Але хоч би як вихваляли ЗМІ політику Кучми, а реалії нашого життя свідчать про протилежне. За час президентства Л.Кучми в Україні не тільки не відбулося позитивних змін, а навпаки, ситуація продовжує весь час погіршуватися. Незважаючи на це, Л.Кучма знову виставив свою кандидатуру для переобрання на повторний термін. Щоправда, завдяки займаній посаді, маючи доступ до ЗМІ та значних фінансових ресурсів, він ще може якоюсь мірою впливати на соціально-економічну сферу й теоретично має деякі шанси на перемогу.
Але чи зможе Л.Кучма реалізувати ці шанси на практиці, повторно виграти вибори й зберегти займану посаду? Це питання сьогодні хвилює як прибічників так і противників нинішнього Президента. Для того щоб дати на нього відповідь, зробимо невеличкий екскурс в історію і згадаємо як Леонід Данилович виграв президентські вибори 1994 року.
Слід зазначити, що в цей період в українському суспільстві відбувалися складні соціально-політичні зміни. Перехід від тоталітаризму до демократії супроводжувався цілою низкою негативних явищ. Слабка державна влада на чолі з Леонідом Кравчуком не могла протистояти розгулові злочинності й корупції, тому 1994 року, під тиском опозиційних сил, Л.Кравчук був змушений піти на дострокові президентські вибори.
Тоді ще кандидат на посаду президента Леонід Кучма обіцяв, у разі його обрання, покінчити зi злочинністю й навести лад у країні. «В июле мне хватит сил и полномочий, чтобы навести порядок в стране», — говорив Л.Кучма 1994 року напередодні президентських виборів.
У той час виборці ще не знали, яким президентом буде Л.Кучма й тому, значною мірою, голосували не так за Кучму, як проти Кравчука. Вигравши вибори, Л.Кучма, будучи типовим представником компартійної номенклатури, почав керувати державою, використовуючи методи, які бездоганно діяли в старій радянській системі. У першу чергу було підібрано віддані кадри, які беззастережно виконували будь-яку вказівку Президента. Згодом було встановлено тотальний контроль за засобами масової інформації. Можна назвати багато прикладів, коли до ЗМІ, які піддавали критиці політику нинішнього Президента, застосовувалися репресивні заходи. Останніми в списку були газета «Антена» (м. Черкаси) й телеканал СТБ.
Не краща ситуація склалася і в галузі економіки. В умовах, коли податки перевищують 90% від заробленої суми, сплачувати їх в повному обсязі не може ні одне підприємство. У результаті ті підприємства, які ще працюють, змушені ухилятися від сплати податків, що автоматично ставить їх поза законом. Виняток становлять тільки ті, які, маючи тісні зв'язки з владою, можуть виклопотати собі відповідні пільги. У таких умовах можна припинити діяльність будь-якої комерційної структури, керівництво якої не погоджується з політикою нинішнього Президента, або підтримує когось із опозиційних кандидатів на посаду глави держави, цим самим прибрати з ринку конкурентів і створити більш сприятливі економічні умови для лояльних до нинішньої влади бізнесових структур. У результаті відбувається штучна монополізація ринку, що в цілому веде до негативних соціально-економічних наслідків.
Свого часу Леонід Кучма обіцяв не балотуватися на другий термін, якщо ситуація в країні не покращиться. Сьогодні державні й підконтрольні нинішньому Президентові ЗМІ на всю країну сурмлять про виплату пенсій, погашення заборгованості із заробітної плати, зупинення спаду виробництва та високі врожаї, у той час, коли і неозброєним оком видно, що все це далеко не так. Заборгованість із заробітної плати протягом останніх двох років збільшилася в цілому в Україні майже на 37%, продовжують затримувати виплати й без того мізерних пенсій. Найбільш складною є ситуація в східних регіонах України, де особливе соціальне напруження спостерігається в шахтарських колективах. Незадоволення політикою нинішнього Президента спостерігається і в південних і центральних районах України, де жителі сільської місцевості й невеликих міст уже роками живуть тільки за рахунок присадибних господарств. Село, завдяки нинішньому курсу Президента, стоїть на межі виживання, й саме тому селяни, в основній своїй масі, не будуть голосувати за Леоніда Кучму.
Не може розраховувати Л.Кучма і на підтримку працівників бюджетної сфери, передусім державних службовців середньої ланки, вчителів і медиків, заробітної плати яких не вистачає навіть на нормальне харчування. Багатомісячні затримки з виплатою грошей військовослужбовцям і працівникам силових структур змушують останніх шукати підробітку «на стороні», що аж ніяк не може сприяти підвищенню обороноздатності й наведенню ладу в країні, про що так часто говорить Президент. Складне матеріальне становище цих категорій громадян часто штовхає їх на злочини або є причиною самогубств.
Тепер цілком справедливо виникає запитання: чиї інтереси відстоює Леонід Кучма, де його соціальна база, хто буде голосувати за нинішнього Президента на виборах 31 жовтня?
Цілком очевидно, що ситуація в країні грає проти Л.Кучми. Середня заробітна плата в Україні сьогодні в декілька разів нижча, ніж у Росії і країнах Центральної та Східної Європи. Наприклад, в Україні вона становить приблизно $50, в Словенії — $611, а в Чехії — $303.
За даними Світового банку, 1/3 громадян України перебувають за межею бідності (за стандартами ООН, межа бідності для країн Центральної і Східної Європи визначається на рівні середньодобового прибутку в $4). Якщо ситуація й далі буде розвиватись таким чином, то вже наприкінці 1999 року Україна може стати однією з найбідніших країн третього світу.
Отже, чи може Л.Кучма, маючи такий невтішний прогноз, розраховувати на переобрання його кандидатури на повторний термін? Природно, що відповідь напрошується негативна.
У таких умовах навіть для висококласних іміджмейкерів буде досить проблематично сформувати нинішньому Президентові позитивний образ, а сподіватися, що результати виборів буде визначати «не той, хто голосує, а той, хто рахує» марно. Фальсифікувати нинішні вибори буде непросто, особливо якщо декілька кандидатів об'єднають свої зусилля і будуть разом контролювати хід виборчої кампанії. На сьогоднішній день ми знаємо, що Є.Марчук, О.Мороз, О.Ткаченко і В.Олійник уже заявили про готовність працювати разом, і все вірогіднішою стає можливість висунення єдиного кандидата від так званої «канівської четвірки», який буде мати всі шанси виграти вибори і стати новим Президентом незалежної України.
