Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Iрраціональність як електоральний чинник

19 грудня, 2009 - 00:00

Напередодні нових виборів із кожним днем зростає напруженість на полях електоральних битв, а на виборців прямує усе більша кількість імпульсів для підштовхування їх до відповідного вибору. Деякі агітатори наполегливо повторюють: думайте! Але яка доля думаючих виборців в Україні?

І кого слід відносити до тих, хто «не думає», тобто до ірраціональних виборців?

Під раціональною поведінкою зазвичай розуміють доцільну поведінку, засновану на законах логіки та на здоровому глузді (тобто розумна поведінка). Раціонально голосуючий виборець повинен прагнути до того, щоб вибрані люди сприяли (вільно або мимоволі) тій меті, яку переслідує і він сам — виборець.

Отже, можна по праву назвати нераціонально голосуючими виборців, які здійснюють свій вибір за наступними принципами:

1. Голосую за нього (неї), бо все одно за когось потрібно проголосувати, а він (вона) не гірший(а) за інших.

2. Голосую за нього (неї), бо не люблю іншого кандидата, його політичного противника.

Вибір, зроблений таким чином, не може бути визнаний раціональним (розумно-доцільним), оскільки виборець не має власної розумної мети.

3. Голосую, бо мені його (її) шкода.

В основі цього принципу, вочевидь, лежить батьківський інстинкт захисту слабкого дитинчати. За такого принципу відбору важливо здаватися жертвою переслідувань. Не випадково в нас навіть кандидати від влади намагаються видати себе за опозицію, яку мучать вороги.

4. Голосую за нього (неї), бо він (вона) мені подобається як людина.

У цьому випадку вибір робиться так само, як відбувається відбір у тваринному світі — за підсвідомими критеріями, що не піддаються логічному обгрунтуванню. По-простому це виражається так: ось не подобається (або навпаки — подобається) він мені (або вона), хоч ти мене вбий! Так інколи собака ворогує (чи навпаки — дружить) з кішкою, або два собаки чомусь не переносять третю, але швидко приймають до своєї компанії четверту.

Проте під таким формулюванням часто ховається інший, досить пікантний принцип вибору:

5. Відбір на основі сексуальної привабливості.

У цьому випадку сексуальна привабливість кандидата (або кандидатки) як представника протилежної статі, який відповідає особистим смакам виборців, має вирішальний вплив у виборі — при цьому інколи виборець і не усвідомлює розумом справжніх причин свого вибору. Кандидатові, якому віддається перевага як політику, була б віддана перевага й для особистих інтимних зв’язків як індивідууму — якби тільки це було можливо.

Люди, які роблять вибір за цим принципом, маскують його раціональними обгрунтуваннями, що можуть вибудовуватися в складну й нібито переконливу систему, хоча ця раціональна доцільність заснована насправді на банальних біологічних (підсвідомих) чинниках. У таких випадках вибір може бути зроблений навіть усупереч власним ідейним переконанням (синдром Андрія Бульби). У народі це виявляють так: не знаю, як він там і що, однак це справжній мужик! (Або справжня баба!)

Якщо існує сильний фізичний потяг, то інтелект може почати обслуговування цієї потреби, всупереч здоровому глузду, — послужливо підсовуючи «раціональні» докази й виправдання.

6. Голосую так, бо люблю українців, а він (вона) — не української національності. Або: голосую за нього (неї), бо він (вона) української національності, як і я. Або: він із того самого співтовариства, що і я (за расовою приналежністю, за національністю, мовою), тому я — за нього.

Ці два принципи також засновані на тваринних інстинктах збереження ідентичності виду або цілісності стада (зграї), тайпу або сім’ї, а також для захисту своєї території. Того, хто не такий, як я (або хто прийшов пізніше за мене й гарчить, мукає або цвірінькає не так, як я), потрібно заклювати, загризти або хоча б вигнати геть. Хоча здоровий глузд і досвід підказують, що раса, національність, релігія і рідна мова не завжди визначають поведінку політика як захисника саме цього співтовариства.

Кількість виборців в Україні, які дотримуються вищезазначених п’яти принципів, досить значна. Тому деякі кандидати у своїх діях відверто апелюють до них. Серед агітаційних методів, розрахованих на цих виборців, популярні нагадування про себе будь-яким способом, що себе не компрометує (адже кажуть: як з очей, так і з думки), а також демонстрація своїх привабливих біологічних ознак: симпатична зовнішність, фігура, мужність або, навпаки — жіночність. Дієве регулярне нагадування: я схожий на вас, я — один із вас.

І, нарешті, останнім (але зовсім не за мірою важливості) принципом ірраціонального вибору в цьому неповному списку наведемо наступний:

7. Вибираю, бо він (вона) сильний (а), жорсткий (а) і хитрий (а), і його (її) усі боятимуться.

Цей принцип також є біологічним (підсвідомим) за своєю природою і заснований на інстинктах затвердження ватажка стада або зграї. Лише сильний і лютий представник має шанс. Якби не був цей інстинкт переважаючим у багатьох людей, то Гітлер, Сталін та інші диктатори не протрималися б у влади й трьох років.

У людському суспільстві цей принцип має свої підвиди й різновиди, як, наприклад, соціальний мазохізм: раби та холопи зневажають «слабких» господарів, але бояться і поважають лютих. Російський поет Микола Некрасов описав це так: «Люди холопского звания — сущие псы иногда: чем тяжелей наказания, тем им милей господа».

Перед ірраціональним виборцем потрібно демонструвати час від часу силу м’язів та бійцівські якості, показувати зловісний вираз обличчя і описувати, яким саме чином будуть покарані вороги вітчизни й батюшки-государя (або матінки-цариці).

Ірраціональному виборцеві потрібне шоу як демонстрація наявності необхідних ознак, на відміну від раціонального виборця, якого цікавить програма дій та реальні можливості кандидата у виконанні цієї програми.

До ірраціонального початку в людині апелювали більшість тиранів і диктаторів у всі часи. Та частина українського народу, яка мислила раціонально й мала чутливу совість, переважно була знищена в роки більшовицько-сталінського терору. Після Сталіна влада в СРСР теж не ладнала з логікою і звичайним здоровим глуздом. У нас важка спадщина. До того ж розвинений інтелект не в пошані й у нинішніх законодавців економічної і політичної моди, гідних продовжувачів справи КПРС із переслідування або розбещення «гнилої інтелігенції» та інтелектуалів, які плутаються під ногами.

І тому наші провідні політики, які відверто роблять ставку на ірраціонального виборця, впевнені в успіху. Але якщо мислячі й патріотично налаштовані громадяни постараються, то зможуть з часом зіпсувати розрахунки «справжніх мужиків» і «справжніх баб», які на нашій політичній арені демонструють свої милі обличчя та фігури, свою круту панську вдачу й жіночу красу, і які тут же, не зійшовши з місця, намагаються показати, що вони все-таки «свої у дошку». І чим раніше вдасться зірвати ці розрахунки, тим краще буде для України, а значить, — і для нас із вами.

Володимир ЛЄСНОЙ
Газета: 
Рубрика: