Під час останнього позачергового засідання Верховна Рада переважною кількістю голосів «за» ухвалила закон про вибори президента, що істотно змінює правила виборчої гри і, на думку експертів, розроблений юристами БЮТ і ПР «під себе». Ключове «ноу-хау»: виборча кампанія буде скорочена до трьох місяців замість чотирьох, як передбачалося раніше в законодавстві, збільшується застава для реєстрації кандидатів з 500 тис. грн. до 2,5 млн. Причому гроші повертатимуть лише тим, хто вийде до другого туру. Змінено порядок формування окружних і дільничних виборчих комісій, ліквідовується інститут відкріпних посвідчень і підписних листів у підтримку кандидата на посаду президента.
Примітно, що нову редакцію Закону «Про вибори президента» критикують не лише експерти, але й члени Центральної виборчої комісії. У ЦВК, зокрема, незадоволені тим, що уточнення до списків виборців можуть вноситися навіть у день виборів. Через це Центрвиборчком може помилитися під час підрахунку кількості громадян, які проголосували.
Членами окружної і дільничної виборчих комісій тепер можуть бути лише жителі цих округів, що, на думку заступника голови ЦВК Андрія Магери, обмежує права громадян. Більше того, в Центрвиборчкомі вважають, що й права спостерігачів також ущемлені, адже тепер виборчі комісії можуть заборонити їм контролювати свою роботу, просто виставивши із зали засідань. Далі — більше: можлива ситуація, коли неугодних членів дільничних виборчкомів на засідання зовсім не пустять, але комісія при цьому не втратить своєї правомочності.
Президент уже заявив, що накладе вето на цей закон і оскаржить його в Конституційному Суді. У таборі ПР вустами першого віце-спікера Олександра Лавриновича Віктора Ющенка «просвітили», що вето — це лише те, що він може повісити собі в шафі, на поличку. Що це означає? Це означає, що соратники Тимошенко і Януковича, які мають в активі понад 300 голосів, з легкістю це вето подолають, а, по суті, нав’яжуть суспільству, не радячись з ним, зручні для себе правила виборчої гри.
При розгляді цього скандального закону в другому читанні депутатам довелося проголосувати за кожну з 469 поправок. Безпрецедентну кількість зауважень до документа (понад половину від загальної кількості) висловив представник НУ-НС Іван Заєць. З ним «День» і обговорює сьогодні те, якими можуть бути наслідки виборчого «добрива» БЮТ і ПР для крихких паростків української демократії.
— Іване Олександровичу, як далі, на ваш погляд, складеться доля скандального закону про вибори президента? Вибори пройдуть таки за новими і, на жаль, не найкращими з погляду демократії правилами?
— Безперечно, Президент накладе вето на цей закон. А ось те, як розвиватимуться події далі, залежатиме від атмосфери в суспільстві. Справа в тому, що цей закон із тієї самої рукавички, що й зміни до Конституції. Іншими словами, це продукт стратегічного партнерства Партії регіонів та БЮТ. І в Конституції, і в цьому законі закладена одна-єдина ідеологія — розділення влади на двох.
Якщо журналісти, політологи, політики створять таку саму атмосферу навколо цього закону, що була створена навколо конституційних змін (а цей закон за своїм негативним впливом матиме дуже й дуже негативний результат), це змусить БЮТ і ПР не долати вето Президента, а таки удосконалити закон. Якщо ж протестної атмосфери не буде, зрозуміло, що в серпні буде зізвана позачергова сесія, в ході якої президентське вето буде подолане.
— Назвіть ключові антидемократичні норми закону і їхній вірогідний вплив як на виборчий процес, так і на результат.
— Відразу зауважу, що це системні зміни, однак річ у тім, що ці системні зміни направлені на усунення третьої сили як реального гравця на президентських виборах, на істотне ослаблення ролі виборця, на обнуління судової системи у виборчому процесі. Як це досягається? Це досягається кількома прийомами.
