Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

I тобі, Люльок, дякую...

8 квітня, 1999 - 00:00

Де можуть зібратися одночасно Наполеон, Македонський, Ісус
Христос, Володимир Ленін і граф Монте-Кристо — відомо всім, навіть не фахівцям
з психіатрії. Але коли межі палати розширяються, по радіо з ранку до вечора
звучить, наприклад, мелодія з популярного фільму, де замість цвєтаєвських
рядків, що запам'яталися, лунають такі прозріння:

 

«Спасибо вам, Геннадий Балашов,

За то, что вы жалеете народ

и нас так любите.

За наш ночной покой,

За слово, подкрепленное делами,

За право счастья на земле родной,

За солнца свет у нас над головами...

За то, что вы горды своей страной,

За то, что мы в ответ гордимся вами...»

І це не край. Дитинча якесь, яке хоче апельсин, співає
на музику з мультику: «Налог один единый с названьем десятина — хочу, чтоб
папе он все-таки помог». А то й ще на мотив «У природы нет плохой погоды»:
«Партию «Красивой Украины» станем за любовь благодарить. Новую программу
Балашова надо от души благословить».

Кожний, звичайно, по- своєму демонструє зміни, що відбуваються
з його фазою. Справа, як кажуть, особиста, й залежить від індивідуальних
особливостей, економічного становища і фантазії обслуговуючого персоналу.
Дивовижно швидше інше: громадяни досі не розбомбили це радіо, бізнесмени
не перестали давати туди рекламу, й жодний ображений смак не почав судовий
процес внаслідок грубо порушеного авторського права. І тому — все нормально,
хоча симптоми в наявності. І якщо суспільство — «ла, ла-ла-ла-ла, ла-ла,
Балашова изберет», — то «чудеса библейской десятины надо благодарно принимать!»
І немає чого сміятися, реклама — велика сила. Що доведено незаперечним
фактом сучасності: задовбане цілодобовими телепоясненнями щодо необхідності
й надійності цих жіночих штучок з крильцями, чоловіче населення країни
приступило до їхнього використання як устілок у черевики. Добре, кажуть,
вбирає... І тобі Люльок, і тобі «Олвейс», і тобі «Кефрі ультраплюс» — дякую.
І особливо рятівнику нашому Балашову. З музикою: «Такой большой заботы
о стране не встретить вам ни у кого другого!» Умовили.

Тетяна КОРОБОВА, «День» 
Газета: 
Рубрика: