За підсумками зустрічі в Сочі українського та російського президентів Віктора Януковича і Дмитра Медведєва не було ніяких офіційних повідомлень. Отож висновок із розмов тет-а-тет у «Бочаровому струмку» напрошується безальтернативний: візит виявився провальним.
Це підтверджують і неназвані кремлівські джерела, які повідомили, що «з російського боку було підкреслено необхідність дотримання діючих нині угод у сфері газової співпраці і неприпустимість політизації цього питання». Проте із засекреченої суміші газу з політикою, як завжди, вийшла доволі небезпечна субстанція. Попри запевнення джерела в тому, що можливості для консенсусу ще зберігаються, в це сьогодні як у Москві, так і в Києві мало хто вірить.
Не отримала ніякого продовження і спроба Москви заманити Україну в Митний союз Росії, Білорусі і Казахстану. Медведєв говорив про «можливі параметри співпраці між Україною і Митним союзом» і не сприйняв варіанту Януковича, зазначивши, що його формула «три плюс один» для цих цілей неприйнятна. Як повідомило джерело, така співпраця (з МС. — Авт.) може здійснюватися лише на принципах повноцінного вступу України до Митного союзу. Але тут уже, мабуть, проявив непоступливість Янукович, який виступає за вступ України до зони вільної торгівлі з Європою. Словом, найшла коса на камінь. І це після взаємних клятв у дружбі та взаєморозумінні?
Голова фракції НУ-НС, керівник парламентського комітету з питань ПЕК Микола Мартиненко припускає, що до президентських виборів Росія навряд чи піде на перегляд газових контрактів з Україною. Він повідомив УНІАН, що «з одного боку, поступки російського керівництва виглядали б як слабкість в очах російського виборця. З іншого — Москва чітко вказала на необѓрунтованість звинувачень української прокуратури в тому, що угоди 2009 року є злочинними — особливо враховуючи, що одним із їх ініціаторів є прем’єр-міністр РФ Володимир Путін».
Мартиненко впевнений, що економічні аргументи України, яка добивається змін умов газового контракту, достатньо переконливі. Можливість зниження базової ціни на газ він пов’язує з тим, що український газовий ринок є для «Газпрому» найбільшим у Європі, тоді як компанії «Газпром-збут Україна» належить 25% цього ринку. Причому значна частина постачань газу до України припадає на літній сезон. Народний депутат закликає українських чиновників не витрачати свої сили, так само, як і гроші платників податків на польоти до Москви, а зосередитись на енергозбереженні, диверсифікації постачань газу і залученні нових видів енергоресурсів. Більше того, він пропонує «йти шляхом західних компаній, які подають щодо «Газпрому» судові позови». «Якщо Росія не хоче йти на компроміс — нашій владі треба набратися мужності і звернутись до суду, — вказав Мартиненко і продовжив: — Для такого суду українському керівництву потрібна політична воля, вміння тримати неминучий удар у відповідь...».
Утім, сьогодні можна тільки здогадуватись, який обмін люб’язностями проходив під дзюрчання Бочарового струмка. Не виключено, що тримати удар доводилось якраз Медведєву. Адже того самого дня кримський тижневик «События» розповів про те, що змінена нещодавно Януковичем влада Севастополя перерахувала формулу ціни за базування Чорноморського флоту Росії. На нові «орендні» ціни, які вже передано до Києва і Москви, керівництво Севастополя розраховує перейти з 2012 року. Виступаючи на місцевому телебаченні, заступник голови міської адміністрації Володимир Арабаджі розповів про дві методики. Перша показує, що місто за стоянку Чорноморського флоту в Севастополі недоотримує гроші з Києва. Крім того, за словами Арабаджі, місто отримує гроші від Москви на розвиток інфраструктури. «Ми розробили другу методику і довели на міжвідомчій комісії з ЧФ, що вона правильна. А раніше голова постійної комісії Севастопольської міськради з питань бюджету Петро Кудряшов повідомляв, що поточну суму, яку Севастополь отримує як компенсацію за базування Чорноморського флоту Росії (на 2011 рік місто розраховує отримати 41,2 мільйона гривень), 2012-го має бути збільшено мінімум до 200 мільйонів гривен.
Крім того, напередодні переговорів у Сочі стало відоме рішення суду, згідно з яким українська виконавча служба отримала можливість повернути у власність України гідрографічні об’єкти в Криму, що використовувались до цього російськими військовиками...
Не виключено, що ці обставини значно доповнили список суперечностей (Митний союз і об’єднання і/або поглинання «Газпромом» «Нафтогазу України») між керівництвом України і Росії й остаточно завели переговори в глухий кут, відродивши привид чергової газової війни між двома країнами.
У світі нова кризова ситуація у відносинах між Україною та Росією викликала явну занепокоєність. Директор консалтингового агентства East European Gas Analysis Михайло Корчемкін (США) пише у своєму живому журналі: «Новий конфлікт було закладено свідомо (Росією. — Авт.). Щоб не було сумнівів у необхідності будівництва нових газопроводів (в обхід України. — Авт.)». І справді, українська влада опинилась наразі у своєрідних лещатах, що складаються з єдиного фронту Європи та Росії на захист Тимошенко. За цих умов у Європи, в голови якої зронили зерна недовіри до України, з’являється велика спокуса підтримати російські газові потоки.
Велика газова політика породжує дедалі більше занепокоєння і у вітчизняних енергетичних експертів. «За моїми відчуттями (я не можу підтвердити їх фактами), у «Нафтогазу», нашого Міненерговугілля та «Газпрому» вже напрацьовані певні моделі коригування договору, — сказав «Дню» незалежний експерт Володимир Землянський. — Тобто компроміс практично знайдено. Та оскільки ситуація зайшла в безвихідь у політичному плані, усе тепер залежатиме від політиків. А оскільки все відбувається на рівні президентів, то економіка, виходить — уже вторинна. І мовчання після переговорів свідчить лише про одне: не знайдено відправної точки для політичного рішення».
Президент Альянсу «Нова енергія» Володимир Боровик у розмові з «Днем» зазначив: «Проведені в Сочі переговори можна розглядати як ніякі, тобто безрезультатні, якщо не сказати сильніше — провальні. Хоча Президент України їхав туди з надією і, можливо, навіть з упевненістю в досягненні якогось компромісу. Він про це заявив перед початком переговорів. Потім він ще сказав наближеним журналістам, що компроміс можливий на основі позасудових домовленостей. Так не сталося. Переговори показали, що Росія, як завжди, впродовж усіх років української незалежності хоче не просто багато — вона хоче все. У неї не проходить формула Януковича щодо участі України в Митному союзі — тільки повний вступ, і навіть у тому випадку, якщо Україна піде на Митний союз, буде поглинання «Газпромом» НАК «Нафтогаз України», а не об’єднання, про яке говорить Росія. Отже, сьогодні виходу з глухого кута немає. Але його можна знайти в іншому аспекті. Нехай нас розсудить арбітражний суд. Треба найняти сильну юридичну компанію, яка відстоюватиме інтереси України. Тим паче, що у світі вже є прецеденти... «Газпром» сьогодні в непростій ситуації, адже у Європі зменшились обсяги споживання газу. Є прогноз, що він втрачатиме свої ринки через здійснення програм використання поновлюваної енергії. І будуть дисконти для європейських споживачів, тому що вони більш наполегливо, порівняно з Україною, добиваються справедливих цін. Можна припустити, що «Газпром» намагатиметься отримати компенсацію за рахунок українського достатньо дорогого, як для дружніх відносин, ринку. Тільки де ці дружні відносини?».
