такі «патріоти»? Чим тоді вони, власне, кращі від Путіна?
«1. Авжеж, цілком імовірно, що без нарваних на кшталт Музичка чи там сотника Парасюка ті десятки тисяч, що стояли на Майдані без зброї, й мільйони, які їх підтримували — не перемогли б, — пише у соціальній мережі журналіст Олександр Михельсон. — 2. Але якби не десятки тисяч, які стояли на Майдані без зброї, й мільйони, які їх підтримували — ні про якого Музичка чи Парасюка ніхто б ніколи так і не почув. 3. І, звісно, Майдан був не для того, щоб старі політики повсідалися в старі крісла. 4. Але він тим більше був не для того, щоб хто завгодно гасав із автоматом де завгодно і що завгодно чудив. Ба навіть цілком навпаки: Майдан був, щоб цього більше не було».
