Таким чином, авторство назви цієї статті належить не мені. Однак пригадати цей епізод мене примусили події новітньої української історії, а саме: підписання Угоди про чесні вибори.
Сам факт появи цього документа викликав неоднозначну реакцію в суспільно-політичних колах. Думки полярні. Від категоричного неприйняття — до беззастережного схвалення. Одна вельми популярна журналістка висловилася таким чином: «Значення підписаного документа, можливо, не до кінця зрозуміле міжнародній громадськості, яка не живе в умовах «африканської демократії». Ось тут-то опоненти угоди глибоко помиляються. Вибори, як процедура надання владних повноважень певним особам, здійснювана за допомогою голосування виборців, завжди і в усьому світі викликали бурю пристрастей. Хоч як дивно, але і в оплоті західної демократії — США — також відбувається боротьба за владу. І також, як в Україні, учасники передвиборної гонки нерідко вдаються до недозволених прийомів. Власті США докладають багато зусиль для того, щоб передвиборний процес проходив цивілізовано, але, навіть їм це не завжди вдається. Інша справа, що умови проведення передвиборної боротьби і самі способи порушень виборчих законів у США і в Україні істотно відрізняються. По-перше, порушення законодавства називається в США не «новими виборчими технологіями», а «шахрайством у ході виборів». По-друге, кандидатів у Штатах висувають переважно політичні партії. Таким чином, партії беруть на себе відповідальність за результати політики, яка проводиться ними. Звичайно, трапляється, що в претенденти висуваються і «незалежні» кандидати, як, наприклад, проповідник Е. Джексон або мультимільйонер Росс Перро. Проте політична реальність США така, що насправді «незалежний кандидат» виявляється «безпартійним демократом» або «безпартійним республіканцем». Кандидати йдуть на вибори в США під різними партійними прапорами. Однак це не означає наявності істотних відмінностей в їхніх програмах. Партійні передвиборні платформи являють собою ширму, що тільки прикриває справжні цілі. Реальна боротьба за владу ведеться в частині спектра, яка невидима для більшості виборців. Супротивниками використовуються всі засоби для досягнення результату. Наприклад, напередодні виборів до Генеральної асамблеї штату Теннессі 1998 року напруження боротьби виявилося настільки високим, що законодавчі збори Теннессі вимушені були в ході 101-ї сесії 1998 року прийняти «Кодекс справедливих методів ведення передвиборних кампаній», що увійшов до анотованого кодексу законів штату Теннессі. У прийнятому документі, зокрема, зазначається: «Останні вибори, на жаль, характеризувалися тим, що кандидати у своїх передвиборних промовах більше зосереджувалися на персональних нападках на суперників, аніж на актуальних проблемах. Беручи це до уваги, Генеральна асамблея розробила і прийняла «Кодекс справедливих методів ведення передвиборної кампанії». Кожний кандидат, перш ніж він буде зареєстрований, має ознайомитися з кодексом і протягом 5 днів, але не пізніше як за 30 днів підписати згоду про визнання його. Таке визнання реєструється секретарем Генеральної асамблеї. Відмова від визнання кодексу спричиняє відмову в реєстрації як кандидата» (Tennessee Code Annotated, д 2 — 10 — 102).
Так що ми не одні у Всесвіті. Україна, яка тільки-но почала одужувати від «дитячої хвороби лівизни в комунізмі», і могутні США, що пройшли більш ніж двохсотрічний шлях розвитку демократії, борються з одними й тими ж вадами людської природи. «Комплекс неповноцінності», що виник із приводу загального занепаду й «африканській демократії», неприйнятний унаслідок своєї безпідставності. Незалежно від рівня розвитку суспільно-політичних інститутів у держав набагато більше спільного, ніж відмінного. Очевидно, про щось таке здогадувалися в довоєнні часи не тільки бідолахи Шапіро, але й хазяї журналістів. Тому невдовзі після опублікування відомої статті в «Правде» американський Шапіро був відкликаний у США, а його радянського побратима репресували.
