Сьогодні в українському парламенті налічується 34 так звані депутати-сумісники. Тобто — народні обранці, які, всупереч Конституції та законодавству України, сидять на «двох стільцях», паралельно обіймаючи посади у виконавчій гілці влади. Таку інформацію позавчора кореспондентові «Дня» надали в регламентному комітеті Верховної Ради України.
Нагадаємо: згідно зі статтею 78 Конституції України, народні депутати «не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі». Стаття 81 Основного Закону регламентує механізм вирішення проблеми, коли наявність депутатського мандату вступає в суперечність з іншими видами діяльності його носія: повноваження народного депутата «припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду». Закон «Про статус народного депутата України» передбачає процедуру звернення до суду у зв’язку із сумісництвом. Ця функція покладена на голову Верховної Ради, якому попередньо повинен бути наданий висновок профільного комітету, тобто — Комітету з питань регламенту та депутатської етики. Діючий закон не встановлює для депутатів, у яких з’явилася, так би мовити, альтернатива, терміну «на роздуми» щодо визначення з місцем роботи. Тобто формально народний обранець повинен написати заяву або ще до свого нового призначення, або ж одразу після нього.
Отже, суміщення депутатської діяльності з роботою у виконавчій гілці влади, яким «грішать» три з половиною десятки українських парламентаріїв, — відверте порушення Конституції та законів України. Заради справедливості слід зазначити, що депутатське сумісництво — явище в нашій державі далеко не нове. За президентства Леоніда Кучми окремі депутати суміщали свій мандат із роботою у виконавчій гілці влади роками. Дехто з урядовців Віктора Януковича завдяки збереженому депутатському мандату після відставки уряду спокійнісінько повернувся на роботу в парламент: екс-віце-прем’єр із ПЕКу Андрій Клюєв зокрема. Водночас за часів Кучми кількість сумісників у Верховній Раді ніколи не була такою великою, як сьогодні. Тим більше, що нова влада весь час наголошує саме на тому, що вона не така, як «колишній режим».
За словами завідувача секретаріату комітету Верховної Ради з питань регламенту та депутатської етики Андрія Снігача, левова частка сумісників перебуває в лавах фракції «Наша Україна» — 24. Ще три належать до фракції СПУ, в решті фракцій і груп, де є сумісники, їх по одному або по два. Серед урядовців сумісниками залишаються міністр економіки Віктор Пинзеник, освіти — Станіслав Ніколаєнко, охорони здоров’я — Микола Поліщук, економіки — Сергій Терьохін, 1-й заступник міністра палива та енергетики Тополов, заступник міністра транспорту й зв’язку Рябікін. Серед губернаторів сумісників ще більше. Це голова Запорізької облдержадміністрації Артеменко, Чернігівської — Антрошенко, Балога — Закарпатської, Бульба — Полтавської, Жебрівський — Житомирської, Жовтяк — Київської, Олійник — Львівської, Ткач — Івано-Франківської, Цушко — Одеської, Єхануров — Дніпропетровської, Іванов — Севастопольської міськдержадміністрації. На 25 із 34- х сумісників регламентним комітетом направлено подання голові Верховної Ради Володимиру Литвину з пропозицією звернутися до суду. По 23-х із них спікер документи до суду вже направив, залишивши без розгляду (з невідомих причин) лише подання комітету щодо Петра Порошенка та Олександра Турчинова, повідомив Андрій Снігач. Стосовно 22-х депутатів суди почали розгляд. При цьому щодо голів Волинської держадміністрації Володимира Бондара та Тернопільської облдержадміністрації Івана Стойка суди вже прийняли рішення, й ці депутати своїх мандатів уже позбавлені. Стосовно цілого ряду народних депутатів, за словами завідувача секретаріату регламентного комітету, судові засідання відбудуться буквально найближчими днями. Так, 16 травня, мали відбутися суди щодо сумісництва народними депутатами Артеменком, Антрошенком, Рябікіним, Балогою, Олійником, Ткачем. На 17 травня призначено суд щодо сумісництва народним депутатом Тополовим, на 20 травня — Поліщуком та Цушко, на 1 червня — Івченком, Терьохіним та Пинзеником, на 2 червня — Жовтяком, на 9 червня — Стецьківим, на 7 червня — Ніколаєнком тощо. Троє народних депутатів зі списку нинішніх сумісників — Васюнник, Бульба та Матвієнко — добровільно написали заяви про складення депутатських повноважень. Цікаво, що, як зауважив пан Снігач, на суди народні обранці як правило не з’являються, через що засідання переносяться.
Чому народні депутати відмовляються покласти свої мандати? Найчастіше обґрунтовують так, як міністр охорони здоров’я М. Поліщук: мовляв, на «прохання трудящих», які ледь не слізно благають не лишати їх напризволяще у мажоритарному окрузі. Більш відверте пояснення дав голова Дніпропетровської обладміністрації Юрій Єхануров. У інтерв’ю журна лістам він заявив, що готовий скласти з себе депутатські повноваження вже цього тижня. При цьому, однак, натякнувши, що утримують його від подібного кроку порушення, допущені при призначенні всіх керівників облдержадміністрацій. За словами Єханурова, перед призначенням губернаторів не було формального рішення Кабінету Міністрів про те, що уряд виносить це питання на розгляд Президента, як це належить за законом. Ці формальні порушення деякі політичні сили восени «викотять» на політичну арену, переконаний Єхануров. А значить, у губернаторів можуть з’явитися проблеми із політичним працевлаштуванням.
Проте незалежно від того, чи депутати-сумісники справді не хочуть «осиротити» своїх виборців, чи остерігаються стати жертвами «формального порушення» при їхньому призначенні, це не виправдовує їхнього перебування в такому статусі з погляду закону. Факт залишається фактом: призначені новою владою посадовці не поспішають виконувати вимоги Конституції та законодавства України. І найбільше таких порушників — у команді Президента Віктора Ющенка, тобто у фракції «Наша Україна». Чим тоді команда Віктора Ющенка в тому, що стосується дотримання букви закону відрізняється від команди Леоніда Кучми? «Політична доцільність», як і раніше, є вищою за законну процедуру?
