Слова «глобалізація», «антиглобалісти» уже давно посіли чільне місце в повідомленнях ЗМІ. То тут, то там тільки й чути про мітинги, демонстрації людей, стурбованих тотальною уніфікацією людських цінностей, стиранням кордонів між народами та культурами. Проте пересічний обиватель в Україні, та й у Європі, як свідчать аналітичні дослідження, досить примарно уявляє собі суть глобалізації, її переваги та мінуси. Ось чому в Молодіжному директораті Ради Європи вирішили роз’яснити молодим людям, активістам громадських організацій суть цього явища, аби вони згодом у своїх країнах змогли провести, так би мовити, просвітницьку роботу.
Сама конференція проводилася безпосередньо в приміщенні Ради Європи та Європейського парламенту й майже збіглася в часі з приєднанням до Євросоюзу десяти нових членів. Тому учасники конференції, які з’їхалися практично з усіх куточків світу — від Колумбії та Бразилії до Непалу й Далекого Сходу, — мали змогу принагідно детальніше познайомитися із політикою Євросоюзу щодо нових членів та сусідів.
Отже, якщо концентрувати враження від почутого та побаченого, то це виглядатиме таким чином. Розширення Євросоюзу — це теж тактичний крок у відповідь на виклики глобального світу, де внаслідок пришвидшеної взаємодії економік та жорсткої конкуренції виникає необхідність у створенні клубів «за економічними інтересами». Суцільний промоушен та обігрування слогану про нібито культурне та історичне возз’єднання старої Європи насправді не що інше як гарна обгортка справжніх намірів — вижити в новітній гонці-протистоянні надпотужних гравців світової економіки — США, Японії та країн Європи, яким поодинці важко було б впоратися із такими «монстрами». Підтвердженням радше прагматичної, аніж культурно-історичної мотивації для об’єднання є й те, що Європа не проти «товаришувати» навіть з країнами Африки та Азії (Марокко, Туреччина), які впевненіше себе почувають на місцевих ринках, аніж її пострадянські сусіди.
Цей процес групофікації неминучий, бо внаслідок пришвидшення руху капіталів, інформації та технологій зростає обсяг економічної співпраці. Це неминуче приводить до розподілу праці між країнами для досягнення стійкого та стабільного розвитку та підвищення ефективності. Сьогодні уже не вигідно виробляти високоліквідну й наукомістку продукцію в межах однієї країни: допоки ти створиш інфраструктуру та запустиш весь цикл виробництва, твій конкурент використає вже існуючу базу та значно виграє в часі, а значить і в грошах. Кордони стають перепонами для вільного та швидкого руху товарів, адже коли монітор для комп’ютера, скажімо, виробляється в Нідерландах, а системний блок — у Німеччині, неважко уявити, якого розмаху набуває рух товарів та послуг. Кожна митна перепона — це мільйонні втрати! Тому країни намагаються глобалізувати свої виробничі цикли, відкриваючи свої кордони для вільного обігу товарів, робіт та послуг, а заодно й вільного пересування робочої сили. Разом з тим поступово набирає обертів постійна міграція населення із країни в країну — в пошуках кращого життя.
На засіданні однієї з робочих груп конференції — з прав людини — було представлено плакат із зображенням мігрантів і надписом «Вирушали із сподіванням на рай, ...а доживаємо в пеклі». Нелегальні мігранти — головний біль для європейських комісарів. Фактично в країнах, переповнених нелегальними мігрантами, діють дві паралельні системи — офіційна й тіньовий світ. Люди, які потрапили незаконно на територію ЄС, найчастіше стають безправними жертвами шахраїв і перебувають, власне кажучи, в рабстві. Особливо це стосується жінок, які почасти перетворюються на секс-рабинь. У глобальному світі й досі існують кричущі випадки порушень прав і свобод людини.
Проблемним аспектом глобалізації є те, що в сучасному світі все більшою та глибшою стає прірва між багатими та бідними країнами. Бідні країни не мають можливості вписатися в цей глобальний перерозподіл робочих функцій, а тому виконують роль сировинних придатків, що теж є своєрідним розподілом ніш у світовій економіці. Ці країни фактично потроху витісняються з конкурентоспроможного ринку гравцями більшої вагової категорії, якими можуть виступати транснаціональні компанії. Внаслідок постійного здешевлення передачі інформації та технологій зростає кількість транснаціональних компаній, які, розгалужуючи свою структуру, поступово витісняють менш потужні національні компанії. Це, з одного боку, приводить до уніфікації стандартів робіт та послуг у світі, з другого — зменшує конкуренцію між компаніями на тому етапі, коли транснаціональні корпорації повністю контролюють ринки.
Глобалізація — явище не тільки економічне. Широковідомі акції протесту антиглобалістів часто спрямовані проти уніфікації культур та смаків. Так, як зазначив один із співдоповідачів на конференції, дивно бачити в Гренландії серед безкраїх снігів і криги тайський ресторанчик. Багато людей протестують проти засилля інших культур і перетворення людей на космополітів. Проте з другого боку, глобалізація є наслідком взаємодії культур, і ізолювати їх одна від одної уже не вдасться.
