«Донбас потрібен Ющенку, а Ющенко Донбасу не потрібен», — зазначалося на одному з досить традиційних для 31 жовтня плакатів, розміщених у Донецьку з нагоди приїзду Віктора Ющенка і представників блоку «Наша Україна». Власне, це гасло було одним із найлагідніших і найневибагливіших порівняно з іншими, які у вигляді листівок розповсюджували по всьому місту і викрикували на площі перед донецьким Палацом молоді «Юність», у якому Ющенко мав намір провести з’їзд свого блоку.
Донеччани не чекали лідера «Нашої України» з нетерпінням, але все ж готувалися до його приїзду досить ретельно. Для виступу Віктора Ющенка виділили найбільший і найкращий у Донецьку зал Палацу молоді «Юність». Із цього незначного, на перший погляд, факту і розпочалися усілякі скандали й акції протесту. За два-три дні до початку заходу телефонні хулігани почали «мінувати» будівлю, що, звичайно ж, примусило міліцію невпинно чергувати біля її входу. Це не сподобалося представникам «Нашої України». За два дні до з’їзду член фракції Юрій Павленко закрився в приміщенні палацу і по телефону повідомив колег та ЗМІ, що його «не випускають». Щоправда, коли керівництво області в особі голови Донецької облради Бориса Колесникова і першого заступника голови Донецької обласної державної адміністрації Василя Джарти прибуло до будівлі, Ю. Павленко… відмовився вийти.
Подібним чином поводилися й інші представники фракції. Прибувши 30 жовтня до Донецька, вони не захотіли залишати будівлю аеропорту, вимагаючи, щоб їх провели через VIP-зал. Персонал аеропорту в особі чергової з супроводу пасажирів Лариси Кейдун та начальника зміни пасажирських перевезень Валентини Фіненко спробував пояснити, що прийом делегацій через VIP-зал — послуга платна і здійснюється за попереднім замовленням. На жаль, ніхто зал заздалегідь для групи народних депутатів не замовляв і, тим більше, не оплачував. Депутатам запропонували пройти до залу офіційних делегацій, розташованого на третьому поверсі. Ця пропозиція парламентаріїв також не влаштовувала і вони почали прориватися до закритого VIP-залу. Після невдалих спроб проникнути туди народні депутати, колеги Віктора Ющенка по фракції «Наша Україна», виламали ворота, які знаходяться ліворуч від VIP-залу.
Ці скандали виявилися попередниками тих резонансних зіткнень, про які ще довго згадуватимуть не тільки донеччани, а й усі, хто хоч щось чув про те, що відбулося. Тривога в місцевої влади з’явилася ще напередодні з’їзду, оскільки якраз тоді стало відомо, що того самого дня і в ту саму годину планується подібний з’їзд такої собі Слов’янської партії. Крім того, ця партія спільно з «Російським рухом» України та громадською організацією «Русская община» намірилaся влаштувати пікети біля важливих об’єктів міста, про що й повідомила владу. Планувалася участь у пікеті з їхньої сторони понад 20 тис. осіб.
Уже з самого ранку в п’ятницю біля деяких будівель почали збиратися групи пікетників. Основними місцями можна назвати площу біля облдержадміністрації та Палацу молоді, але невеликі групки можна було помітити й біля Донецького національного університету, і біля віднедавна резонансної школи №36. Не всі присутні розуміли, навіщо вони тут, — у деяких студентів так і не вдалося дізнатися, чиї інтереси вони представляють. Поступово людей ставало дедалі більше, і вже до одинадцятої години ранку це викликало досить істотні автомобільні пробки в місті. Тоді ж прес-секретар регіонального відділення блоку «Наша Україна» Олена Банкова повідомила, що з’їзд не відбудеться, і Віктор Ющенко взагалі не приїде, оскільки він побоюється за своє життя та за життя своїх делегатів.
Близько третьої години Олена Банкова повідомила, що Ющенко все-таки тут і найближчим часом відбудеться мітинг з його участю на сходинках готелю «Шахтар» (який знаходиться навпроти «Юності»). Головною темою короткого мітингу було повідомлення, що В. Ющенко має намір балотуватися в президенти, і його кандидатуру вже затвердили, а також співчуття до донеччан у зв’язку з переполохом, який показав їх не з кращого боку. Слід визнати, що демонстративне спалення листівок і газет «Нашої України», розмахування плакатами з написами «Ющенка геть з Донбасу», часом образливими випадами на його адресу швидше додало б голосів самому Ющенку, аніж «Російському руху». За деякий час площа перед «Юністю» перетворилася на звалище брудних червоних листівок із написами «Ні Нашизму» і порваних газет «Нашої України». На крик прихильників Ющенка «Так — Ющенку!» його противники з іншого боку дороги відповідали коротко: «Геть!». Час від часу лунали вигуки на зразок «Біжи туди, там б’ють стариків!» Як з’ясовувалося, ніхто нікого не бив, бійок особливих не було, а якщо щось і починалося, охорона, яка стояла в три ряди, швидко клала край будь-яким намірам помірятися силами. Містом до самого вечора бродило досить багато п’яних, часом агресивно налаштованих людей, які намагалися розповсюджувати всілякі чутки про минулу подію. Взагалі велика кількість п’яних на вулицях нехарактерна для мирного Донецька. А щодо студентів деяких вищих навчальних закладів, яких, за деякими даними, витягли на демонстрації і відпустили із занять, то офіційно цього, звісно, ніхто не підтверджує.
Зі слів донецького міського голови О. Лук’янченка, з’їзд партії «Наша Україна» в Донецьку — «це добре продуманий піар-крок на Східній Україні перед передвиборною кампанією». На його думку, це була перевірка політичних поглядів регіону, «своєрідний тест на міцність»...
