Заступник міністра юстиції, бютівець Євген Корнійчук у інтерв’ю «Дню» розповів про те, чому він виявився в списку персон нон-грата Росії, про те, чи дійсно Юлія Тимошенко готова грюкнути урядовими дверма і зі своєї ініціативи піти у відставку, а також про те, ким себе бачить прем’єр у перспективі — канцлером чи президентом.
— Євгене Володимировичу, ви назвали заборону вам на в’їзд до Росії полюванням на відьом. Як ви вважаєте, скільки ще це полювання триватиме?
— Знаєте, я не бачу зовнішніх чинників, які дозволили б розв’язати існуючі проблеми в двосторонніх відносинах України та Росії. Швидше, навпаки, ці проблеми все більше посилюються, заходять у глухий кут. Я на сьогодні не експерт у міжнародних відносинах, особливо з Російською Федерацією, хоч я тривалий час працював у Міністерстві закордонних справ України, майже п’ять років був консулом України в Нью-Йорку. Як політику мені зрозуміло, що неузгоджені проблеми між Києвом та Москвою ще більше загострюються. Насамперед це пов’язано з планами України щодо вступу в НАТО, що, м’яко кажучи, не знаходить підтримки у вищому російському керівництві. Більше того, публічно відомий факт, що російські дипломати непогано попрацювали з окремими країнами для того, щоб наша країна не отримала запрошення в цю організацію. Також на цьому фоні — проблема перебування російського Чорноморського флоту на території України в Севастополі і ви бачите поглиблення кризи, пов’язаної з недавніми заявами російських політиків про те, що Крим або Севастополь потрібно повернути РФ. Я у зв’язку з цим хочу нагадати одне: Росія виступала однією з чотирьох країн-гарантів української незалежності й територіальної цілісності тоді, коли в середині 1990 років було прийнято історичне рішення про позбавлення України ядерної зброї.
— Ви сказали, що, мовляв, російські дипломати непогано попрацювали з керівництвом окремих країн. Пробачте, а хто заважав нашим дипломатам провести аналогічну роботу?
— Я не хочу зараз критикувати або давати оцінки діям українського МЗС — це мої колишні колеги. Хоча, мені здається, що дії зовнішньополітичного відомства в цьому напрямі на сьогодні навряд чи можна назвати активними та ефективними. Це все, що я можу сказати щодо цього. Чи могло українське МЗС втрутитися і перекрити дії Росії, мені коментувати складно. Однак я знаю важелі тиску РФ, що вони застосовують до урядів Європи, особливо тих, які є покупцями російського природного газу.
У будь-якому випадку, я впевнений: якщо існують погрози та заяви російських політиків щодо територіальної цілісності України, значить необхідно дивитися на ті важливі угоди, які були підписані раніше й скликати конференції країн-гарантів, шукати міжнародної підтримки й домагатися зміни позиції Росії. У будь-якому випадку, на місці стояти не можна.
— А ви офіційно перевіряли свій статус у РФ після відомої заяви російського МЗС про персон нон-грата?
— В’їзний я в Росію чи ні, я не перевіряв, до Росії їхати не збирався й не збираюся. Я розумію, що у відповідь на рішення компетентних органів України про заборону пану Лужкову в’їжджати до України, росіяни обрали відразу кілька політичних і державних діячів. Мою кандидатуру вибрали виключно тому, що в моїх недавніх коментарях звучали прізвища вищих посадових осіб Росії. Хоча, якщо ви проаналізуєте ті коментарі, то побачите, що в них не було нічого принизливого або образливого. Це був виключно правовий коментар. Але це, як то кажуть, їхнє право на позицію. Я ж вважаю дії МЗС Росії неадекватними, а щодо спростування цих дій, я залишаю за собою право звертатися до суду. Однак хочу підкреслити, що в мене немає ні економічних, ні інших інтересів на території Російської Федерації, що змушували б мене там бувати.
— Вибори в Києві минули. Як ви, як юрист, прокоментуєте прогнози експертів про ймовірність нівелювання тією або іншою політичною силою результатів недільного столичного волевиявлення? Наскільки це реально?
