За даними ООН населення планети нараховує сьогодні 6,3 мільярда осіб і досягне 9,3 мільярда у середині століття. Прогнози говорять, що населення старше 60-ти років збільшиться з 629 мільйонів до майже 2 мільярдів до 2050 року. Більш того, саме немолоде населення старіє. Група старша 80-ти років становить найбільш швидкорослий сегмент населення, що збільшиться з 12% до 19% в 2050 році.
«Посивіння світу» є логічним результатом зменшення рівня народжуваності і збільшення тривалості життя. Тоді як спад народжуваності є повсюдним, його швидкість змінюється залежно від країни. Багаті країни Європи, Північної Америки і Східної Азії мають значно більш високу частку немолодого населення, ніж країни, що розвиваються. Скорочення народжуваності у найбагатших країнах світу вже призвело до зниження рівня приросту населення практично до нульової позначки.
До того ж, завдяки доступності висококваліфікованої медичної допомоги і покращенню умов життя тривалість життя в розвинених країнах набагато вища ніж у тих, що розвиваються. Люди старші 60-ти років становлять майже 20% населення розвинених країн, тоді як у світі загалом частка даної групи населення не досягне цього рівня і до 2050 року. До того часу ця група населення становитиме одну третину всіх жителів розвинених країн. Решта світу зможе наздогнати цей рівень тільки через століття.
Ці тенденції призведуть до того, що відносна кількість працездатного населення у віці від 16 до 64 років, яка платить податки і забезпечує пенсіонерів, скорочується швидше в індустріально розвинених країнах, ніж у тих, що розвиваються, де населення молоде і зростає швидше. Розвинені країни вже зіткнулися з проблемою спаду кількості працездатного населення і намагаються задовольнити ненаситні вимоги суспільства з пенсій та медичного забезпечення, що в свою чергу призводять до погіршення фінансової стабільності цих країн.
Результати старіння населення стануть поширеними і повсюдними в найближчі десятиріччя, у міру того як трудові ресурси розвинених країн ще більш скоротяться. Більш того, оскільки немолоде населення має тенденцію витрачати більше, ніж економити, то в структурі національного доходу розвинених країнах відбудуться зміни у співвідношенні заощаджень і споживання, і одночасно зміниться структура споживання. Дані зміни, викликані демографічними чинниками, не тільки вплинуть на інвестиції і структуру зростання виробництва, але й на розподіл ресурсів.
У глобалізованому світі події, що відбуваються в розвинених країнах, впливають і на ті країни, що розвиваються. Та сьогодні не дуже активно обговорюється тема небезпек і можливостей, пов’язаних із цими тенденціями. Нині головні дебати зосереджуються навколо проблеми міграції як можливості для перенаселених країн, що розвиваються, заповнити дефіцит робочої сили в старіючих країнах.
Наприклад, згідно з прогнозами, населення Японії скоротиться на 17,9 мільйонів до 2050 року, тоді як частка населення старшого шістдесяти років виросте до 42%, а частка населення старшого вісімдесяти перевищить 10%. Таким чином, кількість працюючих японців стрімко взнизиться, а співвідношення працюючих і пенсіонерів складе один до одного. За оцінками експертів, Японії знадобиться 10 мільйонів іммігрантів щорічно до 2050 року, щоб тільки зберегти співвідношення працюючих і пенсіонерів, яке було в 1995 році!
Чи погодяться розвинені країни на приплив іммігрантів у такому масштабі? Чи замість цього вони віддадуть перевагу збільшенню імпорту своїх товарів і продуктів харчування до країн, що розвиваються, таким чином, створивши робочі місця, які поглинуть надлишок робочої сили країн, що розвиваються. Та якщо розвинені країни підуть шляхом розширення імпорту — це тільки посилить ситуацію, коли тягар старіючого населення перекладається на країни, що розвиваються.
Торгівля може створити таку базу, оскільки нації зі старіючим населенням економічно сильні і можуть нав’язувати свої умови торгівлі біднiшим країнам. Країни, що розвиваються, які залучені до торгівлі з економічно розвиненими країнами, повинні приймати їхні ціни і відповідно розподіляти свої ресурси. Проте подані відносні ціни будуть усе більше відображати змінені потреби старіючого населення індустріально розвинених країн.
Рух міжнародного капіталу також посилить надмірний демографічний ефект, оскільки обіг капіталу здійснюється за відсотковою ставкою, що встановлюється в розвинених країнах. Ці відсоткові ставки в свою чергу визначатимуться зміненою віковою структурою населення розвинених країн. У зв’язку з тим, що немолоді люди менше зберігають, сукупні заощадження розвинених країн зменшать відносний надлишок капіталу, що надається бідним країнам.
Впливова комбінація глобалізації і старіння населення призведе до того, що бідні країни стануть ще більш залежними від розвинених країн у питаннях торгівлі, відсоткових ставок і курсів валют. Всі країни, що розвиваються, повинні уважно стежити за демографічними змінами, навіть якщо вони повинні випробувати на собі ситуацію старіння населення. Молоді нації, такі як Мексика і Туреччина, повинні бути особливо обережні через свої тісні зв’язки з НАФТА і ЄС, де поступове старіння населення вже є реальністю.
Сердер САЯН — віце-президент і директор відділення дипломних робіт факультету економіки Університету Білкент в Анкарі, Туреччина.
