Представляючи минулої суботи у Житомирі новопризначеного тимчасово виконуючого обов’язки голови облдержадміністрації Юрія Забелу, секретар Ради національної безпеки і оборони Іван Плющ дещо підняв завісу над логікою президентської кадрової політики. Зокрема, він наголосив — з посади голови Макарівської райдержадміністрації того висунули, щоб у регіон приходила людина, не пов’язана з тим чи іншим місцевим кланом. А ще пану секретарю сподобались високі врожаї картоплі, що отримували на полях сільгосппідприємства у Макарові, яким керував Ю.Забела. Для Житомирщини, мабуть, то критерій, бо колись місцеві картоплярі славились на всю країну. Власне, зміна очільників області (з початку 2004 року це вже шостий) по колу привела до того, що після юриста, вчительки, енергетика та історика у губернаторському кріслі аграрно-промислового регіону знову з’явився аграрій, причому як за фахом, так і за кар’єрою. Уродженець Житомирщини (ріс в селі Варварівка Ємільчинського району) і випускник Житомирського сільськогосподарського інституту 43-річний Ю.Забела з кінця 80-х років працював у Макарові на виробничій ниві. До керма району прийшов після помаранчевої революції за квотою Соцпартії, до якої вступив у 2005 році й яку залишив, як запевняв пресу в день представлення, після переходу Олександра Мороза у коаліцію з регіоналами. Нині член НСНУ. Тобто у владу прийшов як міцний господарник, а політичний досвід має вельми обмежений. Показова деталь, яка теж висвічує кадрові підходи президентсь кого оточення, — як і у випадку Івано-Франківської й Тернопільської областей, так і на Житомирщину керівник регіону був призначений до формування нового уряду і тільки виконуючим обов’язки. Бо подання нинішнього Кабміну на нових очільників, як вимагає Конституція, не було. Але й І.Плющ, і Ю.Забела (останній у відповідь на запитання «Дня») запевняли, що з урядом все узгоджено, і повноправне призначення його головою облдержадміністрації є справою найближчого часу. Оскільки зараз є і ще принаймні кілька тижнів буде тільки уряд Віктора Януковича, це може означати, що нашеукраїнці у даному випадку порозумілися саме з Партією регіонів. Однак остаточне підтвердження такого варіанту дасть як відповідне подання нинішнього Кабміну, так і наступні події навколо формування правлячої коаліції та розподілу парламентських, урядових і регіональних керівних посад. Поки ж справа виглядає так, що президентська команда забиває кілки на територіях, які хоче залишити зоною свого впливу. Підтвердженням цієї версії є висловлювання Івана Степановича, який в притаманному йому образному стилі зауважив, що «святе місце» пустим не буває, тим більше таке. І що чим далі, тим швидше збільшується число охочих зайняти його. Отже, додав він, було бажання, щоб Президенту менше набридали. Тобто мимоволі підтвердив міркування автора в матеріалі «Область без голови» про значну кількість претендентів і варіантів. Продуктивний вік нового житомирського очільника, нормальна сім’я — теж, за висловлюванням секретаря РНБО, додають балів Ю.Забелі. Ну це вже зовсім «по-радянськи» — нашеукраїнець, господарник, морально стійкий, ще б додали «не был, не привлекался, не участвовал». Судячи з того, що І.Плющ з пієтетом згадував і колишнього першого секретаря ЦК КомПУ Володимира Щербицького, і колишнього партійного керівника Житомирщини Василя Кавуна, і голову облвиконкому тих же часів Василя Ямчинського, та ще й радив широко пропагувати досвід останніх двох, ностальгія за тими підходами не дають йому спокою. І не зважає Іван Степанович на той безсумнівний факт, що всі вони в більшій чи іншій мірі були стовпами партійно-радянської системи, а житомирські керівники пішли з посад або після масових протестів демократичної громадськості, як В.Кавун, — багато хто в області пам’ятає, що він, зокрема, не вжив термінових заходів для відселення жителів уражених чорнобильською радіацією районів, насамперед дітей, і зараз там різноманітні хвороби вражають і дорослих, і малих понад будь-які норми. Або, як В.Ямчинський, після гучних скандалів навколо різноманітних зловживань.
На певні роздуми наводить і ситуація навколо передачі частини території в районі військового містечка Макаров-1 (понад 1000 га), що в Макарівському районі, від Житомирської до Київської області. Причому є повідомлення, що не тільки турбота про жителів цього містечка рухає київськими чиновниками, а й бажання отримати під свою руку площі землі як під промислові об’єкти, так і під котеджну забудову в мальовничій лісовій місцевості. Вже є низка рішень органів місцевої влади і самоврядування, в тому числі, коли райдержадміністрацію в Макарові очолював Ю.Забела. На даний момент справа за обласною владою Житомирщини. І, можливо, одним із завдань нового губернатора буде завершення цього процесу в потрібному для певних зацікавлених осіб напрямi. Але тоді в його призначенні буде дуже відчутний компонент лобізму чиїхось особистих інтересів. Цікаво, чиїх? Проте, як не крути, а в питаннях землі й території тим більше, обласну раду губернатору не обійти. І тут все буде залежати від того, яку позицію він займе щодо гострого конфлікту між «помаранчевими» фракціями (БЮТ і НУ) з одного боку, та фракціями, які орієнтуються на регіоналів і нинішню голову облради Ірину Синявську, з іншого. Легітимність рішень цього органу зараз вельми сумнівна, і ситуація у ньому патова. Якщо «помаранчеві» не доб’ються відставки І.Синявської, це буде означати їхню поразку. Тоді Ю.Забелі вочевидь доведеться показати, чи дійсно він «помаранчевий», як себе зараз позиціонує, чи є у нього характер і політична воля. Хоча все може закінчитись і полюбовно. В такому разі це означатиме, що зацікавленим силам і особам вдалось домовитись про підкилимний дерибан привабливих об’єктів і площ області. І гріш ціна буде клятвам що «помаранчевих», що інших депутатів у вірності інтересам жителям Житомирщини.
КОМЕНТАР
Микола КОЗЛОВЕЦЬ, завідувач кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка:
— На мою думку, треба рахуватися з волею виборців, які 30 вересня віддали на Житомирщині суттєву перевагу Блоку Юлії Тимошенко. І подібні призначення слід було робити після початку роботи нового парламенту, створення там правлячої коаліції, призначення Кабінету Міністрів, затвердження його програми. Тоді б уряд міг спиратися на губернаторів, а вони б діяли в якомусь єдиному руслі кадрової політики і виконавчої вертикалі. Варто також було на Житомирщині ставити авторитетну людину, яка проживає в області і яку тут добре знають. Хоча Юрій Забела і має коріння в регіоні, все ж таки він птах «зальотний». До того ж кадрова «чехарда» в області не дає можливості для виконання довгострокових програм. І тоді місцеві керівники здебільшого орієнтуються на київську владу або особистий інтерес. Отже, необхідно проводити реформу місцевого самоврядування, яка б могла забезпечити відповідальність керівників на місцях перед жителями регіонів, в тому числі запроваджувати виборність обласних керівників. Хоча є небезпека, що під прикриттям укріплення місцевого самоврядування будуть підсилюватися тенденції до розколу України, її децентралізації та федералізації, особливо в тих регіонах, де зосереджено великі матеріальні та фінансові ресурси. Тому, можливо, таку реформу слід почати з міського рівня.
