Тема отруєння Віктора Ющенка напередодні президентських виборів 2004 року й до сьогодні є одною з найактуальніших. Кримінальну справу за цим фактом розслідує Генеральна прокуратура ось уже шість років, але й досі її так і не передали до суду. Зі зміною влади в Україні на початку 2010 року у відставку подала й керівник слідства Галина Климович, що вела цю справу з осені 2007 р. У зв’язку з цим не може пройти непоміченим інтерв’ю Галини Іванівни інтернет-виданню «Українська правда». До того ж, варто звернути увагу на те, що пані Климович практично не дає інтерв’ю. «День» публікує матеріал у скороченому вигляді:
— Галино Іванівно, чому ви звільнилися?
— Не могла більше всього цього терпіти. Мені треба було або стати навколішки й підкорятися незаконним вимогам Віталія Щоткіна (заступник генерального прокурора. — УП), або зберегти своє обличчя...
— Ви бачилися з Віктором Ющенком після звільнення?
— Ні. Наші з ним взаємини завжди мали винятково процесуальний характер. Мене збентежила його реакція, а вірніше її відсутність, на моє звільнення та розформування слідчої групи. У засобах масової інформації з’явилася досить спокійна заява прес-секретаря Ющенка Ірини Ванникової про те, що Віктор Андрійович сподівається, що зміна слідчого не вплине на об’єктивність і хід розслідування. От і все...
І не важливі зламані долі слідчих і оперативників, багатьох з яких просто повикидали з роботи, дискредитували, а зараз ще й намагаються «посадити». Створюється враження, що Ющенко так і не зрозумів, що зробила наша слідча група за ці два роки.
— Ви, як слідчий можете сказати: був Віктор Ющенко отруєний чи ні?
— Та був, це достовірно встановлений факт, доведений матеріалами кримінальної справи.
— Доказ якого саме факту є в справі — самого отруєння або вмисного отруєння?
— Умисного токсичного отруєння. Ми допитали близько 85 учених, зокрема й зі світовим ім’ям, з різних сфер науки й медицини, слідство провело експертні дослідження зразків крові Ющенка в трьох міжнародних лабораторіях, вивчено його медичні документи за станом на 2008 рік включно, серед яких — протоколи систематичних клінічних досліджень біологічних зразків Ющенка з постійним вимірюванням рівня діоксину.
Діоксин, виявлений в організмі Віктора Ющенка, дуже чистий, щоб існувати в природі. Він виготовлений у лабораторних умовах. Його концентрація дуже велика й у такому обсязі не накопичується в природному середовищі. Ураження всіх внутрішніх органів потерпілого свідчить про те, що отрута потрапила в його організм перорально, тобто через рот.
— Але нинішня команда слідчих Генеральної прокуратури стверджує, що в справі немає доказів отруєння Віктора Ющенка. Експертизу аналізів іноземними клініками вони не розглядають як доказ, адже її проводили люди, які не несуть кримінальної відповідальності за помилку...
— Перш ніж провести експертизу в спеціально акредитованих лабораторіях трьох країн — Бельгії, Німеччини й Великої Британії — у ці країни на підставі Європейської конвенції 1959 років і міжнародних договорів Генеральною прокуратурою України були скеровані клопотання про надання правової допомоги.
Фахівці, які проводили експертизи, висували ряд вимог: як повинні відбиратися зразки, як транспортуватися, як зберігатися. Пізніше, в рамках слідства цих фахівців допитували місцеві суди, де їх попереджали про кримінальну відповідальність.
Отримані результати було легалізовано українською комісійною комплексною судовою медичною експертизою, до якої увійшли як українські, так і міжнародні фахівці. Їх так само попереджали про кримінальну відповідальність за свідомо помилковий висновок.
— Зараз у керівництва Генеральної прокуратури виникли підозріння в тому, що при відборі аналізів могло статися зовнішнє втручання. Наприклад, один із слідчих нібито показав, що при транспортуванні аналізів у нього не було візуального контакту з контейнером...
— Таку інформацію може поширювати лише особа, зацікавлена в дискредитації вказаних експертних досліджень і факту отруєння Ющенком. Я й моя група не проводили вказаної експертизи, але ми пройшлися по всьому ланцюжку — від відбору зразків крові до їх передачі в міжнародні лабораторії.
— Ще одне звинувачення, яке зараз закидають слідству, полягає в тому, що після закінчення експертизи слідча група знищила залишки зразків крові Віктора Ющенка. Це правда?
— Ні. Насправді кров не знищували взагалі. Знищували пробірки. Але найголовніше, що вони були знищені фахівцями після досліджень, і сталося це 24 листопада 2005 року. А я, нагадаю, прийняла справу у своє розпорядження лише 7 вересня 2007 року.
— Ви обговорювали з Віктором Ющенком можливість проведення ще однієї експертизи?
— Так. Я обговорювала з ним проведення такої експертизи, але вже в Україні, сподіваючись максимально точно встановити час потрапляння отрути в його організм, і він абсолютно спокійно поставився до цього.
— Чи правильно я розумію, що, якщо зараз у крові Ющенка є діоксин, який підтверджує вмисне отруєння, він може повторно здати аналізи й підтвердити факт отруєння саме в той період?
— Може.
— А зараз ви володієте інформацією про те, що відбувається зі слідством після вашого відходу?
— Ні. Зі мною не контактує ні слідчий, у якого справа у виробництві, ані прокурор. Гадаю, зі страху, що будуть проблеми.
— Які версії розслідування можуть стати пріоритетними для нової команди?
— Нинішня команда робитиме все для того, щоб спростувати факт отруєння, і саме цей напрямок буде для неї пріоритетним. Але, повірте, сьогодні зганьбити отруєння неможливо. Ми настільки глибоко копали, що якби щось було не те, воно б обов’язково вистрілило. Та й, урешті-решт, не можуть же всі довкола бути негідниками і пройдисвітами — лікарі, учені, експерти!
— Ви справді вірите, що слідство може висунути версію, що Віктор Ющенко не був отруєний?
— Так. От тільки не знаю, як себе почуватиме в цій ситуації Олександр Іванович Медведько... Адже він неодноразово, 14 або 15 разів лише в 2008—2009 роках, публічно виступав і переконував суспільство в тому, що зумисне токсичне отруєння Віктора Ющенка — це доведений факт.
— Скільки чоловік у принципі володіють всією повнотою інформації в справі?
— Небагато — я, заступник генпрокурора Микола Голомша та слідчий Олексій Донський.
— На якій стадії ви залишили справу?
— Ми однозначно закріпили сам факт отруєння й відпрацювали дуже багато місць, де це теоретично могло статися. Ми не зациклювалися лише на дачі Сацюка й не вважали цю версію головною, а відпрацьовували її нарівні з іншими версіями.
— Які взагалі версії висували під час слідства?
— Їх було багато. Лише планів розслідування я склала п’ять. Вони були вельми об’ємні — по 40—50 сторінок, складалися в міру відпрацювання конкретних версій із приблизним інтервалом у кожних 5-6 місяців.
— Чи розглядали версію, що Ющенко сам себе свідомо отруїв?
— Так, звісно. Нам наполегливо «підсовували» й таку версію деякі з осіб, кого ми допитували, тому ми перевіряли, чи міг Ющенко, бажаючи перемогти на виборах, погодитися на прийняття діоксину. Після вивчення особи потерпілого, його способу життя, світогляду, захоплень, ми відкинули цю версію, як нереальну, адже дійшли висновку, що Ющенко дорожив своєю зовнішністю й на зумисне спотворення себе ніколи не пішов би.
— Генеральний прокурор висловлював якісь заперечення або зауваження щодо слідства?
— Не приховуватиму, коли Медведько знайомився з версіями, у його очах відчувалася напруга, а може навіть і страх, бо деякі версії були дуже гострі. Наприклад, першими, кого ми почали перевіряти на причетність до злочину, були політичні споборники потерпілого й люди з його близького оточення.
Ми перевіряли всіх: близьких Віктора Ющенка, його родичів, зокрема першу дружину, домашню челядь, охорону й водіїв, його однопартійців і друзів. Перевіряли версію про отруєння Ющенко його політичними споборниками з метою забезпечення його перемоги на президентських виборах. І все це відбувалося в розпал президентства Віктора Ющенка, який нам у цьому не заважав!
Як ви гадаєте, чи могло таке бути можливим при президентах Януковичі, Кучмі або навіть Кравчуку? Гадаю, що ні.
— Я можу зі сказаного вами зробити висновок, що версію про причетність найближчого оточення або родичів було відкинуто?...
— Ні. Я не можу дати на це питання однозначної відповіді. Наприклад, той же Давид Жванія входив до близького оточення Ющенка, але всіляко саботував наше розслідування, не з’являючись на допити, дискредитуючи слідчих і предмет розслідування. Ми не встигли його відпрацювати.
