Про те, як непросто складаються відносини в центрі між партіями, більш-менш близькими за політичним спектром, можна судити, спостерігаючи за спробами створення правоцентристської більшості у Верховній Раді. У регіонах ситуація дещо інша. Про те, з якими проблемами стикається демократична опозиція на місцях, про її взаємовідносини з місцевою владою, розповiдає голова Черкаської обласної організації «Народна солідарність» Ігор ЧЕКАЛЕНКО.
— За яким сценарієм, на вашу думку, розвиватимуться події?
— Судячи з тієї інформації, яка доходить до нас із столиці, тамтешні лідери політичних структур та громадських організацій, котрі входили до блоку підтримки Євгена Марчука, розглядають три вектори подальшого розвитку. Перший: створити єдину об'єднуючу партію. Другий: створити партійну коаліцію. Третій: розійтися по політичних квартирах і нарощувати м'язи самостійно. Як це не гірко, але настрої прихильників третього напрямку все частіше беруть гору. Хтозна, можливо, причиною таких настроїв є, на їхню думку, недостатньо високий рейтинг висуванця від блоку. Але ми в Черкасах думаємо інакше: 14,36% голосів, якi отримав у області Євген Марчук, — це рівень двох повноцiнних фракцiй у парламентi.
Не менш важливим є інший результат. Під час виборчої кампанії нам удалося об'єднати довкола своєї ідеї чимало партій, громадських організацій, рухів і просто рядових громадян. Більшість із них, перевіривши себе в співпраці, бажає і надалі зберігати єдність. Це «Народна солідарність», Соціал-демократичний союз, УРП, КУН, частина ДемПУ та Народного руху Юрія Костенка, представники СДПУ(о), Соцпартії тощо. А нас штовхають урізнобіч. Правду кажучи, не хочеться, щоб після поразки демократичної опозиції на президентських виборах така ж доля спіткала б її і на виборах до Верховної Ради. Відтак, коли лідери демократичних партій поб'ють горшки i не зможуть між собою домовитися, тенденції, за яких в Україні небувалого розмаху набуває олігархічний капіталізм і згортаються демократичні процеси, хутко стануть у нашому суспільстві домінуючими.
— Ваша позиція є доволі вразливою: таке собі регіональне об'єднання, яке, досягнувши прийнятного результату для свого кандидата, спочило на лаврах та ще й сміє «навчати жити» столичну верхівку, яка, безперечно, сама знає, як їй чинити далі.
— Стривоженість наша пояснюється, перш за все, близькістю парламентських виборів. До них — лише два роки. Тож формування сил потрібно починати вже сьогодні. А декому кортить їх навпаки — розформувати. Момент, коли є готова команда, гріх упускати, її тiльки слід дещо підсилити — і вперед. Може, керівники партій думають інакше, а ми тут, на місцях, більше не хочемо розпочинати все з нуля. Щодо лаврів, то їх поки що немає. Отже, спочивати ні на чому, та й із часом — цейтнот. Члени нашої черкаської команди хочуть працювати. І не лише на партійному чи громадському теренах. Поки що ми працюємо над резервом кадрів, готових узяти на себе відповідальні ділянки роботи у владних та господарчих структурах. Ми маємо гідних фахівців і в самих Черкасах, де вони могли б очолити відділи та управління, і в районах — зокрема, Корсунському, Кам'янському, Драбівському. Так, ми готові співпрацювати з владою. Та влада, на жаль, досить мляво виявляє інтерес до представників демократичної опозиції. Приклад Президента Леоніда Кучми, котрий не побоявся залучити до співпраці колишнього свого суперника Євгена Марчука i призначив його секретарем РНБО, поки що не набув поширення на місцях.
— Очевидно, сподіватися, що місцеві керівники кинуться назустріч опозиції з відкритими обіймами, якнайменше, було б наївно.
— Згоден, ініціатива мусить іти від нас. Ми й не сидимо, склавши руки. Так, ще торік ми звернулися до тодішнього голови Черкаської облради Володимира Лук'янця з конкретними пропозиціями щодо виходу області з економічної кризи. Він нас прийняв, спільну мову було знайдено, ми домовилися про співпрацю. Та ось нещодавно ми попросили в облраді робочі документи до питань, що розглядатимуться на черговій сесії наприкінці листопада. Питання справді важливі — щодо розвитку області до 2010 року. Звісно, ми б хотіли їх вивчити, можливо, продекларувати своє бачення перспективи, внести конкретні пропозиції. Але чиновники з економічного відділу відмовилися надати нам документи. Мовляв, отримаєте лише тоді, коли їх затвердять депутати облради. Оце так демократизм! Крім того, Володимир Лук'янець донедавна запевняв, що документи зможуть отримати всі — починаючи від преси й закінчуючи представниками партій та громадськості. До речі, Володимира Лук'янця призначено ще й головою облдержадміністрації, і тепер він поєднує дві посади.
— Невже людину так змінив другий «портфель»?
— Не маю сумніву, що це лише перестраховка з боку його оточення. А з іншого боку, влада ж тонко відчуває силу або її відсутність. Варто зародитися в наших лавах ваганням, сумнівам, а згодом, боронь Боже, й розколу — всі зусилля буде зведено нанівець. Так, у регіонах ми поки що єдині. Але столичні вагання вже розпочалися. І місцева влада їх одразу відчула. Тому й трапився той інцидент iз сесійними документами. До речі, нам таки вдалося їх отримати особисто з рук голови облради та губернатора, і тепер ми над ними працюємо. Повторюю, демократи лише спільними зусиллями зможуть впливати на владу, входити до її структур, домагатися впровадження своїх ідей. Вельми сподіваюся на розважливу ухвалу центральних органів нашого блоку. Наразі не той час, щоб бити горшки. До парламентських виборів залишилося не так уже й довго.
