За оцінками страхових компаній, безпосередні економічні збитки від терористичних атак у Сполучених Штатах можуть становити $20 мільярдів США. Але опосередковані витрати можуть бути приблизно в 150 разів більшими, якщо судити з відомостей, наданих фондовими біржами всього світу, які втратили у вартісному вираженні близько 3 трильйонів. Це розходження є відображенням страху перед глобальною дезінтеграцією й навіть війною, яка може статися після цих атак. Економічне розв’язання цієї проблеми — не пакет стимулів для американської економіки, як наполягає дехто, а заходи, що грунтуються на довірі, які гарантують усьому світові, що сьогоднішня об’єднана в єдину мережу світова економіка й надалі ефективно функціонуватиме без збоїв.
Найважливіший крок — уникнути війни. Незважаючи на риторику, що цілком резонно почалася із цього приводу, Америка все ж зазнала масованої терористичної атаки, а не воєнного нападу, який можна було б вважати першою війною ХХI століття. Було б найбільшою помилкою розв’язати війну у відповідь на терористичну атаку — така відповідь уже одного разу втягла світ у Першу світову війну, що розпочалася після вбивства терористами ерцгерцога Фердинанда в Сараєво. 1914 року, як і сьогодні, глобалізація здавалася неминучою. Проте Перша світова війна припинила процес глобалізації ще на два покоління — за кривавою бійнею Першої світової війни були два десятиріччя економічної дезінтеграції та Друга світова війна. Не варто ще раз ризикувати миром і світовою економікою.
Головний урок сучасної економічної історії полягає в тому, що ми живемо в умовах економіки, об’єднаної в загальну мережу, що охоплює весь світ. Великі потрясіння, яких зазнає світова торгівля, фінанси, система транспорту та промисловість чинять руйнівний вплив на світову економіку. Навіть до 11 вересня це було доведено ще раз, коли глобальні економічні наслідки американської «фінансової бульбашки», що лопнула, виявилися набагато важчими, ніж передбачалося спочатку, а зв’язки між ринками — сильнішими, ніж можна було собі уявити.
Таким чином, ключові економічні заходи у відповідь на події 11 вересня мають підтримувати загальну схему глобалізації, щоб вона працювала для всіх країн, включаючи й найбідніші, дозволяючи таким чином урядам у всьому світі знову добитися успіху. Без цього різко зменшаться капіталовкладення в сфері бізнесу й споживчі витрати й станеться стрімкий обвал світової економіки.
Найважливіше нині зробити такі кроки:
1. Америка має шукати дипломатичних засобів для нейтралізації терористів. Якщо Талібан згоден видати терористів у разі надання доказів їхньої провини — такі докази мають бути надані. Готовність вести переговори може зарадити справі. Виявлення й знищення всього, що дозволяє терористам здійснювати свої страшні акти насильства, має першорядну важливість, однак військові дії, й особливо ті, внаслідок яких може загинути або постраждати мирне населення, мають залишатися останнім, а не першим засобом досягнення цієї мети.
2. Слід повернути довіру до основної інфраструктури міжнародної торгівлі й транспорту. Слід посилити заходи безпеки у вузлових пунктах на торговельних і транспортних шляхах. Але заходи безпеки, навіть якщо вони включають жорсткі дії проти терористів, все ж відрізняються від бойових дій.
3. Мережа терористичних організацій має бути зруйнована за допомогою активних, скоординованих з іншими країнами дій, спрямованих на недопущення свободи пересування терористів, заморожування фінансів, що використовуються ними, й припинення постачання зброї для них.
4. США та європейські країни мають наполягати на тому, щоб організація країн-експортерів нафти ОПЕК не допускала зривів постачання нафти й різких коливань цін на неї. Урядам країн-членів ОПЕК, найчутливiшим до наслідків цієї кризи, слід негайно приєднатися до таких міжнародних зобов’язань. Для забезпечення безпеки постачання енергоресурсів у всьому світі необхідно організувати військовий супровід таких вантажів там, де це буде потрібно.
5. Провідні центральні банки мають гарантувати достатню ліквідність, як це було досі. Оскільки в Японії вже тепер спостерігається девальвація, то банк Японії має чинити ще активніші дії, продаючи достатню кількість єн, щоб не допустити подальшого подорожчання валюти (вартість єни має бути меншою за 120 єн за долар).
6. На листопадовій зустрічі країн-учасниць Всесвітньої Торговельної Організації (WTO) має бути розпочато новий раунд переговорів, що свідчить про намір усіх членів цієї організації неухильно дотримуватися курсу на розвиток вільної торгівлі. Настав час, коли заможні країни повинні з повагою поставитися до бажання бідних країн зрушити з мертвої точки цей раунд торговельних переговорів. Для цього слід зробити термінові й попереджувальні кроки, що полегшують експортерам з країн, що розвиваються, доступ до ринків багатих країн (особливо для статей експорту легкої промисловості та сільського господарства), а також встановити справедливіші правила щодо прав на інтелектуальну власність.
7. Америка повинна прокинутися від двадцятирічної сплячки, під час якої вона не приділяла достатньо уваги невідкладним потребам найбідніших націй. Її участь у керівництві та фінансуванні боротьби зі СНІДом у найбідніших країнах була недостатньою; вона зволікала зі списанням боргів найбідніших країн, що не можуть бути сплачені (й не через витрати щодо фінансових операцій, якими можна було б знехтувати, оскільки ніхто й не збирався їх відшкодовувати, а тому що американські політики не поставилися серйозно до вкрай тяжкого становища бідних країн); вона також урізувала допомогу іншим країнам, і нині ця допомога, обчислювана як частка національного прибутку, стала меншою, ніж допомога всіх інших заможних країн. Добрим початком у зміні такого стану справ було б прийняття ролі лідера в боротьбі з епідеміями СНІДу, малярії та туберкульозу, від яких щороку вмирають мільйони жителів найбідніших країн світу.
Сполучені Штати як центр всесвітньої виробничої, торговельної й фінансової мережі, безсумнівно, отримують найбільшу вигоду від успішного розвитку глобалізації. Широкомасштабна жорстока війна, розв’язана у відповідь на жахливі терористичні акти, що сталися 11 вересня, не захистить інтересів ані США, ані всієї світової спільноти. Результати такої війни будуть непередбачувані й являтимуть потенційну загрозу для всіх. Правильною зовнішньою політикою, очікуваною від США у ХХI столітті, є лідерство, спрямоване на збереження мирних зв’язків у світовій спільноті, об’єднаній у загальну мережу.
