«Чітка та пріоритетна орієнтація України на інтеграцію до Європейського Союзу, отримання статусу спочатку асоційованого, а згодом повноправного членства в ньому повинно розглядатися як основа стратегії економічного і соціального розвитку нашої країни на наступні десять років і більш віддалену перспективу», — говориться в посланні Президента Леоніда Кучми до Верховної Ради. У посланні також сказано, що Україна повинна створити нове за своєю суттю суспільство, стати високорозвиненою, соціальною за своєю сутністю демократичною правовою державою, інтегруватися до світової економіки — інакше вона ризикує опинитися на периферії світових процесів. Послання Президента, виступ держсекретаря МЗС України з питань європейської інтеграції Олександра Чалого на науково-практичній конференції «Державне управління в умовах інтеграції України до ЄС» (витяги з якого наведені нижче) свідчать про те, що розуміння суті процесу українськими елітами, як мінімум почалося: не йдеться про вступ до ЄС як про самоціль, а про те, що це повинно стати основою глибинних внутрішніх перетворень в українському суспільстві — згори й донизу, з переходом на більш високі стандарти в усіх сферах життя. Це завдання не здається нездійсненним — але протидія йому буде досить значною і на всіх рівнях суспільства.
ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ В ЄС
По-перше, кажучи про інтеграцію, слід спочатку з’ясувати, що таке європейська інтеграція для України. Я переконаний, що це, передусім, трансформація нашого суспільства. Причому та, що проходить не у зовнішньополітичному векторі, а саме зсередини — у внутрішній політиці. Ми хочемо жити так, як живуть люди у Європі, тому ми повинні докласти зусиль, щоб досягнути європейських стандартів, які нас так приваблюють. Для цього Україні потрібно впровадити такі три елементи трансформації, які наблизять державу безпосередньо до інтеграції:
1. Перетворення держави на правову європейську державу;
2. Перетворення суспільства на громадянське європейське суспільство;
3. Перетворення економіки на ринкову європейську економіку.
Я не випадково тричі вжив визначення «європейський», тому що існують різні моделі трансформації, наприклад, американська. А нашій державі найбільше імпонує саме європейська модель. Цей курс схвалив і затвердив Президент. До речі, одноголосність у питанні інтеграції України в Європейський Союз — це один із нечисленних консенсусів, яких вдалося досягнути виконавчій і законодавчій гілкам влади. Найближчим часом очікується звернення Президента до ВР стосовно проблеми євроінтеграції.
СВОБОДА ВИБОРУ: ЄВРОПА ЧИ ЄВРАЗІЯ?
По-друге, саме слово «інтеграція» може інтерпретуватися по-різному. Але коли ми говоримо про європейську інтеграцію, маємо на увазі єдиний митний і валютний простір. Це кінцева мета України. Але для цього, повторюся, відповідні сфери в Україні повинні бути наближені до європейських стандартів.
Аналізуючи той шлях, який ми пройшли за роки незалежності, можна сказати, що українська держава рухалася у невизначеному напрямі. Сьогодні нам, передусім, потрібно визначитися, у яку сторону прямувати, — європейську чи євразійську. Цей вибір стане знаковою подією, яка визначить вектор політичної діяльності на найближчі 30—50 років. А визначатися рано чи пізно доведеться, тому що ми не можемо приєднатися до обох «таборів» одразу: неможливо бути одночасно в двох валютних і двох митних союзах та задовольняти їхні вимоги.
РЕФОРМИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Щодо сфери державного управління, потрібно відзначити, що тут уже сталися певні зміни:
1. Для спільної діяльності об’єдналися Міністерство з питань економіки та державні структури, що займаються євроінтеграцією;
2. Затвердили посаду Держсекретаря у МЗС;
3. У ВР ухвалили рішення про створення Комітету з питань євроінтеграції. Причому виробили два можливi варіанти формування: а) як окремий Комітет ВР зі своїм постійним складом; б) як Комітет, до якого увійдуть по два представники від кожного із вже чинних Комітетів. Сам факт обговорення цього питання — вже досягнення, оскільки раніше ця проблема не проходила навіть на рівні ідеї. Таким чином, система держуправління зазнала якісних змін.
АСОЦІАЦІЯ ЧИ ПАРТНЕРСТВО?
Інтеграція України в Європу буде можливою за умови, що курс на інтеграцію стане пріоритетним у державній політиці. До Європейського Союзу не можна вступити виключно за допомогою зовнішньої політики без трансформації внутрішньої. Відомо, що в 1994 році між Україною та ЄС, як, проте, і між Росією та ЄС, було підписано Угоду про партнерство і співпрацю. Але вже нині зрозуміло, що вона вимагає певних змін, оскільки ми хочемо стати внутрішнім, а не зовнішнім партнером ЄС. Інша справа — Росія, яку цілком влаштовує зовнішнє партнерство і вона не прагне до внутрішнього. На цей час у жодному документі Євросоюзу немає посилання чи яких-небудь планів стосовно України. Єдина реакція ЄС на вияв української ініціативи — це схвалення і привітання щодо бажання України інтегруватися. При цьому жодних певних відповідей від ЄС поки не надходило.
Основним завданням для України на найближче майбутнє є підписання угоди про асоціацію ( Ред. — асоціативне членство). Тільки у цьому випадку інтеграція вийде зі сфери односторонньої ініціативи та стане дійсно можливою. А поки Україна повинна нарощувати потенціал для вступу в ЄС.
