Верховна Рада ратифікує угоду про створення Єдиного економічного простору з Росією, Білорусcю і Казахстаном. Про це самовпевнено заявив днями головний «промоутер» ідеї ЄЕП з української сторони, перший віце-прем’єр Микола Азаров. За його словами, угоду можуть ратифікувати вже до кінця року. При цьому пан Азаров нагадав, що принципову підтримку його підписанню висловив 291 депутат, у той час як для ратифікації необхідно лише 226 голосів, а також вкотре висловив свою думку, що створення ЄЕП жодним чином не суперечить Конституції та євроінтеграційним прагненням України.
Щодо перспектив ратифікації угоди існують різні думки. На те, що на цьому питанні ще поламають чимало списів, вказує вже та буря, яку викликало в сесійній залі обговорення всього лише рекомендацій парламенту главі держави у переддень ялтинської зустрічі, тобто документа, що не має юридичної сили. Фракції та групи більшості тоді ледь не вперше виступили з такими різними політичними позиціями — від повного схвалення ідеї ЄЕП до заяв про те, що у пропонованому вигляді угода є загрозою державній незалежності України. По суті, однозначно на підтримку ЄЕП тоді висловилися лише парламентські сили, які неприкрито лобіюють інтереси російського капіталу в Україні, а також комуністи, які традиційно «працюють» у російських інтересах в Україні. Отже, принципова згода підписанню угоди про ЄЕП, яку (з багатьма застереженнями!) дійсно дали майже три сотні депутатів, мало про що свідчить. Тим більше, що і в коаліційному уряді, також, до речі, ледь не вперше, при обговоренні в парламенті корисності ЄЕП знайшлося місце публічному плюралізму. Чия позиція припаде ближче до душі депутатам — апологета інтеграції на безкрайніх теренах СНД Миколи Азарова чи прихильників реального просування до СОТ та ЄС — питання відкрите. Якщо виходити з думки, раніше висловленої на сторінках «Дня» народним депутатом Олегом Зарубінським (фракція НДП) (у парламенті склалася стабільна проєвропейська та пронатовська більшість), багато залежатиме від того, наскільки запропоновані урядом конкретні угоди в рамках ЄЕП будуть сумісними з продовженням наміченого курсу на євроатлантичну інтеграцію країни. Як працюватиме вже ратифікована угода — окрема тема для дискусій. Свою думку про перспективи ратифікації угоди щодо ЄЕП у стінах Верховної Ради «День» запропонував висловити експертам.
Олександр ДЕРГАЧОВ, головний редактор журналу «Політична думка»:
— Справді, про ратифікацію цієї угоди можна говорити з великою часткою ймовірності, оскільки більшість легко мобілізується за необхідності для проведення подібних рішень. До того ж комуністи, як мінімум, не будуть проти. Проблема не в тому, ратифікують даний документ чи ні. А в тому, наскільки працюватиме угода про ЄЕП, і саме це гідне обговорення. Вже сьогодні очевидні протиріччя. Україна заявляє про те, що в її інтересах зона вільної торгівлі без вилучень, і нічого іншого вона виконувати не передбачає. А Москва хоче йти далі, при цьому бачить можливість введення зони вільної торгівлі з вилученнями.
На цю угоду чекає дуже нелегка доля, і її складно розглядати як якусь робочу гіпотезу, як реальну зміну в геоекономічному плані. Проте в політичному плані вона вже справді викликала запитання й у наших партнерів в Брюсселі і стала темою для внутрішніх політичних дискусій. Працюватиме угода про ЄЕП тільки з погляду поляризації політичних сил ще й із питань зовнішньої політики, а не, по суті, як чинник міждержавних відносин, чинник розвитку співпраці. Ймовірно, обговорення документа буде гучним, особливо з боку низки політичних сил, які займають негативну позицію.