— Тут, безперечно, можна застосувати безліч різних технологій. Як юрист, я можу сказати, що зі столичного процесу переважно виведені правоохоронні органи, оскільки злочини нинішньої столичної влади не розслідуються, а справи, що порушуються, відразу передаються або ж забираються органами прокуратури, де «гинуть». Ви бачите, що жодного протоколу про корупцію скласти так і не вдалося, хоч усі кияни знають про численні факти порушення законодавства, в тому числі — про спроби підкупу виборців. Тобто ми бачимо, що в безпрецедентній кількості існують факти порушення виборчого законодавства. Крім того, ми бачили масу політичної реклами, що фінансувалася за рахунок бюджетних коштів. Такого, до речі, на виборах раніше ніколи не було. Виходячи з цього, мені залишається сподіватися лише на здоровий глузд киян.
— Ви згадали про роботу правоохоронних органів. Відразу пригадалися останні новини з Генпрокуратури, а зокрема, порушена нещодавно цим відомством справа проти вашого колеги Андрія Портнова. Відштовхуючись від цього прикладу, як ви вважаєте, за нинішніх реалій, чи не рано ліквідовувати депутатську недоторканність?
— Ми працюємо чесно і сподіваємося, що так само працюватимуть і наші опоненти. Однак сьогодні, на превеликий жаль, відбувається інакше. Проте наша політична сила, незважаючи на це, не відмовиться від своїх обіцянок виборцям. Якщо ми обіцяли підіймати питання про позбавлення імунітету, ми підтримуватимемо цю позицію і сподіватимемося на те, що наші опоненти не використовуватимуть брудні технології, у тому числі прокурорський та інший тиск, для досягнення своєї мети.
— Євгене Володимировичу, на ваш погляд, чи здасть парламентська правляча більшість конституційний тест?
— Ми наполягали, наполягаємо і наполягатимемо на тому, що будь-які домовленості в рамках розподілу повноважень між гілками влади (президентською та прем’єрською) можуть бути лише тимчасовими, а рішення, по суті, прийняти буде неможливо. Без зміни Конституції перетягування каната триватиме.
— БЮТ виступає за парламентську республіку, а, на вашу думку, ВР готова до такої відповідальної місії?
— Безумовно, парламент готовий. Ми виходимо з того, що ідея посилення повноважень Президента, а, по суті, концентрації влади в одних руках, не знайде підтримки більшості. Підтримку може отримати ідея саме парламентської республіки, і тому я вважаю, що ми правильно будували нашу політику в частині внесення змін до Конституції.
— Голова Секретаріату Президента Віктор Балога неодноразово зазначав, що, мовляв, прем’єр Тимошенко збирається, перебуваючи на хвилі електоральної популярності, грюкнути урядовими дверми й піти у відставку. З огляду на це таке запитання: за яких обставин Юлія Володимирівна може зі своєї ініціативи залишити посаду, яку обіймає?
— Юлія Володимирівна залишить уряд лише тоді, коли їй остаточно зв’яжуть руки, і вона не зможе виконувати повноваження, передбачені Конституцією та законами України. У великій мірі це вже відбувається сьогодні, коли уряду незаконно заборонили провести приватизацію, коли незаконно блокують прийняття важливих для уряду кадрових рішень, коли штучно підвищують валютні курси з ревальвацією гривні та намагаються зробити винним у цьому уряд, хоча монетарна політика є винятковим повноваженням Національного банку України. Іншими словами, Юлія Володимирівна працюватиме в уряді доти, доки вона зможе хоча б у якійсь мірі ефективно виконувати свої обов’язки.
— Чи обговорювали ви на рівні фракції, блоку, уряду плани Тимошенко на два-три роки вперед? Що для неї пріоритет: бути главою уряду з канцлерськими повноваженнями або ж спробувати свої сили в президентській виборчій кампанії, що відбудеться через рік, але вже сьогодні, погодьтеся, диктує політичну моду?
— Юлія Володимирівна безумовно є хорошим прем’єр-міністром, і всі її дії як голови уряду направлені на поліпшення добробуту українських громадян. Опозиція і навіть окремі наші політичні союзники кажуть, що її прем’єрська робота — це винятково піар, направлений на перемогу на президентських виборах. Я ж це тлумачу як бажання вже сьогодні — не завтра, не післязавтра й не після того, як вона стане президентом — зробити все можливе для людей. Якщо демократичні сили хочуть залишитися при владі, то необхідно провести так звані праймеризи. Хто з представників демократичних сил має найбільшу підтримку серед громадян, той і балотуватиметься на посаду президента України.
