Квіти до пам’ятників, військово-польова кухня, мітинги, ходи, святкові концерти, салют... У 61-шу річницю Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні від шаблона святкування не відступили ні на йоту. І, може, в цьому й не було би нічого поганого, якби хоч трохи від щедрот цього дня перепадало й іншим 364-м нелегким будням воїнів-переможців. А то турбота про ветеранів та одноденна любов до них виглядають надто неправдоподібними...
Утім, з приходом до влади Президента Віктора Ющенка святкування Дня Перемоги набуло і нового звучання. 9 Травня стало приводом поговорити про примирення ветеранів Радянської й Української повстанської армій. Так, спершу в традиційному радіозверненні, а пізніше — виступаючи в ході урочистих заходів у Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни в Києві, Віктор Ющенко знову закликав ветеранів потиснути одне одному руки. «Ви, я впевнений, неодноразово дивилися смерті в очі. Я прошу не ховати їх від реалій сьогодення, — сказав Президент 9 Травня, звертаючись до учасників ВВВ. — Можливо, ви по-різному бачили майбутнє, але, я впевнений, кожен із вас бачив майбутнє у вільній, незалежній, суверенній Україні. Я впевнений, що настане час — і українські ветерани подадуть одне одному руку в ім’я майбутнього України».
Навряд чи це були саме ті слова, які хотіли почути цього дня ветерани ВВВ. Адже хоч яким би благом виглядало примирення, 9 Травня досі сприймається як день ЇХНЬОЇ перемоги, а війна УПА — це була зовсім інша війна — не менш важлива, але інша. Зрештою, якщо вже Президент і хотів зачепити цю тему у своїх виступах, то все-таки краще було говорити про те, що зроблене для зрівнювання ветеранів у статусах і їх примирення, а не виховувати сивоволосих воїнів. Такі процеси потрібно не декларувати, а готувати!
Замість цього була зроблена ще одна заява вельми сумнівної якості — в радіозверненні Президент висловив думку, що пункт про прийняття новим парламентом закону про визнання воїнів УПА ветеранами війни треба внести в договір про формування парламентської коаліції. Заява одразу ж отримала негативні відгуки з боку можливих коаліційних партнерів «Нашої України». Проти цього виступили лідер Партії регіонів Віктор Янукович, лідер СПУ Олександр Мороз. А представник Блоку Юлії Тимошенко Андрій Шкіль у коментарі RUpor’y (www.rupor.info) зазначив, що ця ініціатива Президента покликана ускладнити входження в це об’єднання соціалістів, які через ідеологічні міркування не підтримуватимуть законопроекту з цього питання. «У Президента є законодавча ініціатива. Якщо він по-справжньому переживає за статус ветеранів УПА, він міг скористатися своїм правом», — зазначив Шкіль, додавши, що якщо законопроекту досі немає, отже Президент сам не готовий до вирішення цієї проблеми. «Якби законопроект про визнання воїнів УПА воюючою стороною був внесений півроку тому, голосування щодо нього було б не таким плачевним, як це бачить Президент», — заявив А. Шкіль.
«День» запропонував експертам поділитися своїми враженнями від святкування та висвітлення (у першу чергу — по телебаченню) Дня Перемоги.
Володимир РИЧКА, доктор історичних наук, професор:
— Далекого травня 1943 року мого батька, уродженця Полтавської області, було забрано на примусові роботи до Німеччини. Через 50 років потому я бачив ту місцевість у якості професора-гостя. Коли був студентом, мій дід казав мені: «Володю, не попади на роботу на Західну Україну, там живуть одні бандерівці». Тепер, коли мені 50 років, коли я бачив і батькові краї в Західній Європі, і те, чого боявся мій дід, скажу: «Боже, яка ми бідна нація! Чому ми не можемо порозумітися?» Може, це грубо і неправильно, але, гадаю, не буде порядку в цій країні, доки вояки УПА та Червоної армії не помиряться між собою.
Позитивні враження залишилися від документального фільму про Парад Перемоги у Москві. А того, що було в наметах у Музеї Великої Вітчизняної війни у Києві, як історик, думаю, не слід було б робити. Бо це святі місця. До людей просто треба доносити правду. Бо враження від святкування говорять: «радянщина» ще живе.
Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор Національного університету «Острозька академія»:
— Цьогорічне святкування 9 Травня ще раз засвідчило: Україна, як і раніше, залишається в полоні сталінсько-брежнєвських міфологем Великої Вітчизняної, а символічний світ більшості українців є радянським. Здавалось би, нова влада, яка палко декларує свою українськість, мала б інспірувати осмислення та переосмислення ролі України у Другій світовій війні. Але нічого подібного не бачимо. Маємо те, що мали. Державні засоби масової інформації, Перший Національний канал, офіційні видання трактували святкування, якщо відкинути деякі незначні нюанси, майже так само, як і в старі добрі радянські часи. Не відставали, звісно, і більшість комерційних ЗМІ. Тому, певно, небезпідставними були звернення ведучого програми «5 копійок» Романа Чайки до батьків, щоб ті не давали своїм дітям дивитися телевізор 9 травня і таким чином убезпечили їх від сталінської пропаганди. Згадується, як перед виборами до Верховної Ради на екранах лунало заклично-бадьоре «Думай по- українськи!» А може, таку рекламу варто давати не тоді, коли хочуть набирати електоральні бали, а особливо тоді, коли святкуються радянські свята: 23 лютого, 8 Березня, 1 і 9 Травня. Проте влада, певно, не читала міркування Антоніо Грамші про культурну гегемонію. А даремно! Тоді б, можливо, їй вдавалося впевнено перемагати на виборах.
Володимир ГАЗІН, доктор історичних наук, доцент Кам’янець-Подільського державного університету:
— Добре був підібраний репертуар кінофільмів. Дуже приємно було подивитися як старі фільми на загал «В августе 44-го», так і нові — «9 рота», «Диверсант» тощо. Щодо інформаційних програм, то хотілося б кращого! Хоча дуже важко щось вимагати, тому що надто переплітається святковий дух і проблеми, пов’язані, наприклад, з визнанням воїнів УПА. Тому головне — не хотілося б політизувати це свято. Відчувалася і певна тенденційність деяких каналів. Зокрема каналу «ТРК Україна», який показав кілька документальних фільмів зі старої радянської позиції. Але загалом, вважаю, до святкування підійшли виважено.