Володимир МАЛИНКОВИЧ, директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:
— На жаль, угода про ЄЕП буде ратифікована в парламенті. Але проблема у тому, скільки голосів необхідно для ратифікації. На мій погляд, оскільки йдеться про союз держав, хоч би як ми його називали, є необхідність у голосуванні конституційною більшістю в 300 голосів. 226 безумовно будуть, але підозрюю, що й 300 також набереться. Оскільки комуністи підтримають більшу частину партій влади. А ті пропрезидентські сили, які критично ставляться до даної угоди, не ризикнуть голосувати проти. Певною мірою багато залежатиме від соціалістів. Але боюся, що вони також погодяться на ратифікацію, оскільки в СПУ багато людей із ностальгією за радянським минулим.
Ратифікація відбудеться, але це зовсім не означає, що статті цієї угоди реалізовуватимуть на практиці. Я переконаний, що це всього-на-всього хід у політичній грі певних фігур як у Росії, так і в Україні, і сама декларація для них достатня. Передусім, даний проект — дітище Путіна, якому найближчим часом буде не до реалізації цієї угоди, оскільки пролунали парламентські вибори, не за горами президентські, а там і вибори президента в Україні. Тобто найближчим часом не слід очікувати втілення у життя пунктів угоди. А там, можне статися, Європа все-таки висловить конкретно свої побажання до України, представить реальний проект тих умов, дотримуючись яких Україна може рухатися у європейському напрямку. Сьогодні це актуально, оскільки з весни наступного року Україна стане прикордонною Євросоюзу країною. ЄС просто не зможе не виробити зважену політику щодо України.
Ні для кого не є таємницею, що для нас цікава тільки перша частина угоди, де йдеться про зону вільної торгівлі без вилучень та обмежень, а все інше для Україні невигідне. І якщо навіть ратифікація відбудеться, то жодного ЄЕП не буде.
Віктор НЕБОЖЕНКО, президент Агентства корпоративної підтримки «Трайдент»:
— Розраховувати, що процес інтеграції України, Білорусі, Росії та Казахстану пройде безболісно, помилково, це, швидше, елемент пропагандистського самозаспокоєння. Для націонал-демократів ця угода — один із серйозних подразників і мотивів для самоорганізації. Безсумнівно, праві скористаються розглядом питання про ратифікацію угоди стосовно ЄЕП для висловлювання власних поглядів і консолідації опозиції. Для цього вони мають причини, оскільки сам процес формування ЄЕП тримається буквально на декількох політиках, у тому числі і на самому Азарові. А цього мало для того, щоб надати процесу грунтовності, солідності та перспективності. Якщо до питання про інтеграцію у ЄЕП приєднуватимуться політичні сили, партії та ЗМІ, то цей проект має шанс бути ратифікованим нехай складно, але досить швидко. Якщо цього не буде, то все затягнеться до нового року, а може, і не буде ратифікації взагалі.
Олег МЕДВЕДЄВ, політтехнолог:
— Якби депутати голосували у вільному режимі, то, враховуючи не стільки національні інтереси, скільки власні бізнесові, голосування щодо ратифікації було б, безумовно, негативним. Навіть наявність у таборі прибічників ЄЕПу, комуністів, могло б не дати 226 голосів «за». Крім того, в силу суперечності Конституції деяких статей угоди для її ратифікації необхідно 300 голосів. В такому випадку вирішення цього питання було б проблематичним взагалі. Угода не тільки суперечить курсу України на євроінтеграцію, а є ще й економічно невигідною для українського бізнесу, адже угода не передбачає вирівнювання цін на енергоносії.
Найімовірніше, голосування не проходитиме у вільному режимі, і традиційно, як це буває під час найважливіших голосувань, воно відбуватиметься під впливом адмінресурсу. В такому випадку цілком ймовірно набрати 300 голосів. Частково цю думку підтверджує той факт, що у парламенті практично кожна політична сила, крім комуністів, висловила серйозні зауваження до проекту угоди, але вже наступного дня було ухвалено рішення, яке суперечило самому змісту дискусії. Деякі політичні сили, які потужно представлені у ВР, вибудували і продовжують поширювати мережу власних контактів з впливовими особами в Москві. І про обсяги цих контактів, механізми впливу та тиску на інтереси, ймовірно, не здогадується навіть Президент України. Хоча, чим ближчий момент голосування до президентських виборів, тим менше шансів, що угоду буде ратифіковано.
