Нещодавно в стінах Інституту соціології НАН України відбулася презентація наукового видання під назвою «Інтерпретації соціологічні: пам’яті В.Л. Оссовського». У день заходу тут можна було побачити цілу когорту вже знаних соціологів-друзів, колег-аспірантів та учнів-студентів Володимира Леонідовича ОССОВСЬКОГО — одного з фундаторів соціологічної науки в Україні, доктора філософських наук, заступника директора, завідувача відділу, головного наукового співробітника Інституту соціології НАН України, професора кафедри соціології НаУКМА та експерта «Дня», який, на жаль, пішов із життя 2010 року. Нагадаємо, народився видатний вчений 1935 року в Одесі.
Серед присутніх — Ірина Бекєшкіна, Віктор Небоженко, Наталія Костенко, Олександр Вишняк, Роман Ленчовський, Микола Чурілов, Володимир Паніотто, Світлана Оксамитна та десятки інших, не менш знаних дослідників. Тому не дивно, що атмосфера, котра склалася навколо презентації пам’ятного видання, була вельми дружньою, теплою й здивувала по-сімейному відвертою розмовою про людину, чий життєвий і професійний шлях вартий уваги кожного з нас.
«Для того, щоб оцінити весь спектр заслуг Володимира Леонідовича перед соціологічною наукою, здобутки ученого можна порівняти хіба що з внеском у розвиток філософського вчення друга «Дня», відомого українського філософа Сергія Борисовича Кримського», — сказала Ірина Бекєшкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи». Так, Володимир Оссовський для української соціології став одним із тих першопрохідців, роль у становленні якої сьогодні важко переоцінити. Ба більше, нині її взяли за звичку, швидше, недооцінювати.
«Усі думають, що соціологія в Україні виникла нізвідки. Але всі відкриття в тій чи іншій галузі починаються з когось. Тому якщо взяти вітчизняну соціологію, то неймовірними ентузіастами тут були Вілен Чорноволенко та Володимир Оссовський, — розповіла «Дню» І. Бекєшкіна. — Кажу — ентузіастами, тому що в той час соціологія була тематично обмеженою й не давала таких дивідендів, як, наприклад, науковий комунізм. Більше того, соціологи увесь час були під підозрою, але, попри це, робили свою справу абсолютно добросовісно, науково та чесно. Власне, без них у нас не було б тієї соціології, якою ми бачимо її зараз».
Основа представленого видання — оприлюднені в різні роки та в різноманітних виданнях статті видатного соціолога, тексти бесід і спогади про нього колег, аспірантів та учнів. Зокрема, в коментарі «Дню» укладач книжки Наталія Костенко, колишня аспірантка і колега Володимира Леонідовича, а нині — доктор соціологічних наук, професор, завідувачка відділу соціології та культури масових комунікацій Інституту соціології НАН України зазначила: «Вихід книжки не приурочено ні до яких дат. Видання є, швидше, матеріальним відбитком пам’яті людей, котрим пощастило знати Володимира Оссовського — дослідника, який стояв у самих витоків вітчизняної соціології. Сьогодні говорячи й згадуючи про нього, ми кажемо про себе та своє життя, бо його вплив залишив на нас свій вагомий відбиток. Досі згадую прояви неймовірної соціологічної інтуїції та знань із класичної соціології, які в ньому так вдало поєднувалися, справляли приголомшливий ефект і, взагалі-то, не мали собі рівних. Певно, в цьому також полягає феномен успішності соціолога Оссовського».
«Головною характеристикою і таким собі сократівським способом існування Володимира Леонідовича було те, що за зовнішньо легкою розмовою він бесідував про складні речі. Я завдячую йому розумінням не лише того, як повинна розвиватися психологія на теоретичному рівні, а й дякую за те, що він залишив помітний слід у моєму особистому житті, — згадує Віктор Небоженко, кандидат філософських наук, директор Соціологічної служби «Український барометр», колишній аспірант Оссовського. — Я не знаю, що в нього творилося всередині, але він був не просто усміхненою людиною, він був оптимістом. Ми могли з ним поговорити, коли, приміром, у мене не хотів «складатися» текст, не бажало «лягати» слово, а думка була «сирою». Після таких розмов я виходив і розумів, що все вже якимось дивовижним чином починає складатися. Після бесід із Оссовським я відчував себе людиною...»
Як вдало зауважив хтось із присутніх, життя й професійна діяльність Володимира Оссовського — тема не для однієї розмови, зустрічі або зборів. Нині це й життя ряду загальновизнаних фахівців, які почали свій кар’єрний шлях саме в нього, учили й вчилися в метра вітчизняної соціології.
Через канву їхніх спогадів склався уявний мозаїчний портрет ученого, дослідника, соціолога, педагога і просто людини, яка зуміла залишитися людяною за всім офіціозом серйозності та книжкової філософічності тодішньої науки. Звідси й студентська любов, у котрій Володимирові Леонідовичу не раз зізнавалися вдячні слухачі. Приміром, декілька вражень могилянських студентів зі спудейського форуму Академії зачитала Світлана Оксамитна, доктор соціологічних наук, доцент, декан факультету соціальних наук і соціальних технологій НаУКМА: «Оссовський прекрасний. Напевно, в нього є свої недоліки, але позитивні моменти для мене їх затьмарюють. І взагалі, я його люблю». Або: «Оссовський чудовий!!! Він вражає лише приємно!!! А насправді, як на мене, дядько просто супер, принаймні вміє викладати матеріал цікаво і ненапружливо. І просто я люблю Оссовського за стиль подачі матеріалу. З ним іноді й весело буває». Певно, таких викладачів соціології, як Володимир Леонідович, до нього в Могилянці не було й, швидше за все, уже й не буде»...
На жаль, про нього сьогодні знають дуже мало. А такі імена необхідно знати й пам’ятати. Без них українська соціологія не була б такою, якою ми бачимо її зараз. Його приклад тільки засвідчує, що рівень вітчизняної науки, зокрема соціологічної, тримає надзвичайно високу планку. Варто лише придивитися, прочитати, зацікавитися... А вихід книжки — тільки приємний привід вкотре поговорити про непересічну людину, якою й був метр української соціології — Володимир Леонідович Оссовський.