— Виступаючи незадовго до київських виборів перед виборцями Оболоні, Юлія Тимошенко заявила, що в нас у країні діє дві коаліції. Одна реальна — БЮТ і НУ-НС, друга — тіньова. Сьогодні складається враження, що коаліція розривається між КМУ і СП. Як довго в такому становищі може де-юре існувати більшість?
— На сьогодні більшість фракції НУ- НС підтримує позицію уряду. Якби половина депутатів із фракції НУ-НС оголосила про вихід із коаліції, то коаліція припинила б своє існування. Оскільки уряд сьогодні не володіє повним контролем над своєю коаліцією, таке рішення неможливе, і вибрана, на жаль, інша модель — не прямо, а опосередковано заважати професійним діям уряду. Я розумію, що коаліція в нас існує доти, доки в нас є формальна більшість. Проте вимушений визнати, що затверджувати закони дуже складно, бо коаліція гранично хитка.
— Раніше ви сказали за яких обставин пані Тимошенко може залишити прем’єрську посаду. Уявімо, це трапилося. Як бютівці будуть діяти: підуть в опозицію чи шляхом складання мандатів спровокують нові вибори до ВР?
— По-перше, я дуже сподіваюся, що дострокова відставка уряду не станеться, оскільки від цього не виграє ніхто. По-друге, багато політиків спекулює на темі введення прямого президентського правління. Однак якщо в наших опонентів виникне ситуативна більшість у Верховній Раді, на що непрямо вказує небажання розглядати закон про імперативний мандат, то, ймовірно, вони сформують іншу коаліцію, і знову намагатимуться загнати нас у маргінали: будь-якими засобами намагатимуться зменшити популярність уряду та Тимошенко як лідера. Мені здається, що Секретаріат підграє нам сьогодні, оскільки все, що він робить, щоб погіршити наше становище, фактично працює на нас. Але, з іншого боку, такі дії Секретаріату руйнують авторитет Президента, і певною мірою це впливає і на авторитет усієї демократичної коаліції.
— Ви прямо відповідати не захотіли, тому сформулюю запитання так: чи проіснує весь відведений законодавством термін Верховна Рада VI скликання?
— У нашій країні робити подібні прогнози дуже складно, однак мені здається, що доки законодавство не передбачає чіткого формування вертикалі влади, парламентарії приречені перебувати в кріслах обмежений термін. Відповідаючи прямо, мені здається, що ні, цей парламент не пропрацює весь відведений законом термін. До внесення змін у Конституцію і формування єдиного центру виконавчої влади в Україні, весь час існуватиме загроза дострокових парламентських виборів.
— Чи правда, що Євген Корнійчук представлятиме уряд у суді в справі щодо компанії Vanko? Прем’єр дуже часто підіймає цю тему, не називаючи при цьому імена українських бізнесменів, які стоять за цією компанією. Як вважаєте, чому?
— Ми стараємося бути відповідальною владою і для того, щоб назвати все від «а» до «я» необхідно мати чіткі, стовідсоткові гарантії достовірності інформації, щоб не дезінформувати людей. Ви знаєте, коли теперішні інвестори сховалися за оффшорами, трестами та фондами, де фактично легально в певних юрисдикціях створені умови для того, щоб не можна було офіційно дізнатися особистість бенефіціарія, говорити на сто відсотків упевнено про те, хто стоїть за цими контрактами, дуже складно. З іншого боку, я впевнений, що ми цю інформацію отримаємо досить швидко, ми активно співпрацюємо і з правоохоронними органами іноземних держав і повністю використовуємо законодавство про відмивання брудних грошей, держфінмоніторинг тощо. Що ж до питання про представництво в міжнародних судових інстанціях, то я гадаю, питання передчасне, оскільки ще не відомо, чи дійдемо ми до міжнародних судів. Мені здається, якщо наші переговори (а вони заплановані на поточний тиждень) з інвестором, який брав участь у тендері, пройдуть успішно, можливо, до суду справа й не дійде. Уряд має абсолютно чітку та зрозумілу позицію: діяти в рамках законодавства.
