Добрий день, шановна редакціє газети «День». Пише Вам Пузенко Анатолій Андрійович 1946 р. н. уродженець м. Києва. Я працював у Заполяр'ї 22 р. Коли розпався Союз, я, повіривши ЗМІ, що Україна після відокремлення посідає 2-ге місце після Росії в рейтингу Союзу й за всіма показниками може розвиватися й багатіти, переїхав із сім'єю в Київ додому. Була в мене трикімнатна квартира на Троєщині, одержана за допомогою батька, були гроші, автомашина. Я є, як сам про себе думаю, патріотом України. Рід мій простежується з часів возз'єднання України з Росією. Мій предок був проти возз'єднання і 1654 р. відійшов від Богдана Хмельницького й заснував хутір Василівка в Житомирській обл. 1992 р. я переїхав до Києва для відродження моці й багатства України. Мене попереджали ті, хто пробував уже щось робити, що тепер вигідно тільки торгувати, а не виробляти. Але ж я патріот. Я організував виробничий кооператив «Джаміль», а потім ПП «Пузенко і К°» у Шевченківському районі. Я взявся за виробництво фарфорового посуду. Хотів платити податки, платити працівникам зарплату, багатіти самому й розвивати державу. Я думав, що я потрібен державі, що завдяки таким як я і держава зміцніє. Але я потрібен був тільки як об'єкт здирництва. Я одержав кредит, але за нього довелося дати в «лапу» 10% готівкою. А потім я був поставлений у таке становище, коли віддати кредит стало неможливо. Треба було працювати в «тіні», а я так не хочу і не вмію.
Будь-який підприємець дасть точну характеристику структурам, які посаджені на шию підприємцям державою. Податкова поліція й податкова інспекція, пожежники й санепідемстанція, товариство захисту споживачів і екологія та багато інших. І всі вони в усіх ЗМІ заявляють про те, які вони хороші й як вони борються з нами поганими. Усі ці служби думають тільки про своє благо. Спочатку про свої особисті інтереси, а потім про відомчі. Про державу не думає ніхто. За Кравчука організувалася мафія, за Кучми вона зміцніла. Влада створила видимість боротьби з організованою злочинністю, але хто ж заріже дійну корову? Численні ринки, фірми збагачують і зміцнюють мафію, а мафія, в свою чергу, фінансує своїх людей з держструктур. А коли це все закінчиться чи коли почне мінятися — я не знаю. Мені не треба ні капіталізму, ні комунізму. Я не вмію і не хочу працювати в «тіні». Я хочу платити податки. Я хочу, щоб мої відрахування пішли на соціальні потреби, щоб мої гроші пішли на оплату лікування тих же старих людей і дітей, і щоб мої відраховані кошти не вивозили «лазаренки», й вони не йшли на розвиток виробництва за «бугром».
Методом революції нічого не зміниш, буде тільки гірше, а еволюційно, коли все стане як у всіх цивілізованих державах — ми не доживемо. Багато хто, щоправда, вже добре живе за наш рахунок. Тільки подивитися, в яких хоромах працюють і живуть державні чиновники і на яких автомобілях вони їздять.
Як раніше була подвійна мораль, так і нині — тільки в багато разів гірша. Раніше можна було кудись на когось поскаржитися, а тепер кругова порука держчиновників. Куди мені нині скаржитися, що я залишився в 53 роки без квартири, без машини, без грошей. Фірма моя на картотеці. Все життя я працював на державу. А тепер держава за допомогою держчиновників мене «роздягнула i роззула».
Але я все-таки сподіваюся на краще. Сподіваюся, що новий президент почне працювати на Україну. Хто це буде — я не знаю, але, сподіваюся, не Кучма.
Написано експромтом, просто мені подобається ваша газета. Ви, будучи опозиційною газетою, не «втоптуєте» в багнюку опонентів і не порпаєтеся в їхній «брудній білизні».
Я в газети ніколи не писав. Купую я «Факти» і «День». Раніше купував «Киевские Ведомости», але тепер моя думка про них змінилася.
«День» я звичайно залишаю на вечір і «смакую» від і до.
Успіхів вам.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Раніше я ніколи не розумів того місця в Євангелії, де Христос закликає любити один одного і митарів. Не в тому значенні, що незрозуміло, навіщо любити один одного, а в тому, чому митарі (податкові інспектори) зараховані в окрему від інших громадян категорію. Тепер мені все зрозуміло, й особливо те, що Ісус був радикальним релігійним діячем, який пропонував, як тепер кажуть, «непопулярні заходи», бо говорив про те, що любити треба НАВІТЬ митарів. Зрозуміло, що податкових інспекторів та інших чиновників ніде й ніколи не любили, але до ТАКОГО, як у Римській імперії і в нинішній Україні справа доходила надто рідко. Справа не в самих «митарях» — вони звичайні жертви, справа у відносинах між державою та громадянами, коли держава вважає, що громадяни існують для її задоволення. Дозволю собі нагадати, що з часів Христа почався занепад Римської імперії, головною особливістю якого було зростання кількості перевіряючих на душу населення. Все закінчилося тим, що, за словами одного історика, рятуючись від митарів «рільники залишали поля». Після цього загибель імперії була неминуча. Така ж доля була і в інших нерозважливих режимів (історики вважають, що занепад Давнього Єгипту також був викликаний надмірним «обліком і контролем»). Нагадаю, що буржуазні революції, в тому числі й відокремлення Америки від Англії, були викликані діяльністю «митарів». Нагадувати про це самим митарям марно — їхня поведінка диктується логікою ракової пухлини. Нагадувати необхідно виборцям.