— Правда, що у Жванія був підроблений паспорт радянського зразка, який він отримав у Грузії, а потім обміняв на український паспорт у Києві й став громадянином України?
— Так, у справі є такі матеріали, і вони свідчать про те, що Жванія вийшов із громадянства Грузії лише 2002 року. До речі, ми за фактом українського громадянства Жванія справу не порушували.
— Чи вдалося слідству зв’язатися з Володимиром Сацюком?
— По суті, ні. Він відмовився з’явитися в російську прокуратуру, щоб відповісти на питання за нашим клопотанням, і не захотів прийти в посольство України в Росії, щоб ми допитали його там.
— У справі є свідчення Бориса Березовського?
— Так, Бориса Березовського допитували. Він добровільно погодився надати свідчення, і дуже сприяв слідству. Він справді повідомив нам багато цікавого й важливого. Але що саме, я сказати вам не можу.
— Чи присутній у справі отруєння слід Бадрі Патаркацишвілі?
— Ще й який!.. Але жодних деталей надати вам не можу.
— Юлія Тимошенко теж була на допитах...
— Так. Вона поводилася гідно на допитах.
— Кучма приходив на допити?
— Так. І поводився дуже гідно. Усі ці люди проводили зі мною своєрідний лікнеп, посвячуючи в ази політичних відносин, допомагаючи тим самим адаптувати до конкретних ситуацій предмет розслідування й змушуючи зняти рожеві окуляри при погляді на їхнє життя.
— А Віктор Медведчук?
— О, Медведчук — бездоганний у манерах і пунктуальний, як король. Він жодного разу не дозволив собі запізнитися, проявити нестриманість або зверхність. Із процесуальної точки зору поводився бездоганно. Він дійсно справжній юрист.
— З ваших слів, усі, хто приходив на допити, поводилися коректно!..
— Ой, ні. Були різні люди, але тенденція просліджувалася одна — чим людина більшого досягла, тим вона поводився простіше й гідніше; чим примітивнішою була особа, тим більше було крику, гонору й хамства. І, на жаль, таких було чимало.
— Чи була в слідства версія про причетність до отруєння Віктора Ющенка команди Віктора Януковича?
— Природно, була. Уявіть собі — скандалять публічно два сусіди, одного з яких на ранок знаходять з одрізаною головою. До кого першого підуть ставити питання? Пригадаєте, якою агресивною була виборча кампанія 2004 року. З одного боку — «бандити, які повинні сидіти у в’язниці», з іншого — «козли, які заважають жити».
До відпрацювання версії «Янукович і оточення» ми підступилися до кінця 2008 — початку 2009 років, і на той момент у нас були вагомі аргументи для роботи по цій темі. Та де там. Умить була створена парламентська комісія на чолі з Володимиром Сивковичем, яка заблокувала нашу роботу. Мене й групу в буквальному розумінні слова почали «мочити»!
— Що ви маєте на увазі?
— Генпрокуратуру стали закидати депутатськими запитами з вимогою розформувати групу, порушити кримінальні справи. Нас стали публічно й необгрунтовано звинувачувати у фальсифікації справи, у непрофесіоналізмі, у заангажованості.
Ми продовжували викликати на допити політичних споборників Віктора Януковича, але вони вперто не йшли, адже їхній очільник першим проявив неповагу до закону, а потім узагалі було прийнято рішення на фракції не йти в прокуратуру.
— Чи була якась протидія в цьому питанні з боку Генерального прокурора?
— Ні. Олександр Іванович бачив цю версію, і, мабуть, переживав, коли тримав план у руках, але він нічого мені не сказав. Єдине, через Голомшу він декілька разів прохав не викликати цих людей під час виборів, побоюючись, що нас можуть звинуватити у виконанні політичного замовлення й у політичних розправах. Він обіцяв особисто поговорити з Януковичем і попрохати його з’явитися в прокуратуру, будучи впевненим у тому, що потім усі інші прийдуть.
— Ви хочете сказати, що ви викликали на допит Віктора Януковича?
— Так, приблизно 15 разів. Уперше це було в листопаді 2008 року...
— Він прийшов?
— Ні. Жодного разу, ніколи, на жоден допит.
— А це було нормально, що він дзвонив Генеральному прокуророві, а не слідчому?