Наприклад, зміни стосовно списку виборців. Навіть за годину до закриття урн у день голосування комісії зобов’язані прийняти заяву громадянина про включення його до списку. Ніяких відкріпних талонів не передбачено. Про що це свідчить? Про те, що матимуть місце маніпуляції списком виборців. Якщо раніше їздили автобусами (йдеться про так звані каруселі. — Авт.) на президентських виборах 2004 року, зараз, судячи з усього, їздитимуть потягами для того, щоб зафіксувати себе в тій або іншій комісії в тому або іншому населеному пункті. Навіть демократичні завоювання, зафіксовані в Законі «Про вибори народних депутатів України», що пройшли випробування в 2006, 2007 роках, не взяли до уваги...
— Уточніть, про які саме завоювання ідеться?
— Передусім варто зауважити, що відкинута сама ідея державного реєстру, оскільки його просто не існує. У 2006, 2007 роках, маючи досвід 2004 року, коли фальсифікації відбувалися саме через включення виборців до списку, за два дні до виборів список закривався. І таким чином комісія не мала права впливати на список. Ця норма добре себе зарекомендувала на виборах, однак, більшість у особі БЮТ та Партії регіонів навіть це, перевірене часом, положення скасувало. Тому маніпуляції і, отже, фальсифікації, будуть.
Повернуся до найнегативніших норм затвердженого закону. Положення, що регулює діяльність комісій. Воно прописане таким чином, щоб комісія була інструментом фальсифікацій, щоб комісія залежала від ключових суб’єктів виборчого процесу. Якщо раніше у виборчих комісіях були обмеження (наприклад, на виборах народних депутатів мала комісія — 15 осіб, середня — 20, велика — 25), то зараз автори зняли обмеження. Тепер комісії формуватимуть кандидати в президенти. Що це означає? Це означає, що відкривається шлюз для купівлі технічних кандидатів. Може початися така собі гонка: хто ж більше купить технічних кандидатів — БЮТ чи Партія регіонів? У такому випадку комісія зовсім може розростися до 50 осіб, така комісія — неробоча.
Підняття ж реєстраційного внеску до 2,5 мільйонів для мегаблоків не є перешкодою, оскільки заплатити за технічного кандидата 300 тисяч доларів при мільярдних виборчих бюджетах — дрібниця. Разом із тим у тієї або іншої політичної сили, що може дати альтернативу мегаблокам, кожна копійка на обліку. Але це ще квіточки. Законодавець пішов далі й увів кримінальну відповідальність за ухиляння в роботі. Ось, наприклад, схилилися ви ліворуч чи праворуч — або заплатіть вісім тисяч, або будете на два роки позбавлені свободи. Тобто вони навіть не спромоглися грамотно написати, а написати потрібно було ухиляння від роботи, а не в роботі. Таким чином над людиною, яка виконує громадянський обов’язок, і пішла працювати в комісію, висить загроза бути осудженим, якщо він не послухається певної політичної сили, навіть не тієї, яка його делегувала в комісію.
Більше того, цією нормою, по суті, вичерпується питання про замовників і виконавців фальсифікацій результатів виборів, оскільки в будь-якому випадку винним буде член комісії.
Вказані поправки дають мені підстави зробити висновок, що принцип формування комісій і залежність комісій від політичних сил перетворює комісії у механізм для маніпуляцій.
— Експерти звертають особливу увагу на поправки до «президентського» закону, які стосуються підведення підсумків голосування. Що ви скажете щодо цього?
