Поганий мир кращий, ніж добра війна — принцип, який взяв на озброєння Порошенко у відносинах з Росією. Згідно з даним принципом, Мінські домовленості та ухвалений на їх підставі закон про особливий статус «окремих районів» Донбасу — тактичний крок, що дає змогу (умовно) спинити війну на Донбасі, перевести конфлікт із гарячої фази в холодну і, головне, виграти час, необхідний для перезавантаження влади. Час, за який треба встигнути дати раду економічній кризі, наростити військовий потенціал і просунутись далі по довгій дистанції з кінцевим призначенням Марафон, ой, даруйте, Брюссель.
Порошенко гадає, що теперішній статус-кво, що однаково не влаштовує як Москву, так і Київ, дасть можливість бодай тимчасово абстрагуватися — винести за дужки — Крим з Донбасом. Щоб на цьому (дарма, що непевному) ґрунті закласти підвалини для прагматичних взаємин (в першу чергу йдеться про розв’язання поточних проблем, зокрема щодо газу). Втім, у Росії незгірше, ніж український президент, усвідомлюють, що час таки дійсно грає на Україну.
Як підказує логіка гри кішки з мишкою, не давати нещасній віддихатися — щонайперша мета хижака. Кішка бавитиметься з мишкою й виснажуватиме її аж доки щось не відверне її увагу. Й дуже бажано в нашому випадку, щоб цим чимось став її власний хвіст, міцно стиснутий болісними наслідками санкцій.
Про те, що невдовзі можливі цілком радикальні сценарії, свідчать дані про перекидання російських військ на Донбас, про активізацію російської авіації в європейському просторі та про замовлення бойовиками одностроїв Нацгвардії, які можна було б використовувати для провокацій. Ми поцікавилися у двох експертів з українсько-російських відносин, як розвиватимуться останні після виборів 26 жовтня та «виборів» 2 листопада. Коментарі фахівців тим цінніші, що обидва мають змогу поглянути на проблему з тамтої сторони барикад — із Росії та з Донецька. Політолог із Санкт-Петербурга Павло Мєзєрін займається українсько-російською проблематикою понад 15 років. Після участі в київському Майдані цієї зими ним всерйоз зацікавилися спецслужби, тож він виїхав із Росії й від лютого мешкає у Львові. Кандидат історичних наук із Донецька Олександр Романуха працює над докторською дисертацією на тему «Розвиток українсько-російських відносин (1991-2015 рр.)», яка набула цього року надзвичайної актуальності.
Ми звернулися до експертів з двома запитаннями: які фактори, на ваш погляд, визначатимуть українсько-російські взаємини найближчим часом; чи буде Москва вдаватися до подальшої ескалації ситуації на Донбасі після «виборів» 2 листопада.
«ПРИНЦИПОВИХ ЗМІН ПІСЛЯ ОБРАННЯ НОВОЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ НЕ БУДЕ»
Павло МЄЗЄРІН, політолог (Санкт-Петербург, нині мешкає у Львові):
— Найближчим часом і аж до самого завершення «доби Путіна» українсько-російські відносини буде визначати процес євроінтеграції України. Для Путіна, який «хворіє» євразійською ідеєю, Україна в Європі — поразка усього його життя. Слова Збігнєва Бжезинського про те, що без України не буде великої Росії, Путін сприймає буквально. Тому він «боротиметься за Україну» до останнього, не обмежуючи себе в засобах. Кремль буде робити все можливе для того, щоб довести решті світу, що Україна — failed state і до самостійного існування непридатна. Доти, доки існує московська централізована держава з імперськими амбіціями, вона буде лишатися реальною загрозою для існування незалежної держави Україна. А отже, слід чекати на нові погрози, нові провокації, новий шантаж, нові диверсії зсередини. І, зрозуміло, 60 з гаком новообраних депутатів від партії «Опозиційний блок» — Москві в поміч.
Принципових змін після обрання нової Верховної Ради не буде. Кремль «погодився» на президента Порошенко, «погодиться» і на цей парламент. Тому трохи більша чи трохи менша кількість депутатів тієї чи іншої проукраїнської (проєвропейської) партії в українському парламенті ніяк не вплине на вороже щодо України ставлення з боку путінської Росії.
Що ж до Донбасу, то найбільш вірогідним, на мою думку, є придністровський або напівпридністровський варіант. Для Росії сьогодні вигідніше, щоб ці території залишалися у складі України й дестабілізували ситуацію зсередини. Втім, можливо, що найближчим часом у Кремлі відбудуться зміни в українській доктрині, тому прогнозувати розвиток ситуації достатньо непросто.
«ВВАЖАЮ ЙМОВІРНИМ СЦЕНАРІЙ, ЗА ЯКОГО ПІСЛЯ «ВИБОРІВ» 2 ЛИСТОПАДА РОСІЯ ВИЗНАЄ «ДНР» І «ЛНР»
Олександр РОМАНУХА, історик (Донецьк):
— Очевидно, що Росія відвойовує свій життєвий простір, повертає втрачене. Спираючись на це історичне підґрунтя, можна спрогнозувати, що вона просто так не відпустить Україну в Європу. Хіба відірвавши певні, важливі для неї, території, що ми й спостерігаємо нині. Простіше кажучи, євроінтеграція України — це кінець територіальної цілісності України. Як казав мені один знайомий, прихильник «ДНР», — Україна відбулась як цілісна держава завдяки Росії і доки вона буде в фарватері її інтересів, вона буде цілісною. Це єдиний фактор, який впливає на відносини двох держав. Все решта — питання кордонів, газу, росіян в Україні — випливає із цього.
Проукраїнська більшість у Верховній Раді не сильно змінить характер відносин. Згадаймо уряд Тимошенко. Теж кричали: Європа, євроінтеграція, а у підсумку — газові контракти. Зміну забарвлення парламенту треба сприймати як добре зіграну партію з усунення регіоналів від влади та годівниць. Але прийшла інша група, яка багато в чому буде подібною до тієї, що їй передувала. І рано чи пізно їй теж доведеться домовлятися з Росією щодо певних питань. За цей час переділять усе всередині країни й почнуть будувати новий формат відносин з Москвою.
Нині конфлікт будуть тримати в замороженому вигляді. Україна не здатна самостійно протистояти Росії. Тому до весни, я думаю, жодних гострих контрнаступів — принаймні з боку України — не буде. Щодо Росії, то я вважаю ймовірним сценарій, за якого після «виборів» 2 листопада Росія визнає «ДНР» і «ЛНР». В Донецьку переважає думка, що до цього все йде. В «ДНР» приїхало чимало російських спеціалістів. І виступ Путіна на Валдайському саміті було приурочено саме цьому.
