Росія досить швидко пристосовується до Заходу в політичному і стратегічному плані. Відносини з НАТО міцніють з дня на день. Ця нова орієнтація остаточна і безповоротна. Але незважаючи на ціну, що її президент Путін платить вдома за свою про-західну політику, яка в Росії не така популярна, як на Заході, економічну винагороду за це він отримує досить мізерну, особливо з боку Євросоюзу. Насправді створюється враження, що Європа не поспішає надати Росії більш легкий доступ до своїх ринків. Президент Європейської комісії Романо Проді підтвердив статус Росії як «ринкової економіки» на останньому саміті Євросоюзу і Росії, що відбувся в травні цього року; це був крок, який, по ідеї, повинен був полегшити доступ Росії до європейських ринків. Але на даний момент здається малоймовірним, що окремі країни-члени Євросоюзу схвалять це визначення до 18 вересня, що вони повинні зробити для його введення в дію.
Замість того, щоб відкрити двері, Євросоюз, здається, повен рішучості відшукати приховані способи, за допомогою яких він зможе закрити свої ринки для російських товарів. З травня місяця комісія Євросоюзу з торгової політики займалася підготовкою нових суворих правил, за допомогою яких вона буде регулювати експорт російських товарів до Євросоюзу. Ці нові правила можуть перетворисвоюється «статус країни з ринковою економікою», на просту формальність, яка не збільшить доступ Росії на ринки Євросоюзу ні на йоту.
Серед тактик, які використовуються Євросоюзом для стримування торгівлі Росії, є численні антидемпінгові розслідування, направлені проти російських компаній. Ці розслідування, результатом яких є блокування експорту товарів фірмами, проти яких вони проводяться, обходяться російському бізнесу в 1,3 мільярда доларів США, недоотриманих від експорту товарів і послуг — величезна втрата для економіки, яка хвора такою мірою, як в Росії.
Чиновники Євросоюзу, які займаються регулюванням торгівлі, заперечують, що вони мають право — і зобов’язані — ініціювати антидемпінгові розслідування в тому випадку, якщо вони підозрюють, що держава, наприклад, регулює ціни на енергоносії таким чином, що це субсидує місцевих виробників. Якщо вони встановлять, що Росія «винна» в субсидуванні своєї промисловості через дешеву енергію, вони можуть вважати російські товари «демпінгованими» і ввести торгові обмеження. Це кричуще лицемірний підхід, якщо брати до уваги регулювання цін на енергоносії всередині Євросоюзу — наприклад, у Франції.
Росії, для того щоб довести, що вона не використовує регульовані ціни на енергоносії як приховані субсидії для промисловості, необхідно зробити це, використовуючи міжнародні стандарти бухгалтерії. Або ті, що використовуються в Євросоюзі. Але російські стандарти бухобліку — в цьому немає нічого дивного — ще не вийшли на рівень міжнародних стандартів. Введення таких стандартів у Росії лежить за межами можливостей більшості підприємств і фірм, що повинно бути очевидним, якщо брати до уваги, як нові методи ведення бізнесу приживаються у країні.
Треба визнати, що ці вимоги Євросоюзу розроблені не для того лише, щоб звести нанівець зусилля Росії. Вони застосовні до всіх ринкових економік, які з ним торгують. Але Євросоюз використовує ці правила і процедури розслідування специфічним чином, коли справа торкається російського бізнесу. Крім того, якщо брати до уваги кричущі випадки корупції, які сталися нещодавно на Заході при проведенні бухобліку, то Євросоюз повинен ставитися до ситуації в Росії з великим розумінням. Зрештою, скандали з компаніями Enron і Worldcom виникли в країнах, що мають довгу історію ринкової економіки.
Хоча Росія і почала відучувати компанії від цієї практики, вона дійсно продає енергоносії за низькою ціною населенню і промисловості, які звикли до субсидованої енергії при соціалізмі. Росія також не змогла ввести міжнародні стандарти бухобліку в своїй економіці.
Але Росія неодноразово обговорювала причини цих проблем з посадовими особами Євросоюзу і вказувала на те, що такі реформи перебувають у процесі розробки або реалізації. Такі зміни не можуть відбутися за одну ніч. Але навіть після проведення всіх цих реформ ціни на енергоносії в Росії все одно залишаться нижчими, ніж у Європі. Це відображає природну перевагу Росії як виробника енергії.
Здається, що Євросоюз хоче покарати Росію за її природні багатства. У нас є багаті запаси газу та вугілля. У нас є величезні запаси Сибіру. У нас є гідроелектростанції. Ми виробляємо дешеву електроенергію. Змусити Росію підняти внутрішні ціни на енергоносії до рівня цін Євросоюзу — така ж безглузда ідея, як примусити Китай продавати рис своєму населенню за світовими цінами. Антиросійська торгова політика Євросоюзу, що з’явилася останнім часом, не є антидемпінговою політикою — це відвертий протекціонізм. Більш того, європейські компанії не назвеш слабкими. Чого, насправді, вони так бояться? Росія недостатньо сильна, щоб заполонити який- небудь сектор європейського ринку.
Політичні лідери європейських країн, які так часто заявляють про те, що вони раді зростаючому зближенню з Росією, повинні зупинити зусилля тих діячів Комісії Євросоюзу, які прагнуть саботувати торгові відносини Росії та ЄС. Тим часом Росія повинна мобілізувати своїх власних дипломатів, щоб ті, як від імені уряду, так і приватним чином сприяли отриманню більшого доступу на ринки Євросоюзу.
Європейців, які бажають розвитку відносин з Росією, і більшість бізнесменів — європейських і російських — зацікавлених у більш активній торгівлі, також необхідно спонукати до лобіювання встановлення більшої відвертості. Все це повинно бути зроблено швидко — до 18 вересня. У іншому випадку росіяни прийдуть до висновку, що присвоєння статусу «ринкової економіки» — це ще одна невиконана обіцянка з боку Заходу.
Проект Синдикат для «Дня» Олександр ЛІВШИЦЬ, колишній міністр фінансів Росії, в даний час — заступник генерального директора «Російського алюмінію».