— Так, це також дуже важливе питання. Згідно з поправками, Центрвиборчком може підводити підсумки виборів без протоколів окружних комісій «на підставі протоколів дільничних виборчих комісій». По-перше, протоколи дільничних виборчих комісій не можуть потрапити до ЦВК, оскільки вони додаються до протоколу окружної виборчої комісії. По-друге, окружній виборчій комісії надається п’ять днів для того, щоб вона підвела підсумки з округу. А якщо за цей час підсумки з округу не будуть підбиті, тоді Центрвиборчком не бере до уваги відсутність протоколу окружної комісії, і на базі протоколів дільничних комісій підводить підсумки. Що це означає? Це означає, що якщо десь, наприклад, у шести регіонах Тернопільської області, результати виборів не задовольнятимуть представників двох мегаблоків, буде застосований елементарний рейдерський прийом: дільничним комісіям «допоможуть» не вкластися в п’ять днів і окружна комісія не складе протокол. Потім же напишуть які завгодно протоколи й звезуть їх прямо до Києва, у Центрвиборчком. Хто везтиме? Яким чином? Що в цих протоколах малюватимуть? Це, схоже, нікого не хвилює. І, зауважте: згідно з проголосованими минулої п’ятниці поправками, оскаржити протоколи дільничних і окружних виборчих комісій не можна. А ось приклад із мого особистого досвіду. 2004 року, коли я був довіреною персоною Віктора Ющенка в двохсотому виборчому округу в Черкаській області, фальсифікували підсумки виборів саме за допомогою переписування протоколів дільничних комісій. І те, що належало Ющенку, вони переклали «на баланс» Януковича. У результаті лише з десяти комісій у Ющенка украли 3 200 голосів. Потім ми, переглядаючи бюлетені, виявили ці «фокуси», Верховний Суд встановив, що це дійсно фальсифікація і повернув результати Ющенка. А якщо взяти всі 246 дільниць? Можете собі лише уявити кількість фальсифікацій.
Що ж до оголошення переможця — це окрема тема. Переможець призначається за рішенням Центрвиборчкому. По суті, це позбавляє можливості оскарження порушень, оскільки часу на це просто немає. Раніше рішення потрібно було опублікувати, і був певний період для оскарження, а тепер усе по-іншому. Судам на розгляд скарг дається всього два дні замість п’яти. Та ніколи в житті за два дні суд не розгляне ці скарги! Навіть у п’ять днів укластися складно... Це не просто несправедливість, це, по суті, обнуління суду.
— Ви назвали досить-таки резонансні норми (закон усе ще не опублікований на сайті Верховної Ради), які навіть з великою натяжкою складно назвати демократичними. Чому, як ви вважаєте, наявна повна інформаційна тиша замість хвиль критики?
— Складно пояснити... Якщо пам’ятаєте, я в п’ятницю виступав із кожної своєї поправки, щоб акцентувати увагу на цій важливій темі. І що? Нічого, всі мовчать... Адже я криком кричав про ймовірність ослаблення прав людини. Адже людина, по суті, позбавлена права оскарження результатів виборів на тій або іншій дільниці, а члени комісій можуть малювати «правильні» результати. У результаті переможець виборів визначається тією політичною силою, яка має більший рейдерський потенціал. Народу тут місця немає...
Дуже важливий момент: якщо раніше відсторонити спостерігача з виборчої комісії можна було двома третинами голосів від складу комісії, то тепер досить простої більшості. А спостерігачі від громадських організацій і зовсім не передбачені. Таким чином істотно ослаблюється механізм контролю.
Я сказав би так: цей закон годився б для «стрілки» двох кримінальних кланів, оскільки, по суті, це гра без правил. Один клан прийшов із пістолетами й використовує пістолети. Другий клан прийшов із автоматами й використовує їх... Переможець повністю підпорядковує собі переможеного. Однак там, де народ є джерелом влади, подібні речі недопустимі!
— Підводячи підсумки, можна сказати, що, в принципі, час ще є і все в руках громадськості, яка своїм впливом може запобігти ухваленню запропонованих БЮТ і ПР виборчих «ноу-хау»?
— Абсолютно вірно. Головне — не бути байдужими зараз, оскільки потім може бути вже пізно...
