27 жовтня громадськість Києва, організована Київським товариством політв’язнів та жертв репресій, вшанувала панахидою, запаленими свічками та живими квітами біля пам’ятника легендарному українському режисерові театру «Березіль» Лесю Курбасу пам’ять сотень яскравих представників української інтелігенції та пам’ять мільйонів українських селян й робітників, знищених в ім’я «свєтлого будущєго» «руководящєй і направляющєй» (ВКПб-КПСС).
Щорічні прощі в урочище Сандармох розпочалися з 1997 року, коли в Карелії поблизу Медвежегорська були знайдені приховувані НКВД-КГБ місця масових страт та поховань у Сандармосі. Цьогорічна, як і минулорічна, проща була сумно ювілейною, адже в ці дні виповнюється 75 років масових репресій в 1937—1938 років. Саме 5 серпня 1937 року за наказом НКВД СРСР №00447 почала діяти постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша «чистка» радянського суспільства від «ворожих елементів», які не годилися, на думку Сталіна, для будівництва комунізму... Великий терор тривав 15 місяців і був офіційно припинений за постановою того ж таки Політбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1938 року, хоча репресії вже в менших масштабах продовжувалися й надалі.
Скільки ж тут українського цвіту — кращих синів та дочок України лежить в ямах-братських могилах (згадаймо хоча б тих же драматургів, поетів,письменників: Миколу Куліша з Лесем Курбасом, Миколу Зерова з Валер’яном Підмогильним, академіків Степана Рудницького з Матвієм Яворським, професорів Володимира Чеховського з Сергієм Грушевським, міністра освіти УНР Антона Крушельницького з синами...). Вчені стверджують, що в ці страшні роки нації і народності імперії зла понесли такі непоправні генетичні втрати, які відгукуються в їх долі й до цього часу... Маємо памятати: подібна практика кривавого сталінського режиму ніколи і ніде більше не має повторитись!