— Напевно, усе залежить од людини, її виховання й інтелекту. Янукович ніколи не спілкувався зі мною, як це робили той же Кучма, Ющенко та інші. Вочевидь, він, як і Сивкович, уважав, що його рівень — генеральний прокурор, тому негоже опускатися до слідчого на землю. Повірте, мої амбіції від цього ніяк не постраждали.
— Ви викликали Віктора Януковича на допит, коли він був уже на посаді президента?
— Так, уже після інавгурації. І він не прийшов. Спостерігаючи по телевізору інавгурацію Януковича, я слухала його клятву народові України свято шанувати закони, і кожне слово лягало на серці важким булижником, тому що я знала, що він говорить неправду.
Наші проблеми посилилися, тому що новий куратор ніяк не міг зрозуміти, як це ми сміємо непокоїти таких важливих людей. Потім мене звільнили, а групу розігнали.
— Сергія Льовочкіна викликали на допити?
— Так, і навіть один раз прийшов, але не на допит, а щоб переконатися, що все гаразд з його другом Ігорем Шуваловим.
— Зараз слідство Генпрокуратури очолює Ренат Кузьмін. У його веденні опинилися слідства в справах про вбивство Георгія Гонгадзе, отруєння Віктора Ющенка й загибель В’ячеслава Чорновола. Ви можете його охарактеризувати?
— Уважаю, що це буде неетично, але я давно не відчуваю симпатії до цієї людини. Він ніколи не був слідчим, не мерзнув по підвалах, оглядаючи трупи, і не їв кільку в томаті по 33 копійки. Він не може зрозуміти душу слідчого, адже ніколи не був у його шкурі. Це вічний «недосип», строки — молотом над головою, та ще, не дай Бог, недоумок-начальник.
Мені здається, що для Рената Равілієвича не існує бар’єрів у досягненні цілей, а кар’єрні сходи для нього не пахнуть лайном. Щоправда, він має одну хорошу якість — він цінує своїх людей. Він підвищує їх, нагороджує, заохочує, але за це йому треба служити вірою й правдою, виконуючи без обговорень будь-який наказ.
— До кого він наближений в політичних кругах?
— Поняття не маю, і мені це не цікаво. Я знаю, що коли був президентом Ющенко, Кузьмін був наближений до його секретаріату, зараз Президент Янукович, відповідно, він наближений до його адміністрації й до самого Януковича. Це людина на всі часи.
— Він перешкоджав розслідуванню в справі отруєння?
— Він це робить зараз.
— А взагалі, Кузьмін має зараз шанси стати Генеральним прокурором?
— Цілком реальні. Але я вважаю, що це буде катастрофа для прокуратури!
— А самого Олександра Медведька ви не вважаєте гідною кандидатурою?
— Медведько сам по собі, напевно, непогана людина, але при ньому прокуратура прогнила зсередини. Він виявився зручним для всіх, що явно неприродно для прокурора.
ДОВIДКА «Дня»
Галина КЛИМОВИЧ — колишній слідчий Генеральної прокуратури України, широко відома в Україні як «безстрашний і безкомпромісний» слідчий, легенда Генпрокуратури. Її вважають одним із найбільш чесних і професійних слідчих ГПУ. На думку колег, Галина Климович не просто видатний фахівець у розслідуванні замовлених злочинів. Її коник — справи зі значним терміном давності, розслідування замовних убивств. В одному з них у пані Климович навіть стався конфлікт із керівництвом ГПУ, яке усунуло її, «важняка» (слідчого з особливо важливих справ), од гучної справи зі звинувачення в замовленні вбивства двох чоловік. Саме вона розкрила свого часу злочини одеської банди Мар’янчука. Журналіст Сергій Лещенко звернув увагу, що пані Климович їздить на броньованому «Мерседесі» — тому самому, на якому пересувався Леонід Кучма за перебування президентом. І не дивно, що автомобіль броньований — на життя слідчого неодноразово робили замах, і вона практично ніколи не розстається з охороною. А ще пані Климович, за її ж власною інформацією, має у своєму розпорядженні колосальний компромат на поважних осіб. Якось у передачі «Закрита зона» вона заявила: «У мене не просто список, у мене колосальний архів матеріалів на дуже багатьох високопоставлених чиновників». Галина Климович була четвертим слідчим у справі отруєння Віктора Ющенка. Саме при ній справа отримала істотний розвиток: допитували президентів, прем’єр-міністрів, спікерів, міністрів, лідерів політичних сил та інших. Заміжня, у цілях безпеки не повідомляє про дітей.
